15. Системний аналіз у безпеці життєдіяльності

Під системним аналізом безпеки життєдіяльності розуміється сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки й обґрунтування рішень, а в кінцевому результаті – для оптимізування взаємозв’язків глобальної системи «людина – середовище існування» та її підсистем для вирішення проблем забезпечення безпеки життєдіяльності людини.

виділяються наступні типи систем:

Система природного походження – «людина – природне середовище».

Антропогенна система: «об’єкт антропогенного походження – середовище існування». В якості першої складової такої системи може бути представлений будь-який технічний, біологічний, хімічний та інший об’єкт, який створений людиною, технічне обладнання, технологічне устаткування і т. п.

Ергатична система. В такій системі одним з її елементів є людина. Прикладом ергатичних систем є, наприклад такі: «людина – машина», «людина – машина – навколишнє середовище» і інші.

Виходячи з визначення системи випливає логічний висновок, що принцип

системності збов’язує розглядати явища в їхньому взаємному зв'язку, як цілісний набір чи комплекс. Мета чи результат, які формуються в процесі функціонування системи, називаються системоутворюючим елементом (результатом). Наприклад, таке системне явище як горіння можливе при наявності наступних компонентів: пальна речовина, окислювач, джерело запалення. При виключенні хоча б одного з названих компонентів система не може існувати, тобто - руйнується.

16. Життя – одна із форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до різних форм руху, розмноження, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин та подразнення. Термін життя певною мірою передбачає активну діяльність, а людська активність має на думці пристосування до навколишнього середовища і трансформацію його до своїх потреб.

Життя, як упорядкований процес, характеризується часовими та просторовими показниками, показниками якості. Вона має початок та кінець. Вся сукупність показників складає життєвий ресурс, тобто всі фізичні, культурні, психофізіологічні, освітні та ін. можливості. Окремі показники життєвого ресурсу визначені заздалегідь при народжені людини та практично зберігаються на протязі всього життя, інші виникають та розвиваються у процесі життєдіяльності.

Діяльність - це активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої цілі, що виникла в наслідок прояву у неї певної потреби. У результаті діяльності чоловік використає та розвиває свій життєвий ресурс, використає та поповнює ресурси оточення.

Життєдіяльність – властивість людини не просто діяти в навколишньому життєвому середовищі, а процес збалансованого існування та саморегуляції індивіда, групи людей, суспільства і людства в цілому в єдності їх життєвих потреб і можливостей тобто єдності життєвого і природних ресурсів. Життєдіяльність людини протікає упевнених умовах, тобто сукупності біологічних, фізичних та соціальних явищ, які визначають спосіб існування індивідуума, груп та суспільства в цілому. Умови можуть бути звичайними надзвичайними, екстремальними, сприятливими, комфортними. Характер умов залежить як від стану оточуючого середовища, також від внутрішнього стану людини, від ступеню відповідності ресурсів середовища та людини. Взагалі зовнішні та внутрішні умови можуть сприяти життєдіяльності людини (використанню життєвого ресурсу), або навпаки – шкодити.

Отже, під життєдіяльністю розуміється властивість люди¬ни не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.