Питання 3.2. «Аудит операцій з малоцінними і швидкозношуваними предметами (мшп).»

Рахунок 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" (МШП) призначено для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух МШП, що належать підприємству та складають запаси. До МШП належать предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

За дебетом рахунка 22 "МШП" відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені МШП, за кредитом - за обліковою вартістю відпуск МШП в експлуатацію зі списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

При поверненні на склад з експлуатації МШП, придатних для подальшого використання, вони оприбутковуються за дебетом рахунка 22 "МШП" та кредитом рахунка 71 "Інший операційний дохід". Аналітичний облік МШП ведеться за видами предметів за однорідними групами.

Аудитор особливу увагу звертає на закріплення МШП за конкретними особами в місцях їх зберігання і використання, на наявність на всіх підприємствах відповідного маркування (фарбами, прикріпленням жетонів, проставленням штампів тощо), правильне оформлення первинними документами руху МШП. Потім переходять до перевірки суті здійснених операцій щодо руху окремих предметів. Слід встановити, чи нема серед МШП основних засобів. Виявляють понаднормативні запаси МШП, що довгий час не мали руху.

Встановлюють випадки передчасної заміни спецодягу і спецвзуття, їх причини внаслідок використання МШП не за призначенням або підміни нових предметів тими, що вже були в експлуатації.

Ретельній перевірці підлягають акти на списання МШП. У комісії зі списання МШП повинні брати участь фахівці, акт затверджується керівником. На предмет списання МШП має бути документ, що підтверджує здавання їх у металобрухт або в утильсировину, інакше сума збитку відноситься на рахунок винних.

Питання 4. «Аудит розрахунків з дебіторами.»

На основному етапі аудиту (аудиту рахунків), який проводиться після закінчення звітного періоду, аудитор здійснює конкретно ау­диторські процедури щодо перевірки дебіторської заборгованості за встановленими критеріями оцінки фінансової звітності.

Так, оцінюючи повноту інформації щодо дебіторської заборго­ваності, аудитор з'ясовує: чи всі рахунки клієнтів зареєстровані. Далі аудитору слід перевірити реальне існування дебіторської заборгованості. Крім того, слід проконтролювати, чи не було платежів, які неза­конно привласнені або записані в невірному фінансовому періоді. Це зона високого ризику перевірки дебіторів. Для перевірки за цим критерієм вибірково аудитору слід отримати підтвердження від де­біторів про існуючі суми заборгованості.

За належності — за цим критерієм аудитор зобов'язаний пере­конатися, що вся відображена дебіторська заборгованість належить саме підприємству-клієнту. Тобто слід розглянути можливість зане­сення в сальдо дебіторів заборгованості по приватних операціях (наприклад, керівництва) або по продажах, що належать іншим під­приємствам. Однак, крім цього, аудитору треба звернути увагу на ряд обставин, що можуть мати місце і впливати на право власності щодо сальдо дебіторів (наприклад, існування договору-застави, факторингові операції та ін.).

Аудитор перевіряє правильність оцінки дебіторської заборгова­ності відповідно до встановленої облікової політики. Так, у валюту балансу дебіторська заборгованість має входити за чистою реалізаційною вартістю, тобто за мінусом безнадійних та сумнівних боргів.

Слід також перевірити правильність визначення (оцінки) дебі­торської заборгованості за довгостроковими контрактами (встанов­лення вартості виконаних обсягів робіт, переданих товарів на кон­кретну дату).

Щодо дебіторської заборгованості, то аудитор повинен впевни­тись, що створені достатні резерви сумнівної дебіторської заборго­ваності та описані безнадійні борги на витрати звітного періоду.

При цьому слід проконтролювати правильність застосування методики описання безнадійних боргів і створення резерву сумнів­них боргів, передбаченої Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебітори», з метою правильної (реальної) оцінки дебіторсь­кої заборгованості.

Щоб перевірити чи є на підприємстві безнадійні та сумнівні борги аудитор складає робочий документ по термінам виникнен­ня дебіторської заборгованості та розраховує резерв сумнівних боргів.

