6. Превентивне виховання як перспективний напрямок вирішення проблем соціального захисту дітей та молоді.

Аналіз динаміки формування негативних звичок, сутності складних соціальних проблем, характеру соціальних факторів розвитку особистості призводить до думки про необхідність здійснення роботи з попередження різноманітних негативних проявів. Такий напрямок роботи є оптимальним з педагогічної точки зору, оскільки будь-яку проблему легше попередити, ніж подолати (боротись із нею і з численними наслідками). Профілактична робота застерігає від формування негативних проявів і веде до вироблення цілого ряду рис особистості, що ведуть до несприйнятливості до негативних проявів середовища.

Сучасна кризова ситуація в суспільстві не сприяє формуванню позитивного морального середовища для виховання підростаючого покоління. Нелегке матеріальне становище переважної більшості сімей веде до погіршення внутрішньо-сімейних стосунків. Недоліки шкільного виховання і значне скорочення кількості позашкільних за­кладів призводять до збільшення числа неповнолітніх, чия поведінка виходить за межі моральних норм.

Проблема захоплення неповнолітніх палінням, вживанням алкоголю та наркотичних речовин набула особливої гостроти і стала однією з найсерйозніших загроз для до­бробуту, здоров'я та повної самореалізації майбутніх поколінь нашого суспільства. По­ширене серед молоді паління та вживання алкоголю є предтечею прилучення до сильніших наркотиків, початком наркотичної залежності. Вік, у якому молоді люди починають вживати наркогенні речовини, постійно зменшується.

Алкоголізація та наркотизація є сприятливим фоном для набуття особистістю мо­ральних вад, втягнення у злочинну діяльність. Так, за даними Українського інституту соціальних досліджень, у 90-их роках понад 500 неповнолітніх здійснювали кримінальні правопорушення щорічно, знаходячись під впливом наркотичних чи ток­сичних речовин. Кожен 6-й підліток вчиняв злочини, перебуваючи у стані алкогольно­го сп'яніння.

Неповнолітніх неможливо ізолювати від негативних явищ середовища, тому вини­кає проблема формування до них несприйнятливості.

Протягом життя людина як соціальна істота перебуває у складній, динамічній си­стемі зв'язків із суспільством, тому середовище відіграє важливу роль у формуванні її особистості. Виховання як система цілеспрямованих дій, не змінює об'єктивні соціальні впливи безпосередньо, а виявляє у їх множині фактори щодо створення потрібної моделі особистості, підсилює за допомогою системи засобів виховання їх педагогічну ефективність, нейтралізуючи, наскільки можливо, небажані для цілей вихо­вання чинники.

Особистість дитини с об'єктом впливу оточуючих умов, цілеспрямованих зусиль суспільства в цілому та інститутів виховання зокрема. 3 іншого боку, дитина - суб'єкт свого розвитку, формування, будь-яка зовнішня дія на неї стає ефективною тоді, коли вона внутрішньо приймається. Особистість не лише сприймає зовнішні впливи, але й сама активно творить себе, виходячи із власного потенціалу, сформованих рис і ставлення до середовища.

У соціальному середовищі виділяються два основні елементи: макро- та мікро-соціум Мікросоціум с середовищем, у якому формуються установки і мотиви поведінки, тому ця сфера вимагає пріоритетності у профілактиці негативних рис особистості та у виховній роботі загалом. Вага мікросоціальних впливів суттєво залежить від віковою фактора - чим молодший вік, тим сильнішим є вплив.

Несприйнятливість до негативних впливів середовища - це Інтегральна, динамічна риса особистості, що проявляється у здатності організовувати і регулювати свою діяльність, адекватно оцінювати свою поведінку, а також вчинки і погляди оточуючих зберігати та реалізовувати власні позиції у різних, зокрема, несприятливих умовах виходячи із особисто усвідомлених та засвоєних моральних норм і принципів, а не рахунок зовнішніх сил, протистояти натиску, протидіяти впливам, що суперечать внутрішнім установкам, поглядам і переконанням, активно їх перетворювати; самостійно приймати моральні рішення.

Зміст несприйнятливості до негативних виливів містить такі компоненти: понятійний (сформованість моральних понять; оволодіння знанням моральних норм; розуміння сутності негативних явищ), оціночний (кричне оцінювання вчинків, поглядів інших людей, соціальних явищ; самокритичність), мотиваційно-ціннісний (сформованість моральних цінностей, мотивації до діяльності, пов'язаної з бажанням досягти успіху; уявлення про здоров'я як цінність), емоційно-вольовий (сформованість вольових якостей; позитивне сприйняття морально-правових норм суспільства; негативне ставлення до їх порушень), поведінковий (активність, спрямована на подо­лання факторів негативного впливу).

Формування несприйнятливості до негативних проявів мікросоціального середовища відбувається через реалізацію виховної програми у напрямках морального, ро­зумового, фізичного, естетичного, трудового виховання. Це сприяє гармонійному розвитку особистості, що є однією із засад превентивного виховання. Даний підхід веде до уникнення штучності (спеціальної, тематичної заорганізованості) у виховних захо­дах. Реалізація напрямків змісту несприйнятливості відбувається через масові, гру­пові та індивідуальні форми виховання. Масові форми виховної роботи здійснюють позитивний вплив на самоврядування в малих групах (наприклад - форми змагань і конкурсів), сприяють поширенню інформації. Під час групових форм у підлітків формується ставлення до профілактичної інформації; обґрунтовується особистісна по­зиція щодо негативних явищ; удосконалюються комунікативні вміння, лідерські якості; виховується почуття відповідальності. Індивідуальні форми виховної роботи виконують діагностичну функцію; дозволяють прослідкувати зворотний зв'язок щодо результативності виховного впливу; допомагають в організації самовиховання; фор­мують відповідальність за саморозвиток; застосовуються для подолання попередньо сформованих хибних уявлень та переконань щодо негативних соціальних явищ.

Взаємодія з батьками є обов'язковим елементом превентивного виховання. У ши­рокому розумінні вона означає педагогізацію побутового середовища дитини. З цією метою проводяться заходи для батьків з формування знань, умінь та навичок профілактичної роботи; закладається основа особистісного ставлення до негативних явищ соціальної дійсності; здійснюється формування навичок спілкування з підлітка­ми, уявлень про культуру відпочинку.