21

Лекція за

Темою 11: “Організація і методика аудиту активів підприємства”

ПЛАН

1. Аудит операцій з коштами.

   1. Аудит касових операцій з грошовими коштами.

   2. Аудит операцій на рахунках у банку.

   3. Аудит готівкових документів і готівкових коштів у дорозі.

2. Аудит необоротних активів.

2.1. Аудит операцій з надходження, руху та вибуття основних засобів.

2.2. Аудит нарахування амортизації (зносу) основних засобів.

2.3. Аудит затрат на ремонт основних засобів.

2.4. Аудит передачі в оренду основних засобів.

2.5. Аудит нематеріальних активів.

3. Аудит запасів.

3.1. Аудит матеріальних цінностей.

3.2. Аудит операцій з малоцінними і швидкозношуваними предметами (МШП).

4. Аудит дебіторської заборгованості.

Питання 1.1. «Аудит касових операцій з грошовими коштами.»

Аудит касових операцій проводиться згідно наступних напрямків (стадій).

На першій стадії аудиту касових операцій аудитор повинен роз­глянути:

- організацію збереження готівкових коштів у касі;

- здійснення угод із матеріально відповідальними особами (наявність договорів із касирами);

- кваліфікацію та практичний досвід касирів, що забезпечують роботу каси;

- порядок надходжень та видатків готівкових коштів;

- забезпечення реальності ведення обліку за напрямками діяльності підприємства;

- дотримання необхідних процедур організації здійснення господарських операцій з готівковими коштами; дотримання вимог до первинних та зведених документів, що забезпечує наявність доказів про їх здійснення;

- використання та збереження бухгалтерської документації з обліку готівкових коштів згідно «Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку».

Ретельне вивчення вищезазначених питань дасть змогу аудито­ру визначити думку про стан господарських операцій з готівковими коштами на підприємстві, визначити недоліки в їх організації та можливі напрямки ліквідації порушень, зловживань.

Друга стадія аудиту готівкових коштів у касі передбачає прове­дення їх інвентаризації у касі підприємства. Виявлення нестачі, крадіжки готівки, прихованої неоформленими документами і розпи­сками, виявляється шляхом інвентаризації. У кінці проведення перевірки наявності готівки необхідно скласти відомість інвентаризації з готівкових коштів та цінних па­перів, що знаходяться у касі, перевірити їх попередній результат з інвентаризації в Акті про результати інвентаризації наданих готів­кових коштів попередньої перевірки грошових коштів у касі та обов'язково зафіксувати результати інвентаризації в робочих доку­ментах аудитора.

На цій стадії аудитор повинен вивчити накази керівника про проведення інвентаризації каси та визначення складу комісії, питання своєчасності проведення інвентаризації каси, наявність проведення раптових інвентаризацій кас керівництвом підприємства.

Третя стадія перевірки визначає правильність та достовірність заповнення прибуткових та видаткових касових ордерів. При цьому неприпустимі будь-які виправлення, закреслювання, помарки тощо.

Прибуткові та видаткові касові ордери повинні бути належно оформ­лені. Документи на видачу готівки мають бути підписані керівником

Більшість спеціалістів з досвідом ревізійної роботи вважають, що прово­дити інвентаризацію під час аудиту слід обов'язково, хоча є і протилежні думки. і головним бухгалтером підприємства або особами, ними уповнова­женими.

Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видатко­ві касові ордери мають бути заповнені таким чином, щоб забезпе­чувалось збереження цих записів протягом терміну зберігання документів.

Аудитором уважно перевіряється використання бланків прибут­кових касових ордерів, їх облік та зберігання, а також наявність та порядок ведення журналу реєстрації прибуткових та видаткових ка­сових документів, які обов'язково звіряються з даними записами у касовій книзі.

Перевіряючи порядок ведення касової книги необхідно впевни­тися, що підприємство має тільки одну касову книгу, книгу обліку розрахункових операцій та книгу обліку доходів й витрат. Під час перевірки звіту касира і прикладених до нього документів аудитор зіставляє номери останніх прибуткових і видаткових касових орде­рів, прикладених до звіту, із записами в журналі реєстрації, щоб пе­реконатися у повноті обліку останніх касових операцій. Якщо буде виявлено розбіжності у сумі або нумерації ордерів, з'ясовують при­чину. Щоб перевірити як дотримано встановлений ліміт залишку грошей у касі, необхідно зіставити фактичні залишки грошей на окремі дати й у середньому за місяць із лімітом залишку. При підра­хунку фактичних залишків готівки у касі вилучається готівка, при­значена для виплати заробітної плати, допомоги у зв'язку з тимчасо­вою непрацездатністю, пенсій і премій.

