Лекція 8. Основи господарського права України. План
Поняття господарського права, господарської діяльності та види господарської діяльності. Предмет та джерела господарського права.
Суб’єкти господарського права.
Поняття та види господарських товариств.
Поняття, ознаки, види господарських договорів. Порядок їх укладання.
Господарсько-правова відповідальність.
1. Господарська діяльність та підприємництво.
Господарське право – це галузь права, система правових норм, що регулюють відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності, використання результатів господарської діяльності та керівництво господарською діяльністю органами державної влади та місцевого самоврядування
Предметом регулювання господарського прав є:
господарська діяльність;
використання результатів господарської діяльності;
керівництво господарською діяльністю органами державної влади та місцевого самоврядування.
Господарське законодавство — це сукупність нормативно-правових актів та правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та керівництва такою діяльністю.
У ст. 7 ГК – „Нормативно-правове регулювання господарської діяльності” законодавець встановлює ієрархічність нормативно-правових актів за їх юридичною силою, відповідно до якої вони складаються з:
1. положень Конституції України;
2. законів України:
Господарський кодекс України
Цивільний кодекс України,
закони: «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21.11.1995 р.;
«Про концесії» від 16.07.1999 p.;
«Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р.;
«Про кооперацію» від 10.07.2003 р. та ін.;
3. постанов Верховної Ради України, наприклад:
Постанова від 01.11.1990 р. «Про Концепцію переходу Української РСР до ринкової економіки»;
Постанова від 12.09.1991 р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР»;
4. указів Президента України:
«Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації» від 11.05.1994 р.;
«Про Загальне Положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади» від 12.03.1996 р. та ін.
5. актів Кабінету Міністрів України;
6. нормативних актів, що видаються компетентними міністерствами та іншими органами центральної виконавчої влади щодо регулювання діяльності певної галузі народного господарства, певної категорії суб'єктів або певної сфери економіки;
7. регіональних нормативних актів, що приймаються органами місцевого самоврядування відповідно до делегованих державою повноважень та встановленого порядку;
8. локальних нормативних актів.
Джерелом господарського права можуть бути і міжнародні договори України, ратифіковані Верховною Радою України або укладені за її згодою.
Поняття господарської діяльності закріплюється в ч.1 ст. 3 Господарського кодексу України:
„Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність”.
Господарський кодекс України, а саме частина 2 статті 3 визначає і види господарської діяльності:
підприємництво;
некмерційна господарська діяльність.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства (фізичні особи), які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Окремі види підприємницької діяльності законодавство дозволяє здійснювати при наявності спеціального дозволу – ліцензії.
Ліцензія (ст.14 ГКУ) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
Ліцензійні умови - установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
Перелік органів ліцензування встановлюється Постановою Кабінету міністрів України № 1698 від 14 листопада 2000 р.( Мінагрополітики, МВС, Мінекономіки, Мінпраці, Держмитслужба та інші загалом 36 органів державної виконавчої влади).
Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви.
Строк дії ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, але не може бути меньшим ніж три роки.
За видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України.