Одним з способів оцінки резерву сумнівних боргів є спосіб кла­сифікації дебіторської заборгованості за строками її непогашення. Суть цього способу полягає у тому, що вся дебіторська заборгова­ність підприємства за продукцію, яка не віднесена до числа безна­дійної, групується за строками її непогашення зі встановленням кое­фіцієнта сумнівності для кожної групи.

Як відомо, початкова дебіторська заборгованість обліковується за фактичною (історичною) собівартістю і виникнення її пов'язано з дією принципу нарахування. Щодо наступного критерію оцінки — правильності відображен­ня — аудитор перевіряє правдивість, точність відображення дебіто­рів на дату складання бухгалтерської звітності в балансі та приміт­ках.

Слід впевнитись у правильності ведення поточних облікових реєстрів, які в нових умовах ведення обліку підприємства можуть визначити самостійно, наприклад, книги (відомості) обліку продажу товарів, робіт, послуг; книги обліку дебіторів. Особливу увагу ауди­тор має приділити контролю заповнення спеціально передбачених рядків звітних форм даними звітного року і перенесення сальдо по­переднього періоду.

Аудитор повинен також з'ясувати, чи існує операційна дебіторська заборгованість, строк погашення якої перевищує один рік.

Особливу увагу слід приділити контролю розкриття інформації про дебіторську заборгованість у примітках до фінансової звітності, де наведено перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської за­боргованості, перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін з виділенням внутрішнього групового сальдо де­біторської заборгованості, склад і суми статті Балансу «Інша дебі­торська заборгованість», метод визначення резерву сумнівних бор­гів, сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.

У «Звіті про фінансові результати» аудитор повинен перевірити правильність заповнення рядка 090 «Інші операційні витрати» в час­тині віднесення сумнівних і безнадійних боргів, а у «Звіті про рух грошових коштів» — рядка 080 «Зменшення (збільшення) оборот­них активів» в частині зміни сальдо операційної поточної дебіторсь­кої заборгованості.

Аудитор повинен також переконатися у зіставності даних бух­галтерської і не бухгалтерської звітності по дебіторах (звіт директора, голови правління, фінансовий огляд). Критерій законності передбачає перевірку законності здійснених операцій, що призвели до виникнення дебіторської забор­гованості.

Оцінка дебіторської заборгованості за критерієм постійності передбачає контроль додержання постійності обраної підприємст­вом облікової політики щодо дебіторської заборгованості (напри­клад, постійність застосування обраного методу створення резерву безнадійних боргів) та вплив дебіторської заборгованості на без­перервність функціонування підприємства. Так, якщо дебіторська заборгованість становить значну частину активів підприємства і можливе її погашення може спричинити суттєві фінансові труднощі та стати загрозою банкрутства — така інформація повинна бути зазна­чена в примітках до фінансової звітності та бути підставою для застосування методів, відмінних від тих, які застосовуються при безперервності роботи підприємства.

Перевірка за критерієм відповідності передбачає контроль ау­дитором додержання меж звітного періоду. Відповідно до цього всі операції по виникненню, погашенню та списанню дебіторської за­боргованості мають бути відображені в обліку в тому періоді, в яко­му вони були здійснені. Отже, проводячи аудит дебіторської заборгованості за встанов­леними критеріями фінансової стійкості слід, насамперед, розглянути ті дані у фінансовій звітності, які можуть суттєво вплинути на кінце­вий результат, а проміжну інформацію необхідно узгоджувати з да­ними, що вказані у інших документах. Дотримання встановлених критеріїв оцінки дозволить отримати найбільш точний результат.

Аудит розрахунків із підзвітними особами має на меті встановити цільове використання підзвітних сум і виявити незаконні і господарсько-недоцільні витрати.

Підставою для перевірки розрахунків із підзвітними особами є нака­зи і розпорядження, авансові звіти із прикладеними документами, запи­си по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами». Аудит розра­хунків з підзвітними особами починають із перевірки змісту касових операцій і операцій по рахунках в банку. Зіставляючи дані аналітично­го обліку по рахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» з даними по касі, визначають, як дотримувався порядок видачі сум на операційні і господарські витрати.