Зовнішнє середовище підприємства

Сучасний менеджмент відходить від управлінського раціоналізму класичних шкіл менеджменту, що виражається в переконанні, що успішна діяльність підприємства визначається перш за все раціональною організацією виробництва продукції і надання послуг, зниженням витрат, розвитком спеціалізації, тобто впливом управління на внутрішні чинники виробництва.

Замість цього на перше місце висувається проблема гнучкості і адаптивності (пристосування) до постійних змін зовнішнього середовища [12]. Зовнішнє середовище підприємства характеризується як сукупність змінних, що знаходяться за його межами і не є сферою безпосереднього впливу з боку його менеджменту. Це насамперед ті організації і люди, які пов'язані з даним підприємством єдністю виконуваних завдань, - постачальники, споживачі, акціонери, кредитори, конкуренти, професійні спілки, торговельні організації, місцеві, регіональні та республіканські органи тощо.

Крім того, існують і такі фактори зовнішнього середовища, які, не здійснюючи прямого впливу на оперативну діяльність підприємства, зумовлюють стратегічно важливі рішення, що приймаються його менеджментом. Найважливішу роль при цьому відіграють економічні, політичні, правові, соціально-культурні, технологічні, екологічні, фізико-географічні фактори, а також змінні (рис. 3). Значення чинників зовнішнього середовища різко підвищується в зв'язку зі зростанням складності системи суспільних відносин (соціальних, економічних, політичних і ін.). Саме зовнішнє оточення диктує стратегію і тактику підприємств.

Рис. 3. Фактори і змінні зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства

Внутрішнє середовище кожної організації формується під дією змінних, які безпосередньо впливають на процес виробництва продукції, надання послуг. Це структура підприємства, його культура і ресурси, у складі яких величезну роль грають люди, їх знання, здібності і мистецтво взаємодії. Недивлячись на те, що перелічені фактори діють у межах організації, вони не завжди безпосередньо контролюються менеджментом, так як діяльність організації залежить від енергетичних, інформаційних та інших ресурсів, що надходять ззовні.

Викладене дозволяє усвідомити єдність зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства. Так, згідно ситуаційного підходу до управління організаційна структура підприємства і її елементи є не що інше, як відповідь на різноманітні впливи ззовні. Головним фактором при цьому є ситуація, тобто конкретні обставини, що істотно впливають на роботу організації в конкретний період часу [21].

Нова роль людини як ключового ресурсу потребує від менеджерів зусиль зі створення умов для реалізації закладеного в ньому потенціалу до саморозвитку. Тому особлива увага стала приділятися таким факторам, як організаційна культура, тобто наявність у всіх працюючих загальних цілей, їх безпосередню участь у виробленні шляхів досягнення цих цілей, зацікавленість у забезпеченні спільних кінцевих результатів організації, різні форми демократії управління, участі працюючих у прибутках, власності, управлінні. Всі ці фактори визначають соціальну відповідальність менеджменту як перед суспільством у цілому, так і перед кожним працюючим в організації.