5. Коротко опишіть структуру інтегральної системи менеджменту

Відповідно до основних положень концепції управління діяльністю господарської організації (підприємства), що розглянуто вище за текстом, формується інтеграційна структура системи менеджменту, яка включає п'ять підсистем для виконання функцій управління діяльністю господарської організації (підприємства).

1. Підсистема топ-менеджменту (загальне управління):

1.1. Аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства.

1.2. Управління сполучними процесами у сфері діяльності підприємства ( управління комунікаційним процесом, процесом прийняття рішень, процесом моделювання на основі застосування економіко-математичних методів та комп'ютерних технологій);

1.3. Виконання загальних функцій менеджменту підприємства: планування, організація, мотивація, контроль.

1.4. Керівництво підприємством на основі врахування соціально-психологічних аспектів менеджменту: лідерство, влада, групова динаміка; створення сприятливого соціально-психологічного клімату у сфері діяльності організації; управління організаційною культурою, змінами, конфліктами, стресами;

2. Підсистема мідл-менеджменту (функціональні види менеджменту):

2.1. Маркетинг-менеджмент та логістика.

2.2. Міжнародний менеджмент.

2.3. Виробничий менеджмент.

2.4. Фінансовий менеджмент.

2.5. Інвестиційний менеджмент.

2.6. Кадровий менеджмент.

2.7. Інноваційний менеджмент.

3. Підсистема лоуе-менеджменту (операційного менеджменту):

3.1. Управління основною операційною функцією підприємства.

3.2. Управління підготовкою процесів виробництва та збуту продукції (етапи підготовки: генерація бізнес-ідей; НДДКР; технічна підготовка: конструкторська, технологічна; організаційна; економічна; психологічна підготовка).

3.3. Управління матеріально-технічним забезпеченням підприємства.

3.4. Управління процесом технічного обслуговування виробництва та збуту продукції.

4. Підсистеми стратегічного та оперативного менеджменту:

4.1. Стратегічного управління діяльністю підприємства.

4.2. Оперативного управління діяльністю підприємства.

4.3. Тактика управління діяльністю підприємства.

5. Підсистема ситуаційного управління (ситуаційного менеджменту).

5.1. Управління ризиками підприємства.

5.2. Антикризове управління.

7. Наведіть фактори внутрішнього та зовнішнього середовища організації

Факторы внешней среды косвенного действия – состояние экономики в нашей стране и др. странах, соц. сферы, политики, культура, климат, экологические факторы.

7. Запропонуйте заходи щодо підвищення ефективності комунікаційно-інформаційних процесів у сфері діяльності підприємства

Комунікація у сфері спілкування - це обмен информацией между 2-мя или болем к-вом людей...

Головна мета комунікації – обеспечение понимания сообщения

Повідомлення – информация, которая является предметом обмена в процессе коммуникации. Але сам факт комунікації не гарантує ефективності спілкування людей.

Ефективна комунікація - це коммуникация, которая снижает уровень неопределенности....

Неэффективная коммуникация – одна из причин возникновения проблем в деловых связях, снижение конкурентноспособности человека и организации

Ефективні менеджери - це руководитель, который является эффективным в коммуникациях.... Комунікація є сполучним процесом у системі менеджменту тому, що комунікація має місце на всіх рівнях та в усіх функціональних областях орг. структури управління. Комунікація у сфері управління має 2 аспекти: соціальний та інформаційний. Соціальна комунікація - це процес, за допомогою якого деяка ідея передається від джерела до одержувача з метою зміни поведінки людини або групи людей. Інформаційна комунікація - це процес передачі та прийому інформації.

Комунікаційний процес має такі базові елементи: відправник повідомлення - особа, яка генерує ідею або збирає інформацію та передає її; канал або засіб передачі інформації; одержувач (адресат) - особа, якій призначена інформація і яка інтерпретує її. При обміні інформацією відправник та одержувач виконують таке основне завдання - скласти повідомлення та використати канал для його передачі таким чином, щоб обидві сторони зрозуміли вихідну ідею.

