
- •Тема 1. Правова природа нотаріальної діяльності
- •1. Поняття та ознаки нотаріальної діяльності
- •2. Завдання та функції нотаріату в Україні
- •3. Принципи нотаріальної діяльності
- •4. Суб'єкти здійснення нотаріальної діяльності
- •5. Захист прав та інтересів суб'єктів нотаріальної діяльності: судова та позасудова форма захисту
- •Тема 2. Законодавчі та організаційно-правові умови здійснення нотаріальної діяльності
- •1. Джерела правового регулювання нотаріальної діяльності в Україні
- •2. Структура органів нотаріату в Україні
- •4. Порядок та умови здійснення нотаріальної діяльності
- •5. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю: порядок видачі та анулювання
- •Тема 3. Процесуальні особливості розгляду окремих категорій справ в порядку позовного провадження. Справи про визнання правочинів недійсними
- •1. Передумови відкриття провадження у справі
- •2. Правочини, що підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Наслідки недодержання нотаріальної форми посвідчення договорів
- •3. Правовий статус сторін
- •4. Треті особи та інші учасники провадження
- •5. Предмет доказування і докази
- •6. Справи про визнання право чинів недійсними у правових позиціях Верховного Суду України
- •Тема 4. Процесуальні особливості розгляду справ, що пов'язані з правом власності
- •1. Передумови відкриття провадження V справі
- •2. Нотаріальна форма захисту права власності
- •3. Правовий статус сторін
- •4. Треті особи та інші учасники провадження.
- •5. Предмет доказування і докази.
- •6. Справи, що пов'язані з правом власності, у правових позиціях Верховного Суду України
- •Тема 5. Процесуальні особливості розгляду справ про спадкування
- •1. Передумови відкриття провадження у справі
- •2. Правовий статус сторін
- •3. Треті особи та інші учасники провадження
- •4. Предмет доказування.
- •5. Докази у справі. Заповіт як письмовий доказ у справі. Особливості проведення посмертної психіатричної експертизи.
- •6. Справи про спадкування у правових позиціях Верховного Суду України.
- •Тема 6. Процесуальні особливості розгляд прав, що виникають із шлюбно-сімейних відносин.
- •1. Передумови відкриття провадження у справі
- •2. Правовий статус сторін.
- •3. Треті особи та інші учасники провадження
- •4. Предмет доказування. Докази у справі
- •5, 6. Угода між подружжям (колишнім подружжям) про сплату аліментів.
- •7. Справи, що виникають із шлюбно-сімейннх відносин, у правових позиціях Верховного Суду України.
- •1. Ухвала Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13.10.2010 р.
- •2. Ухвала Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 28.04.2010 р.
- •3. Ухвала Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 05.11.2008 р.
- •4. Ухвала Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25.11.2009 р.
- •5. Ухвала Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 17.02.2010 р.
- •Тема 7. Процесуальні особливості розгляду справ, що виникають із земельних відносин
- •1. Передумови відкриття провадження у справі
- •2. Правовий статус сторін.
- •3. Треті особи та інші учасники провадженні.
- •4. Предмет доказування
- •5. Докази у справі. Договір оренди земельної ділянки
- •6. Справи, що виникають іі земельних відносин, V правових позиціях Верховного Сулу України
- •Тема 8. Процесуальні особливості розгляду справ, що виникають із житлових відносин
- •1. Передумови відкриття провадження у справі
- •2. Правовий статус сторін
- •3. Треті особи та інші учасники провадження
- •4. Предмет доказування.
- •5. Докази у справі. Договір найму (оренди) житла.
- •6. Справи, що виникають із житлових відносинах, у правових позиціях суду касаційної інстанції та Верховного Суду України.
- •Тема 9. Процесуальні особливості розгляду справ про оскарження нотаріальних дій
- •1. Передумови відкриття провадження у справі
- •2. Правовий статус сторін
- •3. Предмет доказування та докази у справі
- •6. Справи, шо виникають із житлових відносин, у правових позиціях суду касаційної інстанції та Верховного Суду України.
- •Тема 10. Процесуальні особливості розгляду окремих категорій справ в порядку окремого провадження
- •1. Процесуальні особливості розгляду справ про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою. Вжиття заходів для охорони спадкового майна
- •2. Процесуальні особливості розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення
- •3. Процесуальні особливості розгляду справ про визнання спадщини відумерлою
3. Правовий статус сторін
Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину. так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. а відтак сторонами у даній категорій справ можуть виступати:
Позивач: сторона правочину або третя особа, яким завдано збитків та моральної шкоди (ч.2 ст. 216 ЦК); Від імені позивача позов можуть подати його законні представники, зокрема: батьки (усиновлювачі) малолітньої особи (ст. 221 ЦК); батьки (усиновлювачі), піклувальники неповнолітньої особи (ст. 222 ЦК); піклувальники особи цивільна дієздатність якої обмежена (ст. 223 ЦК); орган опіки та піклування (ст. 224 ЦК).
правочин. який дієздатна особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (та\або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (ч. 1 ст. 225 ЦК);
у разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин. недієздатною, позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун 9ч.2 ст. 225 ЦК).
УВАГА!
Вимоги про визнання правочину недійсним на підставі статей 221 - 223 ЦК (щодо правочинів, вчинених малолітньою чи неповнолітньою особами) можуть заявлятися як батьками (усиновлювачами), опікуном чи піклувальником, а також бабою і дідом (частина друга статті 258 Сімейного кодексу України). так і будь-якою заінтересованою особою, а також самою неповнолітньою особою або особою, цивільна дієздатність якої обмежена, відповідно до частини другої статті 29 ЦПК.
Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним. Вимоги про визнання такого правочину недійсним можуть заявлятися як сторонами правочину, так і будь-якою заінтересованою особою в разі, якщо таким правочином порушено її права чи законні інтереси, а також органами державної влади, які відповідно до закот здійснюють контроль за видом діяльності, яка потребує ліцензування.
Згідно із статтями 1281 та 1282 ЦК вимоги, пов'язані з визнанням правочинів недійсними, можуть пред'являтися також кредиторами спадкодавця до спадкоємців сторони правочину. У цьому разі спадкоємці зобов'язані задовольнити такі вимоги у межах вартості успадкованого майна за умови дотримання норм про пред'явлення вимог (стаття 1281 ЦК).
Недотримання вимог статті 362 ЦК у разі продажу учасником спільної часткової власності своєї частки іншій особі не є підставою для визнання правочину недійсним. Інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав і обов'язків покупця.
Відповідач: винна сторона, яка вчинила недійсний правочин (наприклад, сторона, яка застосувала обман).
4. Треті особи та інші учасники провадження
Нотаріуси, що посвідчували правочини, залучаються до участі у справі як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, якщо позивач обґрунтовує недійсність правочину посиланням на неправомірні дії нотаріуса.
У разі якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної часткової власності, суд на підставі статей 358, 361 та 362 ЦК відповідно до частини другої статті 35 ЦПК залучає до участі у справі про визнання такого правочину недійсним усіх співвласників.
Якщо предметом правочину є майно, яке належить особам на праві спільної сумісної власності, інші співвласники відповідно до частини другої статті 369 ЦК до участі у справі не залучаються, оскільки правочин щодо розпорядження спільним майном вважається вчиненим за згодою всіх співвласників. За відсутності такої згоди інші співвласники відповідно до частини четвертої статті 369 ЦК можуть пред'явити позов про визнання такого правочину недійсним.