Перевірка операцій з видачі готівки з каси проводиться на чет­вертій стадії аудиту. Встановлюється, на які цілі підприємство отри­мувало й видавало готівку. Для цього аудитором вивчаються корінці чекової книжки на отримання готівки, виписки банку. Після того, як установлена мета отримання готівки з поточного рахунку, перевіря­ється дотримання її підприємством шляхом вивчення касових доку­ментів (прибуткових та видаткових касових ордерів, касової книги) та бухгалтерських документів, які підтверджують використання готівки на зазначені цілі (авансові звіти, відомості на отримання заробі­тної плати, відомості на закупівлю сільськогосподарської продукції). Використання готівки за цільовим призначенням перевіряють зіставлен­ням даних про одержання з банку грошей з даними про їх витрачання (балансовим методом, тобто залишок на початок із рахунка 30 «Каса» плюс оборот за дебетом за цим же рахунком і мінус оборот за креди­том). Для цього використовують дані звітів касира з доданими доку­ментами, дані облікових регістрів з дебету і кредиту рахунка 30 «Каса» і журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.

Особлива увага приділяється аудитором перевірці операцій видачі готівки на розрахунки з іншими підприємствами та з виплати заробіт­ної плати готівковою виручкою чи інших грошових надходжень.

Наступна стадія аудиту передбачає перевірку повноти оприбут­кування готівки в касі підприємства.

Аудитор повинен визначити повноту та своєчасність оприбут­кування готівки, яка надходить із різних джерел:

- за реалізовану продукцію;

- одержання грошей з поточних рахунків;

- невикористаних підзвітних сум;

- депоновану заробітну плату.

З цією метою аудитор звіряє дані прибуткових касових ордерів та касової книги з:

- даними відомості реалізації продукції, відвантажувальних документів та податкових накладних;

- корінцями грошової чекової книжки підприємства та банківськими виписками, журналом № 1 та відомістю до нього;

- авансових звітів та журналу-ордера № 3;

- відомостей на заробітну плату.

На п'ятій стадії при необхідності аудитор перевіряє достовір­ність розрахованого підприємством ліміту залишку готівки в касі. Крім того, має враховуватися те, що кошти, які одержані з каси банку або спрямовані з виручки на виплати, пов'язані з опла­тою праці, можуть відповідно до пункту 2.10 Положення № 637 від 15.12.2004 р. протягом трьох — п'яти робочих днів зберігатися в ка­сі понад установлений ліміт каси.

Для визначення понадлімітних залишків готівки касі порівню­ються запаси про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здій­снювалися в цей день касові обороти (надходження і витрати готів­ки) чи ні. Якщо в періоді, що перевіряється, виявлено перевищення ліміту каси, то з'ясовується, протягом якого часу (у днях) і які по­надлімітні суми не здавалися в установлені строки до банку і з якої причини, а також загальна сума понадлімітних залишків.

Наступна стадія аудиту передбачає перевірку відображення го­сподарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку.

Остання стадія перевірки є зіставлення первинних, аналітичних і синтетичних облікових документів із даними, відображеними у звіт­ності підприємства, із метою встановлення їх відповідності.

За порушення підприємствами норм обігу готівки, що встанов­люються Національним банком України, застосовуються фінансові санкції згідно з Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм із регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12 червня 1995 р.

