- •Онтологічні та світоглядні передумови виникнення філософії.
- •Предмет, структура та функції філософії.
- •Сутність, структура та історичні типи світогляду.
- •Основне питання філософії та дві його сторони.
- •Філософія і наука. Сцієнтизм та антисцієнтизм.
- •Космоценризм античної філософії, основні проблеми, характерні риси.
- •Від космосу до людини: етичний раціоналізм Сократа.
- •Давньогрецька атомістика: Демокріт, Епікур.
- •Об’єктивний ідеалізм платона.
- •Теорія держави Платона.
- •Арістотель: вчення про причини та початки буття та пізнання.
- •Етика Арістотеля.
- •Проблема людини у філософії епохи еллінізму(скептицизм, стоїнізм, епікуреїзм, неоплатонізм).
- •Теоценризм філософії середньовіччя.
- •Гріх, спокута і спасіння людини як предмет філософських роздумів і вірувань.
- •Патристика Августина: сумнів і віра, істина і знання, світ і людина.
- •Схоластика, як обгрунтування, захист і систематизація теології.
- •Реалізм, номіналізм та концептуалізм у філософії Середньовіччя.
- •Головні риси філософії доби Відродження, основні етапи ії розвитку.
- •Реформація як зміна духовно-моральної мотивації людини до праці(м.Лютер, ж.Кальвін).
- •Емпіризм ф.Бекона і проблема наукового пізнання.
- •Р.Декарт. Раціоналістична методологія. Правила мислення.
- •Матеріалістична сутність монізму та пантеїзму б.Спінози, його вчення про єдину субстанцію, її атрибути та модуси.
- •Тоерії суспільного договору (т. Гоббе, Дж. Локк, ж.Ж. Руссо).
- •Новий соціальний ідеал у філософії Просвітництва.
- •Характерні риси, основні проблеми та принципи класичної німецької філософії.
- •Теорія пізнання і.Канта. Трансцедентальний суб’єкт.
- •Етика Канта: свобода волі та категоричний імператив.
- •Система об’єктивного ідеалізму г.В.Ф.Гегеля.
- •Діалектика г.В.Ф.Гегеля.
- •Антропологічний матеріалізм л.Феєрбаха.
- •Маркс про відчуження та шляхи його подолання.
- •Проблема свободи та цілісного розвитку людини у філософії к.Маркса.
- •Сутність матеріалістичного розуміння історії у філософії Маркса.
- •Розробка Леніним проблем гносеології на основі узагальнення соціальної практики та нових досягнень природознавства.
- •Основні напрямки розвитку філософії у хх сторіччі.
- •Філософія ф.Ніцше як метафізика волі. Переоцінка цінностей.
- •Психологічна антропологія. З.Фрейд. Проблеми несвідомого.
- •Екзестенціальна філософія, її основні напрямки. Проблеми буття людини.
- •Позитивізм і його історичні форми.
- •Філософська думка доби Київської Русі.
- •Києво-Могилянська академія – колиска філософської думки в Україні.
- •Проблема людини у філософських роздумах г.Сковороди.
- •34. Пространство и время - формы существования материи
Екзестенціальна філософія, її основні напрямки. Проблеми буття людини.
Экзистенциализм - фил. индивидуальное бытие человека. Человека окружает природное или божественное бытие. В наст. время экзистенциалисты разделились на религиозное и атеистическое течения. Э. - это бытие в себе, оно не познаваемо. Единственное, чем должна заниматься философия, - это индивидуальный человек. Фил. - форма индивидуального, а не общественного сознания. Свобода человека - это свобода от об-ва, а не свобода в об-ве. Познание заменяется интуицией, просветлением.
Жан-Поль Сартр(1905-1980) - франц. фил.-экз. и литератор. "Тошнота","Стена". В произведениях акцентирует внимание на основных категориях экзист., в контексте человеческой жизни: скука, страх, существование. Из всех фил. систем, экзистенциализм самая гуманная., т.к. взгляды экзистенциалистов ведут к правде, делают сознание человека самостоятельным, разоблачают ложь о счастье. Гуманизм экзист. выражается в трех формах бытия: Бытие в себе - связано с бессознательным. - бытие для себя чел. начинает понимать, что его жизнь ничто по сравнению с плотной массивностью бытия. - бытие для другого - бытие, которое связывает людей друг с другом. Свобода человека неотчуждаема и неистребима. Специфичность чел. сознания в том, что он вначале существует, а потом проявляет свою сущность.
Позитивізм і його історичні форми.
Иной позиции придерживался позитивизм. Бертран Рассел пытался отождествить психическое с физическим, а это означает, что материальные предметы превращаются в ощущения и что ощущения выносятся за пределы нервной системы, то есть Рассел сближает материю и дух, т.к. под материей он понимает мысль, а под духом ощущения. Под мозгом он понимает совокупность ощущений и мыслей. Отсюда не мысль в мозгу, а мозг в мыслях.
Фохт, Бюхнер.
Мысль так выделяется мозгом, как желчь печенью.
например, позитивизм), отрицающих объективный характер законов общественного развития. Вполне естественно, что социальная философия позитивизма оказывает существенное методологическое воздействие на представителей конкретных обществоведческих наук, о чем у нас еще будет повод поговорить подробнее.
Філософська думка доби Київської Русі.
а) давні слов’яни – “Велесова книга” – повага до життя людини, праці, любов до землі.
б) філософія Київської Русі – пов’язана з Християнством. Етична тематика: протистояння духовного і тілесного, добра і зла. Вища мета пізнання – Бог, єдиний метод – божествене откровіння.
Соціальна філософія - єдність земель, централізація держави.
“Повість временних літ” (Нестор)
“Слово про закон і благодать” (Іларіон)
“Посланіє” (Климент Смолянич)
Києво-Могилянська академія – колиска філософської думки в Україні.
Визначну роль у духовному відродженні українського народу відіграла Кисво-Могилянська академія, що була заснована в 1632 р. Довгий час Академія була осередком професійної діяльності в галузі науки і філософії не тільки в Україні, вона задовольняла освітні потреби Росії, Білорусії. Особливе значення мало вивчення мов, що відкривало доступ до ознайомлення мовою оригіналу праць грецьких, римських авторів. Найпопулярнішим предметом серед студентів була риторика, яка формувала високу культуру логічного мислення. Філософія вивчалась 2–3 роки, причому професори використовували в своїх лекціях ідеї найвидатніших мислителів, як античності, середньовіччя, так і Нового часу. Серед діячів Академії XVII–XVIII ст. провідне місце в розвитку філософської думки посідали Й. Кононович-Горбацький, І. Гізель, І. Галятовський, С. Яворський, Г. Бужинський, Ф. Прокопович, Л. Барановський та ін.