- •Онтологічні та світоглядні передумови виникнення філософії.
- •Предмет, структура та функції філософії.
- •Сутність, структура та історичні типи світогляду.
- •Основне питання філософії та дві його сторони.
- •Філософія і наука. Сцієнтизм та антисцієнтизм.
- •Космоценризм античної філософії, основні проблеми, характерні риси.
- •Від космосу до людини: етичний раціоналізм Сократа.
- •Давньогрецька атомістика: Демокріт, Епікур.
- •Об’єктивний ідеалізм платона.
- •Теорія держави Платона.
- •Арістотель: вчення про причини та початки буття та пізнання.
- •Етика Арістотеля.
- •Проблема людини у філософії епохи еллінізму(скептицизм, стоїнізм, епікуреїзм, неоплатонізм).
- •Теоценризм філософії середньовіччя.
- •Гріх, спокута і спасіння людини як предмет філософських роздумів і вірувань.
- •Патристика Августина: сумнів і віра, істина і знання, світ і людина.
- •Схоластика, як обгрунтування, захист і систематизація теології.
- •Реалізм, номіналізм та концептуалізм у філософії Середньовіччя.
- •Головні риси філософії доби Відродження, основні етапи ії розвитку.
- •Реформація як зміна духовно-моральної мотивації людини до праці(м.Лютер, ж.Кальвін).
- •Емпіризм ф.Бекона і проблема наукового пізнання.
- •Р.Декарт. Раціоналістична методологія. Правила мислення.
- •Матеріалістична сутність монізму та пантеїзму б.Спінози, його вчення про єдину субстанцію, її атрибути та модуси.
- •Тоерії суспільного договору (т. Гоббе, Дж. Локк, ж.Ж. Руссо).
- •Новий соціальний ідеал у філософії Просвітництва.
- •Характерні риси, основні проблеми та принципи класичної німецької філософії.
- •Теорія пізнання і.Канта. Трансцедентальний суб’єкт.
- •Етика Канта: свобода волі та категоричний імператив.
- •Система об’єктивного ідеалізму г.В.Ф.Гегеля.
- •Діалектика г.В.Ф.Гегеля.
- •Антропологічний матеріалізм л.Феєрбаха.
- •Маркс про відчуження та шляхи його подолання.
- •Проблема свободи та цілісного розвитку людини у філософії к.Маркса.
- •Сутність матеріалістичного розуміння історії у філософії Маркса.
- •Розробка Леніним проблем гносеології на основі узагальнення соціальної практики та нових досягнень природознавства.
- •Основні напрямки розвитку філософії у хх сторіччі.
- •Філософія ф.Ніцше як метафізика волі. Переоцінка цінностей.
- •Психологічна антропологія. З.Фрейд. Проблеми несвідомого.
- •Екзестенціальна філософія, її основні напрямки. Проблеми буття людини.
- •Позитивізм і його історичні форми.
- •Філософська думка доби Київської Русі.
- •Києво-Могилянська академія – колиска філософської думки в Україні.
- •Проблема людини у філософських роздумах г.Сковороди.
- •34. Пространство и время - формы существования материи
Реформація як зміна духовно-моральної мотивації людини до праці(м.Лютер, ж.Кальвін).
А, бля.....
Емпіризм ф.Бекона і проблема наукового пізнання.
Характерна ориентация на познание реальности, основанное на чувственном. Формирование естествознания связано с тенденцией познания на единичных, изолированных фактах, не определяющих систему целостно. Встает вопрос о сущности и характере самого познания, что приводит к повышению значимости гносеологической ориентации новой философии. Стремление к систематизации, количественный рост и усилившаяся дифференциация познания вызывают развитие теоретического мышления, не только ищущего причинно следственного (связанного с законами) объяснения взаимосвязи между отдельными явлениями и областями явлений, но и стремящегося к созданию целостного образа мира, опирающегося на новую науку и ее данные. Стремление к выяснению взаимосвязей и взаимодействий закономерно ведет к повышению роли рационального рассмотрения, поэтому с развитием чувственного эмпирического познания мира развивается и точное, рациональное математическое мышление. Основные представители: Ф.Бекон, Р.Декарт
Френсіс Бекон у поясненні суспільства був ідеалістом і виступав прихильником абсолютної монархії, багато писав про розвиток торгово-промислових прошарків суспільства того часу Головною його працею º «Новий Органон» яка була написана на противагу праці Арістотеля «Органон» Основною задачою філософії Бекон вважав завоювання природи и вдосконалення людського життя. Знання стае силою, якщо воно спираºться на дослідження явищ природи и пізнаням її законів. Предметом філософія повинна буити матеріяБекон - засновник матеріалізму
Р.Декарт. Раціоналістична методологія. Правила мислення.
Методология—совокупность приёмов исследования,применяемых в какой-либо науке,учение о методах
научного познания и преобразования мира.Теоретическое обоснование методов научного познания вызвано потребностями развивающейся науки и получило наибольшее развитие в Новой философии,начиная с Ф.Бэкона и Декарта.
Материалистическая философия обосновала методы познания законами объективного мира.Идеалистические системы объясняли их законами духа, идеи,или рассматривали как совокупность правил,произвольно создаваемых человеческим умом.При этом нередко общий метод познания связывался с законами одной из конкретных областей знания(механика, математика,биология и т.д.),сводился к методу одной науки.
Существенный вклад в методологию внёс Гегель.Он впервые подчеркнул специфический характер философского метода,его отличие от методов конкретнх наук и несводимость к ним;подчеркнул,что метод есть движение самого содержания и поэтому не может рассматриваться вне содержания.
Материалистическая диалектика как методология выступает и в качестве всеобщего метода познания,и как научная теория применяемых в познании методов;исходит из того,что в основе методов познания лежат объективные законы природы и общества.Метод познания может быть научным лишь отражая объективные законы самой действительности,поэтому принципы научного метода,его категории и понятия не сумма произвольных правил,созданных человеческим умом,а выражение закономерностей природы и человека.
Значение методологии научного познания возрастает ,что связано с бурным развитием науки и метатеоретических исследований,которые тесно связаны с конкретными проблемами методологии.