У практиці аудиторської роботи до основних видів порушень касової дисципліни відноситься:

- пряме викрадення коштів;

- крадіжка готівки за рахунок прихованих документів і розписок;

- привласнення суми готівки, що надійшла до каси з банку від фізичних осіб - за прибутковими касовими ордерами;

- надмірне списання готівкових коштів за касою, що виникає внаслідок повторного використання прибуткових та видаткових касових ордерів, неправильного підрахунку залишків у первинних та зведених документах згідно звітів касирів; безпідставного списання грошових коштів за касою за фіктивними документами;

- підробки сум у законно оформлених документах, що підлягають списанню (у бік збільшення);

- привласнення сум готівки, що законно нарахована різним особам та організаціям; привласнення депонованої заробітної плати та коштів і сум готівки, яка належить іншим підприємствам;

- розрахунки готівкою, що перевищують встановлений законодавством ліміт каси;

- порушення законодавства щодо застосування електронних контрольно-касових апаратів у розрахунках з населенням; неправильне відображення касових операцій у регістрах синтетичного обліку.

Питання 1.2. «Аудит операцій на рахунках у банку.»

У практичній діяльності при проведенні розрахунків допуска­ються порушення і зловживання. Операції на рахунках у банку підля­гають суцільній перевірці. На їх виявлення, попередження та відобра­ження в аудиторському висновку спрямована аудиторська перевірка Метою аудиторської перевірки розрахунків на поточному ра­хунку є встановлення:

- правильності відкриття поточних рахунків;

- своєчасності, законності, достовірності та доцільності відображення на рахунках банку здійснених розрахункових операцій із надходження і списання коштів;

- обґрунтованості отримання кредитів та позик, цільового їх використання, своєчасності погашення;

- дотримання стану платіжно-розрахункової дисципліни щодо укладених договорів тощо.

Джерелами інформації для аудиторської перевірки є:

- виписки банків із відповідних рахунків, що є підставою для здійснення прибутково-видаткових операцій (копії платіжних доручень, меморіальних ордерів, корінці грошових і розрахункових чеків тощо);

- облікові регістри за рахунками 311 «Поточний рахунок у національній валюті» та 312 «Поточний рахунок в іноземній валюті»;

- інші облікові регістри, в яких відображаються операції, пов'язані з використанням готівкових коштів на рахунках банку;

- баланс та інші форми фінансової звітності.

Перш за все аудитор звіряє залишки коштів, відображених у ви­писках банку за відповідними рахунками, із залишками готівкових коштів, що значаться за обліковими даними. Однак рівність залиш­ків не гарантує тотожності оборотів за виписками банку і за балан­совим рахунком, оскільки при обробці виписок може бути допущено навмисне зменшення оборотів за дебетом і кредитом рахунка на од­накову суму з метою приховання зловживань. Тому слід перевірити відповідність оборотів за дебетом і кредитом рахунка за виписками банку за кожний місяць із даними оборотів за обліковими реєстра­ми.

Важливо також перевірити повноту і достовірність банківських виписок і прикладених до них документів (повноту банківських випи­сок встановлюють за їхньою нумерацією за сторінками і перенесенням залишку коштів на рахунку).

Залишок коштів на кінець періоду в попередній виписці банку за рахунком має дорівнювати залишку ко­штів на початок періоду в наступній виписці. Правильність виписки визначають шляхом перевірки всіх її реквізитів. Якщо у виписці бу­де встановлено необумовлені виправлення або підчищення, закрес­лення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних виписки із записами у першому примірнику особового рахунка, що знаходиться в установі банку. У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до установи банку. Результати перевірки аудитор відо­бражає у своєму робочому документі.

Крім того, слід впевнитися, що всі здійснені через банк розра­хункові операції є реальними і підтверджені відповідними справжні­ми документами.

Інколи їх підробляють або прикладають не повністю, що дає можливість, застосовуючи неправильну кореспонденцію рахунків, приховувати в обліку зловживання на значні суми. У разі виникнен­ня сумнівів у наявності та достовірності документів (відсутність бан­ківського штампа, виправлення перерахованих сум, найменування одержувача готівки, дати здійснення розрахункових операцій) необ­хідно провести зустрічну перевірку платіжних документів, що збері­гаються у справах підприємства, із платіжними документами банку. Одночасно з'ясовують правильність кореспонденції рахунків і запи­сів у облікових регістрах, бо деколи зловживання можуть бути при­ховані шляхом складання неправильних бухгалтерських записів, не підтверджених документами, а також сторнувальних записів без до­кументальних підтверджень і без дійсної потреби або неправильним підрахунком чи перенесенням підсумків з одної сторінки регістру на іншу. При цьому аудиторам потрібно скласти робочі документи (табл. 1).

Таблиця 1