Етапи комунікаційно-інформаційного процесу:

1. генерация идеи (рождение)

2. кодирование сообщения

3. выбор канала передачи информации

4. передача информации

5. декадирование информации (расшифровка)

Формальні комунікації визначаються політикою, правилами, посадовими інструкціями організації та здійснюються за формальними каналами. Серед формальних організаційних комунікацій виділяють: вертикальні, коли інформація переміщується з одного рівня ієрархії до іншого (вертикальні комунікації підрозділяються на: висхідні та низхідні); горизонтальні, між різними підрозділами для координації їх діяльності. Неформальні комунікації не дотримуються загальних правил даної організації. Вони здійснюються відповідно до системи особистісних відносин, що склалася між працівниками організації. Як формальні, так і неформальні комунікації поділяють на вербальні (за допомогою слів) і невербальні (наприклад, за допомогою жестів, інтонації голосу тощо).

Будь-який процес управління - це передусім інформаційний процес, який передбачає перетворення даних (тобто повідомлень, що надійшли) у керівні дії, за яких досягаються поставлені цілі. Дані відіграють роль інформаційного ресурсу, а інформацію як продукт отримують на останній стадії опрацювання даних. Інформаційне забезпечення менеджерів є необхідною умовою .для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Прийняття управлінського рішення можливе тільки за наявності релевантної інформації – необхідна для діла....

Складові управлінської інформації: внутрішня звітність; поточна інформація про зовнішнє середовище; показники маркетингових досліджень; дані аналізу інформації.

Інформація у сфері управління має відповідати певним вимогам:.... Якість інформаційного забезпечення керівників багато в чому залежить від спроможності долати інформаційні бар'єри. Необхідні умови для вирішення проблем у сфері ділового спілкування створюються шляхом застосування в господарській організації ефективної управлінської інформаційної системи. Суттєву роль у прийнятті рішень має виконувати фонд науково-технологічної інформації, яка містить нові наукові знання, дані про винаходи, досвід ефективних фірм. Цей фонд необхідно безперервно поповнювати. Своєчасне практичне його використання є найважливішою умовою підвищення конкурентоспроможності підприємства. Практична необхідність підвищення якості комунікацій у сфері управління бізнесом та пов'язаними з ним внутрішньогосподарськими процесами стала причиною прискореного формування систем інформаційного менеджменту.

Інформаційний менеджмент - це сучасна система управління виконанням всіх операцій комунікаційно-інформаційного процесу у сфері діяльності підприємства в умовах розвитку ринкових відносин та економічної глобалізації. Якість системи інформаційного менеджменту в значній мірі залежить від рівня організації процесів збору, накопичення, зберігання, пошуку, передачі та методів обробки інформації. Банк, відповідні бази даних, мова системи (сукупність знаків та класифікаторів), а також комплекс моделей і програм, які забезпечують роботу з даними, становлять комплекс основних компонентів інформаційної підсистеми у багаторівневій інтегрованій автоматизованій системі управління підприємством (ІАСУП). Ця система має розвинуту мережу ЕОМ, обчислювальні комплекси (ОК) в підрозділах підприємства, в яких створюються автоматизовані робочі місця (АРМ) спеціалістів та менеджерів. АРМ - це проблемно-орієнтований апаратно-програмний комплекс, що охоплює апаратні, програмні та інформаційні засоби для вирішення завдань користувача безпосередньо на його робочому місці в режимі діалогу з ЕОМ.

Прогрес у галузі інформаційних технологій впливає на всі сфери людської діяльності. Все більш значущу роль при обміні інформацією в глобальному масштабі виконує всесвітня мережа Інтернет, яка нині сприймається як міждержавне й міжнаціональне інформаційне середовище. Така тенденція свідчить на користь відомого постулату: людство вступило в особливий період, коли напрям подальшого розвитку держав та міжнародних відносин буде визначатися інтелектуальним капіталом суспільства. Завдяки Інтернету утворилися й динамічно розвиваються специфічні ринки, які вже сформували самостійний сегмент світової економіки. Бізнес-процес, який реалізується партнерами за допомогою Інтернету, отримав назву "електронного бізнесу". Інтернет-системи ведення бізнесу характеризуються тим, що автоматизується не лише інформаційне забезпечення клієнтів, а й оформлення замовлень. Саме такі системи називаються "системами електронної комерції ". Прикладами практичного застосування таких систем є функціонування інтернет-магазинів, інтернет-банкінгів, онлайнових аукціонів й бірж (фондових й товарних), сучасних брокерських систем.