Тема 3. Процесуальні особливості розгляду окремих категорій справ в порядку позовного провадження. Справи про визнання правочинів недійсними

1. Передумови відкриття провадження у справі

Правові норми, що підлягають застосуванню при вирішенні справ:

- Цивільний кодекс України (ст. 202-236)

- Земельним кодекс України

- Сімейним кодекс України

- Закон України від 12 травня 1991 року "Про захист прав споживачів"

- Закон України від 6 жовтня 1998 року "Про оренду землі" тощо. Судова практика:

Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними: Постанова Пленуму Верховного Суду України, 06.11.2009 р. №9 [електронний ресурс] // \vw\v. zakon. rada.gov. ua

Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними: Узагальнення Верховного Суду України. 24.11.2008 р. // Офіційний Інтернет-сайт Верховного Суду України: www.scourt.gov.ua

Підвідомчість:

Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

За цими ж правилами розглядаються зазначені вимоги і в разі, якщо стороною правочину є суб'єкт владних повноважень, крім вимог про визнання недійсним адміністративного договору.

Підсудність:

позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання. Позови до юридичних осіб пред'являються за їхнім місцезнаходженням (ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України (даті - ЦПК України);

УВАГА!

Позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна та застосування наслідків недійсності пред'являються відповідно до частини першої статті 114 ЦПК за місцезнаходженням майна або основної його частини, адже спрацьовують правила виключної підсудності.

При цьому за місцезнаходженням нерухомого майна повинні пред'являтися також позови про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна яке буде створено в майбутньому (щодо інвестиційних договорів про будівництво нерухомого майна договорів про участь у фонді фінансування будівництва тощо).

(Така позиція висловлена у Постанові Пленуму Верховного Суду України (даті - ВСУ) 06.11.2009 p., хоча в єдиному реєстрі судових рішень можна знайти рішення ВСУ від 10.06.2009 р., у якому суд розтлумачує, що при розгляді справ про визнання недійсним іпотечного договору, в якому вказане місце його вчинення, не застосовуватимуться правила виключної підсудності, а справа слухатиметься за місцем вчинення такого договору, адже сторони власним волевиявленням визначили місце вчинення договору, а відтак і подальшу підсудність.). Як бачимо, ВСУ досить швидко змінює свої позиції

Судовий збір:

З 01.11.2011 р набирає чинність Закон України ,Лро судовий збір" від 08.07.2011 р. згідно з нормами якого сплачуватиметься єдиний судовий збір (витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи більше не сплачуватимуться), у розмірі:

- з позовної заяви майнового характеру - 1 відсоток від ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати;

- з позовної заяви немайнового характеру - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Позовна давність:

До окремих видів вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, встановлено спеціальну позовну давність (частини третя, четверта статті 258 ЦК.

Перебіг позовної давності шодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу. яка його порушила. ЦК встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 ЦК).

Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.