3. Актуальні проблеми соціального захисту дитинства.

Соціальний захист передбачає надання конкретних соціальних послуг людям для задоволення потреб, необхідних для нормального розвитку. Система державних і недержавних закладів соціального захисту дитинства надає цілий спектр послуг, серед яких можна виділити наступні:

• виявлення і облік сімей, окремих осіб, що найбільше потребують допомоги;

• надання матеріальної допомоги;

• допомога у дошкільному, шкільному І позашкільному вихованні;

• організація тимчасового вимушеного перебування дітей за межами батьківських сімей, їх подальше влаштування у дитячі заклади, під опіку, всиновлення;

• надання консультацій фахівців різних галузей (лікарів, психологів, юристів, педагогів тощо);

• допомога у виборі професії;

• підготовка до сімейною життя;

- навчання сімей;

• соціальна медико - психологічна реабілітація неповнолітніх з відхиленнями у по­ведінці та розвитку, бездоглядним;

• мсдико-соціальна реабілітація дітей з обмеженими можливостями і сімей, що їх виховують;

• інформування населення і окремих груп, вивчення, аналіз, прогнозування про­блем соціальної сфери;

• розробка спеціальних програм соціальної роботи з окремими групами проблем.

Залежність проблем соціального захисту населення, зокрема дітей, і ефективних шляхів їх вирішення від соціально – економічних та політичних проблем в державі особ­ливо чітко спостерігається при аналізі проблеми фінансування програм соціальної ро­боти. Фінансування, як правило, здійснюється на бюджетній основі, відтак виникають проблеми матеріально-технічного забезпечення.

Функції діяльності різноманітних закладів з надання соціальної допомоги дітям можна розділити на: аналітичну (вивчення проблем, потреб різних груп дітей), планово-організаційну (планування і організація соціального об­слуговування в соціумі), інформаційно-методичну (інформування населення щодо можливостей закладів соціального захисту, державних програм соціального захисту, надання інформаційно-методичної допомоги в організації та проведенні роботи з різни­ми категоріями дітей громадськими та державними організаціями).

Соціальна робота по реалізації вказаних функцій може виражатись у різних фор­мах допомоги. Зокрема, це є невідкладна допомога (допомога при гострих психо­логічних станах, викликаних соціальними умовами, життєвими ситуаціями, спрямова­ними на зменшення або зняття негативних, наприклад суїцидальних, наслідків. При­кладом такої допомоги є "телефон довіри"); тривала допомога (надається при важких життєвих ситуаціях, коли потрібна не лише первинна допомога, але і поглиблена тривала підтримка, спрямована на оздоровлення відносин, пошук внутрішніх резервів клієнта, збільшення його віри у власні сили і можливість подолання обставин, що склались. Прикладами тривалої допомоги є діяльність реабілітаційних, консультатив­них центрів, притулків тощо).

Крім того соціальна допомога_дітям може бути прямою або опосередкованою. Пряма допомога спрямована_безпосередньо на захист прав та інтересів клієнта, покращання умов його життя, зняття небажаних психологічних станів. Опосередкована допомога – це робота з мікросоціальним оточенням клієнта, а саме - з друзями, сім'єю, вуличною ком­панією, шкільним колективом, молодіжними і дитячими організаціями, гуртками тощо. Соціальну допомогу дітям можна також диференціювати на реактивну і превентивну. В першому випадку маємо на увазі відповідь на ситуацію, що склалась, реакцію на звернення клієнта, інших людей щодо гострої проблеми.. У другому випадку робота є такою, що попереджає загострення проблеми або і саме її виникнення, прогнозує несприятливу ситуацію, передбачає випереджаючий позитивний вплив на дитину, що унеможливлює негативні наслідки.

Зміст проблем соціального захисту дітей включає в себе:

• проблеми дошкільного і шкільного виховання;

• виховання у дитячих будинках, роботу з сиротами, дітьми, які опинились без батьківської опіки, безпритульними дітьми, "дітьми вулиці";

• допомогу сім'ї;

• роботу з освітніми закладами і громадськими організаціями, релігійними уста­новами.