5.Соціально-педагогічпі проблеми дітей-сиріт і безпритульних дітей.

Сирітство - це соціальне явище, зумовлене наявністю в суспільстві дітей, батьки яких померли, а також дітей, котрі залишились без піклування батьків внаслідок позбавлення останніх батьківських прав або визнання їх у встановленому порядку недієздатними або такими, що пропали безвісти.

Як і в багатьох країнах, в Україні більшість дітей, які потребують соціальної допомоги це ті, хто залишились без батьківської опіки з соціальних причин. В нашій країні 90 тис. дітей втратили батьківську опіку, з них 10% - біологічні сироти, решта - діти-сироти при живих батьках, соціальні сироти.

Соціальне сирітство - соціальне явище, обумовлене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов'язків стосовно неповнолітнього. Соціальні си­роти - особлива соціально-демографічна категорія дітей, які внаслідок соціальних, економічних, морально-психологічних причин стали сиротами при живих батьках. До них зокрема належать безпритульні, "діти вулиці".

В Україні соціальний захист дітей-сиріт і дітей без батьківської опіки розподілений між установами освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення. Практична соціальна допомога - це передусім збір і первинний аналіз даних про дітей-сиріт, роз­поділ матеріальної допомоги (гроші, їжа, одяг), проведення разових благодійних за­ходів. Для даної роботи розроблена відповідна нормативно-правова база, яка визначає організаційні, інституційні умови надання соціального захисту дітей-сиріт.

Для соціальної реабілітації дітей, корекційно - відновлювальної роботи в Україні передбачено створення наступних закладів:

- дитячий будинок для дітей дошкільного віку,

- дитячий будинок для дітей шкільного віку,

- дитячий будинок змішаного типу для дітей дошкільного і шкільного віку,

- загальноосвітня школа-інтернат для дітей сиріт (може бути з дошкільним відділом).

Для дітей, які мають фізичні або розумові вади, створюються заклади компенсуючого типу:

- дитячий будинок (група) для дітей з вадами слуху, мови, дефектами інтелек­ту, затримкою психічного розвитку, для дітей, які часто хворіють простудними захворюваннями (санаторії),

- школа-інтернат для розумово відсталих дітей-сиріт.

При закладах загального тину дошкільного віку можуть створюватись групи ком­пенсуючого типу

На кінець 90-х років у нашій державі було 39 шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, 50 дитячих будинків Міністерства освіти і науки, 43 дитячі будинки Міністерства охоро­ни здоров'я. Загальна кількість вихованців цих закладів перевищувала 19 тисяч дітей, серед них не більше 7% були круглими сиротами.

З 1998 року впроваджується нова форма соціальної допомоги дітям-сиротам прийомні сім'ї. Вони призначені для дітей, які виховувались у "нормальних" сім'ях, але втратили батьків. Вони не були відірвані від сім'ї на тривалий час, вони адапто­вані до сімейного життя, знають і приймають умови життя родини, мають необхідні соціальні навички. Ідея даного напрямку роботи - дитина, яка втратила батьків не по­винна залишатись наодинці зі своїм горем, почуватись нікому не потрібною, покинутою, їй має бути повернуте сімейне середовище.

Серед головних завдань соціальної роботи з дітьми-сиротами виділяють: створення сприятливих умов для поліпшення їх становища, нормалізації їх життя, забезпечен­ня можливостей для всебічного розвитку, підвищення інтелектуального і творчого потенціалу, соціальної активності.

Центри соціальних служб для молоді організовують свою роботу з такими категоріями дітей-сиріт: діти-сироти, які живуть в сім'ях опікунів, діти-сироти, які знаходяться в дитячих будинках, дошкільних дитячих будинках, школах-інтернатах, діти-сироти, які виховуються у дитячих будниках сімейною типу, сироти, які навчаються в ПТУ, вищих закладах освіти, молодь з числа сиріт, що закінчує школу, ПТУ, вищий заклад освіти, ті, хто повертається з лав Збройних сил України.

Щодо напрямків, за якими надається соціальна допомога даним категоріям населення, то їх можна узагальнити наступним чином. Перш за все - інформаційна робота (формування банків даних дітей І молоді даних категорій, вивчення матеріально-побутових умов, соціально-побутовою стану, пошук потенційних батьків-вихователів для відкриття нових дитячих будинків сімейною типу). Окремий напрям роботи - робота з сиротами-випускниками закладів освіти (допомога у вступі, соціальний патронаж протягом навчання, допомога у працевлаштуванні). Серед напрямків соціальної допомоги дітям-сиротам є проведення культурно-масових та благодійних заходів, надання матеріальної допомоги, фестивалів підтримки творчої обдарованої молоді з числа сиріт, клубну роботу.

Якісне вирішення проблем соціальною захисту дітей-сиріт можливе при їх науковій розробці, проведення наукових конференцій, круглих столів, семінарів з обміну досвідом та підвищення кваліфікації фахівців та ін.

У рамках соціальної роботи з дітьми-сиротами і дітьми, що опинились без піклування батьків, склалась система, складовими якої є:

• різні форми культурно - дозвільневих заходів, організація конкурсів, виставок і фестивалів, святкових програм, екскурсій, благодійних акцій;

• індивідуальна і групова робота ( інформаційно - консультативна робота, тренінги, ігри, бесіди, лекції тощо),

- діагностична робота (тестування, анкетування, опитування, соціологічні дослідження, спеціальні психологічні діагностики),

- соціально - педагогічний патронаж за місцем проживання або навчання, робота із оздоровлення і працевлаштування, клубна робота;

• стимулювання прогресивної громадської думки щодо проблем дітей-сиріт.