1. Охарактеризуйте господарську організацію як складну відкриту соціально-технічну систему.

2. Обґрунтуйте доцільність врахування досягнень різних наукових шкіл управління в процесі вдосконалення систем менеджменту

3. Визначте напрямки підвищення ефективності системи Менеджменту вітчизняних підприємств

4. Наведіть структуру загальної системи менеджменту

5. Коротко опишіть структуру інтегральної системи менеджменту

6. Поясніть зміст аналізу зовнішнього середовища організації

7. Наведіть фактори внутрішнього та зовнішнього середовища організації

8. Запропонуйте заходи щодо підвищення ефективності комунікаційно-інформаційних процесів у сфері діяльності підприємства

9. Покажіть підходи до прийняття обґрунтованих управлінських рішень :

10. Охарактеризуйте процес моделювання в системі менеджменту

11. Дайте коротку характеристику основних функцій менеджменту

12. Наведіть модель «дерево цілей» та доведіть її практичне значення

13. Наведіть основні положення стратегічного планування діяльності підприємства

14. Охарактеризуйте засоби реалізації стратегічних планів підприємства

15. Покажіть напрямки вдосконалення організаційних структур управління діяльністю вітчизняних підприємств

16. Поясніть практичне значення мотиваційних теорій в системі менеджменту

17. Поясніть особливості мотивації працівників великої компанії

18. Розкрийте сутність та зміст функції контролю діяльності компанії

19. Доведіть необхідність контролю діяльності господарської організації з використанням методів аудиту маркетингу .

20. Поясніть необхідність підвищення організаційної культури та здійснення політики корпоративної соціальної відповідальності підприємства,

21. Доведіть значущість орієнтації суб'єкта господарювання на етичні цінності у сфері управління бізнесом .

22. Обґрунтуйте доцільність врахування соціально- психологічних аспектів менеджменту в процесі управління процесами виробництва та збуту продукції

1. Охарактеризуйте господарську організацію як складну відкриту соціально-технічну систему.

Організація - це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення певної мети.

Господарська організація - це соціальне утворення (група людей), що функціонує на відносно постійних засадах і свідомо координує свою господарську діяльність для досягнення спільної мети. Організації розрізняють формальні і неформальні, господарські й негосподарські. Неформальна організація - це група, що виникає спонтанно і де люди вступають у взаємодію один з одним досить регулярно. Неформальні організації (групи) на чолі свого неформального лідера утворюються спонтанно практично у всіх формальних організаціях. Необхідно вміти правильно управляти не тільки формальними, але й неформальними процесами у сфері діяльності господарської організації.

Для досягнення цілей будь-якої організації необхідні ресурси: трудові, матеріальні, фінансові, інформаційні, методичні. Головне завдання організації в області ресурсів - досягати бажаних результатів (цілей) при мінімумі витрат. Необхідною умовою для досягнення успіху підприємством є раціональний розподіл праці між її учасниками та практична реалізація економічно обґрунтованих управлінських рішень.

По суті, основне завдання управління діяльністю організації зводиться до її адаптації.

Система - це множина взаємопов'язаних елементів, що взаємодіють між собою та зовнішнім середовищем для досягнення певної мети. Компонентами системи є підсистеми та елементи.

Господарська організація як система складається з двох основних підсистем: керованої та керуючої, між якими є прямий та зворотний зв'язок. Відповідно до системного підходу господарська організація (підприємство) розглядається як складна відкрита соціально-технічна система.

Складна система - це така система, яка характеризується цілеспрямованістю, здатністю до самоорганізації та самовдосконалення, швидкого реагування на зміни дій факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. Найважливішою властивістю таких систем є адаптивність. Відкрита система - це система, яка функціонує й розвивається завдяки наявності в ній певних елементів, які дають змогу своєчасно і адекватно реагувати на сигнали зовнішнього оточення. Основною функцією господарської організації як соціально-технічної системи є здійснення процесу виробництва та збуту продукції з тому числі послуг). Складовими такого процесу є трудовий та технологічний процеси

2. Обґрунтуйте доцільність врахування досягнень різних наукових шкіл управління в процесі вдосконалення систем менеджменту.

Суть та відмінності різних шкіл управління,

В кінці 19-го - першій половині 20-го століть отримали розвиток чотири основні напрямки (школи) управлінської думки.

