Структура ситуаційної системи управління
Аналізуючи діяльність підприємства, дуже важливе значення сьогодні приділяється проблемам пошуку і оптимізації раціональних рішень у нестандартних ситуаціях, які будуть сприяти всій системі управління і, відповідно, діяльності організації, проведенню аналізу сучасного застосування теоретичних і практичних аспектів ситуаційного підходу в управлінні організаціями та розробленню методичних і практичних рекомендацій відносно створення системи ситуаційного менеджменту. Тому на сьогоднішньому етапі розвитку теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні ролі та місця ситуаційного менеджменту в системі підприємства з метою адаптації його до умов господарювання українських підприємств має велике значення.
З точки зору динаміки процесу управління цикл ситуаційного управління може складатися з двох стадій. Перша стадія здійснюється в об’єкті управління і поєднує в собі: передання інформації про стан об’єкту, отримання регулюючої дії від системи управління і виконання команди. Друга стадія циклу здійснюється системою управління і передбачає отримання, обробку вихідної інформації про стан об’єкту, підготовку проектів рішення і його прийняття, оформлення результатів прийняття рішення і передання регулюючої дії на нижчу ланку системи.
У структурному виконанні ситуаційна система управління може бути представлена наступним чином (див. рис. 2).
Рис. 2 Структура ситуаційної системи управління
Наведена система ситуаційного управління функціонує наступним чином. У підсистемі звіту часу після закінчення запланованого періоду часу формується вимога, при появі якої в підсистемі збору поточної інформації виконується первинна обробка даних, що визначають поточний (фактичний) стан об'єкта управління, процесу обслуговування клієнтів (споживчий попит, можливості підприємств, фінансовий стан підприємств, технічний і технологічний стан підприємств та ін.), а також поточний стан навколишнього середовища (рівень інфляції, процентна ставка банків тощо). Первинна обробка даних зводиться до перетворення чітко представлених даних в нечітке їх вираження.
На основі отриманої інформації формується поточна ситуація, яка визначає фактичний стан об'єкта управління і навколишнього середовища. Потім сформована поточна ситуація подається в підсистему порівняння. Одночасно з цим в цю ж підсистему з бази знань надходить необхідний (цільовий) на даний момент часу стан об'єкта управління.
Після цього виявляються всі відмінності між фактичною і необхідної ситуаціями об'єкта управління. Якщо відмінності відсутні, то процес функціонування об'єкта управління протікає в запланованому режимі. В іншому випадку формується пара «кортеж відмінностей, стан навколишнього середовища».
За отриманою парою в базі знань виявляється найбільш близька до неї за змістом еталонна ситуація. За еталонної ситуації з бази знань вибираються організаційно-управлінські заходи, спрямовані на усунення відмінностей між фактичним і потрібним станом об'єкта управління.
Потім у процесі виконання операції «екстраполяція» проводиться імітація вибраних управлінських заходів на наявній моделі проблемного середовища. Якщо ситуація отримана в результаті імітації проведення вибраних заходів свідчить, що вони дозволяють наблизитися до досягнення заданої мети, то ці організаційно-управлінські заходи реалізуються безпосередньо на об'єкті управління.
Після відпрацювання вибраних заходів система переходить до наступного циклу управління, реалізується за вищеописаним принципом і т.д., поки не буде отримано задовільного результату, тобто, поки між фактичною ситуацією і необхідною не буде спостерігатися відмінностей.