1.4. Порядок проведення екологічного аудиту.

Екологічний аудит повинен виконуватись у певній послідовності.

Процес екоаудиту умовно можна поділити на три основних етапи:

1. підготовку здійснення екологічного контролю на підприємстві;

2. дослідження та збір інформації;

3. завершення перевірки і розробку рекомендацій.

Кожен з етапів деталізується реалізацією конкретних аудиторських завдань та виконанням певних процедур.

Так, на першому (підготовчому) етапі аудитор повинен визначити мету та завдання екоаудиту, перелік питань, які потребують вирішення; ознайомитись з екологічною ситуацією на підприємстві, його технічним станом, наявністю необхідних ліцензій та дозволів, екологічною політикою підприємства; повести анкетування керівництва з екологічних питань; вивчити внутрішню документацію з досліджуваних проблем (накази, протоколи, технічну документацію, інструкції, звіти, інформацію менеджменту та дані бухгалтерського обліку). Далі укладається договір на здійснення екоаудиту та розробляються план і програма екоаудиту із зазначенням конкретних процедур контролю, строків виконання, виконавців та місця проведення.

На другому етапі аудитор встановлює тісний контакт з персоналом підприємства щодо надання та підготовки необхідної інформації; оглядає території та приміщення; спостерігає за виробничими процесами; здійснює необхідні випробування, аналізи, експертизу, заміри тощо; виявляє зони потенційного екологічного ризику; оцінює ефективність та економічність системи заходів підприємства щодо зменшення екоризику. За необхідності для здійснення деяких експертних оцінок можуть бути залучені спеціалізовані установи або фахівці. На цьому ж етапі здійснюється оцінка системи екоменеджменту підприємства (детальне вивчення екологічної політики, кваліфікація персоналу, формування та використання інформації з екологічних питань, розмежування обов'язків персоналу та його відповідальність). На етапі збирання інформації екоаудитор може використовувати такі джерела аудиторських доказів, як:

• статут та установчий договір;

• екологічний паспорт підприємства;

• внутрішню управлінську документацію (накази, розпорядження, протоколи засідання зборів акціонерів, правління, ради директорів), посадові інструкції;

• результати аналізів сировини, відходів, викидів, продукції тощо;

• висновки екологічної інспекції (нагляду);

• інформацію юриста про екологічні позови та штрафні санкції;

• письмові заяви, звернення, вимоги щодо екологічних питань;

• відповіді на запити до органів місцевої влади, природоохоронних установ тощо;

• дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

• статистичну та податкову звітність з екологічних питань;

• попередні звіти екоаудиту;

• результати тестувань, анкетування;

• екологічні стандарти та нормативи;

• статистичні довідники.

Зібрані дані повинні оцінюватися згідно зі встановленими критеріями, які є кількісними та якісними показниками, заснованими на місцевих, регіональних, національних або міжнародних вимогах.

Усі отримані дані та результати аудитор повинен зафіксувати у робочих документах. За кожним із досліджуваних питань слід сформулювати проміжний висновок.

На третьому етапі екоаудиту здійснюються узагальнення зібраної інформації; підведення підсумків; обговорення попередніх результатів з керівництвом підприємства; складання остаточного звіту та висновку; розробка рекомендацій; передання звіту замовникові екоаудиту.

Слід зауважити, що екологічний аудит має свою специфіку та особливості залежно від галузі, до якої належить контрольоване підприємство.

Результати екологічного аудиту подаються у формі звіту про екологічний аудит, який має містити :

1. загальні відомості про об'єкт та замовника екологічного аудиту;

2. підстави для проведення екологічного аудиту, його мету, завдання, програму та обсяг виконаних робіт;

3. відомості про виконавців екологічного аудиту;

4. перелік основних законодавчих актів та інших нормативних документів, для перевірки на відповідність яким проводився екологічний аудит;

5. характеристику фактичного стану об'єкта екологічного аудиту, включаючи оцінку ефективності та достатності його природоохоронної діяльності, систем управління навколишнім середовищем, стану природоохоронного обладнання та споруд, зокрема, час установлення, амортизація, придатність; відомості про сплату екологічних зборів і платежів, включаючи стан та можливості їх сплати та заборгованість, збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу, стан статистичної та іншої звітності з охорони навколишнього природного середовища на предмет відповідності її фактичним екологічним показникам;

6. висновки екологічного аудиту щодо виявлених невідповідностей екологічних характеристик об'єкта екологічного аудиту вимогам законодавчих актів та інших нормативних документів;

7. відомості щодо підприємств, установ, організацій та осіб, яким надається звіт.

Звіт про екологічний аудит може містити рекомендації щодо заходів, які необхідно вжити для усунення виявлених невідповідностей.

Звіт про екологічний аудит є власністю його замовника і підставою для прийняття ним відповідних рішень.

Звіт екоаудитора може бути позитивним, умовно позитивним (із застереженням) або негативним.

Слід звернути увагу на те, що як і при будь-якому аудиті, екоаудит має свої ризики, основний з яких полягає у невідповідній оцінці екологічних питань (ситуацій). Причинами можуть бути:

• надмірна довіра до даних екоменеджменту і системи внутрішнього контролю;

• недостатність інформації або аудиторських процедур;

• шахрайство керівництва або персоналу; неправильна інтерпретація аудитором отриманих даних; ризик вибіркової перевірки;

• дуже стислі строки здійснення екоаудиту;

• застосування невідповідних методів перевірки.