Школа наукового управління (раціоналістична школа) сформувалася у період 1885р. - 20-ті роки 20-го століття. Представники цієї школи: Ф. Тейлор - засновник наукових методів управління ("Відрядна система" - 1895р., "Цеховий менеджмент" - 1903р., та "Принципи науковою менеджменту"-1911р.}, Ф. Гілбрет, Г. Гант. Ця школа сформувалася у період управлінської революції, основною ознакою якої є відокремлення процесу керування фірмами від підприємництва.

Класична (адміністративна) школа домінувала в період 20-ті - 50-ті роки 20-го століття. Засновником цієї школи є А. Фаиоль (1841-1925). Його основна наукова праця: «Загальне та промислове управління»-1916р. Найбільш відомими представниками цієї школи є М. Вебер, Эмерсон. У цей період Форд створює систему конвеєрного (масового) виробництва автомобілів.

Школа людських стосунків формувалася з 30-го до 50-го року минулого століття. її засновником є Елтон Мейо (1880-1949). Науковим базисом його дослідження були досягнення теорії психології людини, а саме праця Зігмунда Фрейда "Психологія підсвідомого". Найбільш відомими роботами Е.Мейо є дослідження, проведені на фірмі «Хоторн» (так звані "хоторнські експерименти"). Найбільш відомі представники цієї школи: медик і психолог А. Маслоу, вчені в галузі управління М. Фоллет, Л. Урвік. До напрямку школи людських стосунків відносять також розвиток поведінкової науки, представниками якої є К. Арджиріс, А. Лоикерт, Д. Мак Грегор, Р. Блей.

Кількісна школа почала формуватися в середині 50-х років минулого століття. Вона характеризується впровадженням в науку управління виробництвом апарата точних наук, інтенсивними розробками економіко-математичних методів та їх застосуванням в системах менеджменту. Представники цієї школи: Н. Вінер (засновник кібернетики - 1948-ий рік), Р. Акофф, Л. Берталанфі.

Напрямки розвитку менеджменту

Досвід засвідчує, що напрямки різних шкіл управління стикаються та перетинаються при вирішенні питань теорії й практики менеджменту.

В практиці сучасного менеджменту успішно застосовується модель «7-S», назва якої йде від семи факторів, що за думкою її авторів, є найбільш важливими для розвитку організації: strategy (стратегія), skill (навики), shared values (загально признані цінності організації), structure (структура), systems (системи), staff (штат), style (стиль). Ця модель, яку розробили дослідники консультаційної фірми Мак-Кінзі, подається як комплексна концепція управління розвитком корпорації та усіх її видів бізнесу. У контексті дослідження проблеми ефективності менеджменту рекомендується звернути увагу на великі внески В. Парето, Й. Шумпетера у розвиток управлінської думки. Принцип ефективності економічної системи, сформульованої В. Парето, показує, що в ефективній економічній .системі неможливо здійснити ніякого покращення без відповідного погіршення яких-небудь її параметрів. Й.Шумпетер запропонував поняття «утворююча руйнація».

Глибокого вивчення потребують такі концепції управління діяльністю господарських організацій: управління маркетингом, менеджмент без ієрархії, соціальне партнерство, Total Quality Control (TQC), Just in Time Production (JIT), а також такий напрямок удосконалення менеджменту як підвищення рівня орг. культури та інтегрований підхід до управління, який органічно поєднує системний, процесний, ситуаційний підходи.

Під впливом нових методів управління та інформаційних технологій розвивається новий напрямок в теорії й практиці менеджменту - реінжиніринг бізнесу. Застосування реінжинірингу дає можливість суттєво підвищувати ефективність діяльності господарських організацій шляхом вивчення досвіду найкращих фірм та їх менеджерів, фіксації їх знань в базі знань та радикального перепроектування систем управління бізнесом на цій основі.

У теперішній час ключовим фактором успіху в багатьох галузях економіки став аутсорсинг - це переведення внутрішніх підрозділів підприємства та активів, що з ними пов'язані, до організацїі-постачальника послуг, яка пропонує надавати конкретну послугу, в тому числі у сфері управління, протягом певного масу за узгодженою ціною. Контроль за відповідним видом діяльності покладається на постачальника послуг. Організація, яка спеціалізується у певній сфері діяльності, здатна підвищувати цінність загальних результатів фірми-замовника у випадках, коли це є недосяжним при виконанні другорядних функцій цієї фірмою.