4. Господарські договори.
Аналізуючи господарське законодавство вважаємо, що найбільш доцільним буде наступне визначення господарського договору:
Господарський договір – це правочин майнового характеру, який укладається між суб’єктами господарської діяльності, відповідно до якого одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії (передати майно, виконати роботи або надати послуги), а інша сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а також зобов’язана оплатити господарські дії або надати зустрічні послуги.
Господарський договір має особливі ознаки:
Закон обмежує коло суб'єктів, які можуть бути суб'єктами господарських договорів.
Господарське законодавство регулює цей договір як правочин, який має визначену економічну і правову мету.
Стосовно господарських договорів діють окремі правила щодо підстав їх укладання і змісту господарських договірних зобов'язань.
Спори, які виникають під час укладання, припинення та виконання господарських договорів, як правило, вирішуються у господарських судах.
Класифікуються господарські договори за тими ж ознаками, за якими проводиться класифікація цивільно-правових договорів.
За моментом укладання договори поділяються на реальні та консенсуальні.
Беручи за основу розподіл прав і обов'язків, розрізняють договори односторонні і двосторонні.
Залежно від підстав укладення господарських договорів їх розподіляють на вільнорегульовані і планові.
Залежно від характеру переміщення матеріальних благ договори можуть бути сплатними і безоплатними.
Залежно від юридичної спрямованості господарські договори розрізняють як основні і попередні.
Існують і інші види класифікації господарських договорів.
Укладання договорів регламентовано ст.ст. 181-187 ГК і ст.ст. 638-650 ЦК України.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Розрізняють конкурентні ( торги, конкурси, конкурентні переговори) та неконкурентні способи укладення господарських договорів.
Загальний порядок укладання господарських договорів: процедура укладення господарського договору цим способом (передбачена ст. 181 ГК України) складається з кількох стадій (при цьому кожна подальша настає лише в тому випадку, якщо на попередній стадії договір не було укладено):
Стадія 1. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Стадія 2 Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог Господарського кодексу України і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Стадія 3 За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Стадія 4 Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Стадія 5 У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.