1.3. Види екологічного аудиту

Екологічний аудит в Україні може бути добровільним чи обов'язковим.

Добровільний екологічний аудит здійснюється стосовно будь-яких об'єктів екологічного аудиту на замовлення заінтересованого суб'єкта за згодою керівника чи власника об'єкта екологічного аудиту.

Обов'язковий екологічний аудит здійснюється на замовлення заінтересованих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування щодо об'єктів або видів діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку, відповідно до переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України, у таких випадках:

1. банкрутство;

2. приватизація, передача в концесію об'єктів державної та комунальної власності;

3. передача або придбання в державну чи комунальну власність;

4. передача у довгострокову оренду об'єктів державної або комунальної власності;

5. створення на основі об'єктів державної та комунальної власності спільних підприємств;

6. екологічне страхування об'єктів;

7. завершення дії угоди про розподіл продукції відповідно до закону;

8. в інших випадках, передбачених законом.

Екологічний аудит поділяється на внутрішній та зовнішній.

Зовнішній екологічний аудит проводиться на замовлення інших заінтересованих суб'єктів.

Внутрішній екологічний аудит об'єкта проводиться на замовлення його власника чи органу, уповноваженого на управління ним, для власних потреб. При цьому внутрішній екоаудит може розглядатись як елемент внутрішнього адміністративного управління, реальне впровадження якого спрямовано на контроль за дотриманням чинного законодавства в сфері охорони навколишнього середовища, розробку конкретних заходів щодо зменшення негативного впливу підприємства на екологічну ситуацію в регіоні, контроль за витратами на природоохоронну діяльність, розробку екополітики підприємства.

Значну увагу питанням екологічного аудиту приділено в країнах Європейського Союзу. 29.06.93р. було прийнято нормативний документ "Керівництво Європейського Союзу з екологічного аудиту" ("The Eco-Management and Audit Scheme (EMAS)"), який набрав чинності з квітня 1995 р. Цей документ зобов'язує промислові компанії країн ЄС регулярно здійснювати екоаудит та опубліковувати його результати про вплив компанії на навколишнє середовище. Виконання цієї вимоги сприятиме поліпшенню іміджу підприємства, його конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості, зростанню довіри до екологічної безпечності його продукції. За умов чинного законодавства підприємства України повинні організовувати свою діяльність таким чином, щоб вона відповідала основним принципам охорони навколишнього природного середовища, визначеним ст. 3 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища", а саме:

1. пріоритетності вимог екологічної безпеки, обов'язковості додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

2. гарантуванню екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

3. запобіжному характеру заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

4. екологізації матеріального виробництва на основі комплексності вирішення питань з охорони навколишнього природного середовища, використанню та відтворенню відновлюваних природних ресурсів, широкому впровадженню новітніх технологій;

5. збереженню просторової та видової різноманітності й цілісності природних об'єктів і комплексів;

6. науково обгрунтованому узгодженню екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозуванню стану навколишнього природного середовища;

7. обов'язковості екологічної експертизи;

8. гласності та демократизму при прийнятті рішень, реалізація яких впливатиме на стан навколишнього природного середовища;

9. науково обгрунтованому нормуванню впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

10. безоплатності загального та платності спеціального використання природних ресурсів для здійснення господарської діяльності;

11. стягненню збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсації шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.