3.3 Інструментальне господарство Структура та основні завдання
Поняття "інструментальне господарство" повсюдно застосовується у спеціальній технічній літературі [8] і практичної діяльності. До його складу входять (рис. 17):
Рис. 17. Схема управління інструментальним господарством на підприємстві
• відділ або бюро інструментального господарства (ОІХ або БІХ);
• інструментальний цех;
• центральний інструментальний склад (ЦІС);
• інструментально-роздавальні комори (ІРК) в цехах з заточними ділянками;
• загальнозаводського або цехові ділянки ремонту і відновлення інструменту.
Основні завдання інструментального господарства:
• безперебійне забезпечення високоякісним інструментом, оснащенням і пристосуваннями всіх виробничих підрозділів і робочих місць;
• контроль за правильною експлуатацією інструменту, оснащення та пристосувань і скорочення їх витрати;
• зменшення витрат на виготовлення, придбання, зберігання, ремонт та відновлення інструменту, оснастки та пристосувань;
• підтримка мінімально необхідних запасів інструменту, оснащення і пристосувань.
Структура і матеріальна база інструментального господарства визначаються масштабом, характером і організаційним типом основного виробництва, а також ступенем вживаності інструмента, покупного або виготовленого на самому підприємстві. Загальне керівництво, організацію і планування інструментального господарства на великих підприємствах здійснює відділ інструментального господарства, підлеглий головному інженеру, на невеликих - бюро інструментального господарства у складі планово-виробничого відділу.
Від організації інструментального господарства багато в чому залежать ступінь використання виробничих потужностей, ритмічність роботи підприємства, якість і трудомісткість продукції.
База інструментального господарства
Укрупнені розрахунки бази інструментального господарства ведуться за двома основними напрямками:
• технічна оснащеність (потреба в обладнанні);
• обсяг виробництва технологічного оснащення (спецінструментів, штампів, пристосувань, оснастки і т. п.).
Потреба в спеціальному обладнанні встановлюється, як правило, у відсотковому відношенні до кількості обслуговуваного обладнання основного виробництва (табл. 5). Звичайно, ці нормативи досить умовні, але вони дають загальне уявлення про потреби бази інструментального господарства підприємства.
Таблиця 5
Відношення кількості основних верстатів ОІХ до кількості обслуговуваного обладнання виробничих цехів на підприємствах машинобудування,%
Для повного та своєчасного забезпечення робочих місць інструментом на підприємствах розраховується видатковий фонд по кожному типорозміру номенклатури на 1000 верстато - годин роботи або на 1000 одиниць готової продукції. Як приклад, у табл. 6 наведено формули для визначення витрати інструментів і пристосувань.
Таблиця 6
Формули для визначення витрати інструментів і пристосувань
та умови їх застосування
Примітка:
Н - потреба в даному виді оснащення (інструменту), шт.;
Пш - кількість деталей, прийнятих за розрахункову одиницю, шт.;
Тд - машинний час обробки однієї деталі даним інструментом, год;
Тс - норма стійкості (термін служби) інструменту до повного його зносу, год;
Та - розрахункова кількість годин роботи обладнання певного виду, год;
По - частка машинного часу в роботі обладнання (від 0,4 для одиничного
виробництва до 0,7 - для серійного);
Вн - зайнятість обладнання роботою даними інструментом (різці - 93-97%; решті ріжучий інструмент - 2-9%);
Аі - кількість інструментів даного типу, що одночасно працюють на верстаті, шт.;
Ат - кількість точок застосування, шт.;
Аа - кількість вимірювального інструмента на одного робітника, шт.;
Аб - кількість вимірювань на одну деталь, шт.;
Бк - вибірковість контролю, десяткових часток;
Зі - коефіцієнт допустимого використання вимірювача (≈ 0,7);
Ц - розмір середньоймовірного зносу, МК за ГОСТ;
Нх - облікова норма витрати на 1000 деталей, шт.;
Ка - коефіцієнт передчасного зносу (≈ 0,08);
Зр - коефіцієнт ремонту (2-4).
Потреби в інструменті, пристроях та іншої технічної оснащенні в сумарному вираженні визначають за формулою
Єї = Еп Зу, де Еп - фактичний витрата інструменту за попередній підзвітний період, тис. грн.; Зу - коефіцієнт збільшення програми в планованому періоді в порівнянні із звітним.