3) Аналіз процесів міжнародної інтеграції в категоріях «комунікаційного підходу» (к.Дойч).

Теоретичне дослідження політичної інтеграції передбачає аналіз цього соціального явища у ролі складної соціальної системи. Відсутність однакового трактування поняття «політична інтеграція» нерідко призводить до того , що різні дослідники кажуть сутнісно про різні речі, хоч і користуються однаковими термінами їхнього позначення. Поняття «інтеграція», коли казати про нього у найзагальнішому плані, у категоріях підходу, позначає становлення деякої цілісності, «стан зв'язаності окремих диференційованих частин у ціле, і навіть процес, що веде до такого стану».

Інтеграція у житті перебуває у певному сенсі своєрідною мірою «системності»: група держав може розглядатися як інтегрований комплекс тоді, коли він починає функціонувати як певна система. Але таке розуміння інтеграції потребує подальшої конкретизації. Ставити знак рівності між поняттями «міжнародна система» і «міжнародна (міждержавна) інтеграція» немає підстав. Інакше саме існування глобальної системи міждержавних відносин свідчило про «інтеграцію» всіх держав світу, які входять у неї.

Західні політологи розробили кілька теоретичних шкіл, які містять приватні методики аналізу та систематизації даних, і навіть реалістичну оцінку стану інтеграції.

Значний розвиток отримав так званий комунікаційний підхід, виникнення якого пов'язують з ім'ям американського політолога і теоретика міжнародних відносин Карла Дейча, а саме з появою в 1954 р. його книги "Політичне співтовариство на інтернаціональному рівні: проблеми визначення та вимірювання". "Політичне співтовариство і Північноатлантичний район", "Аналіз міжнародних відносин" та інших робіт. Дойч використовував теорію систем, спираючись на кібернетичні уявлення М. Вінера і конструкції Т. Парсонса, поєднуючи це з звичайними ідеологічними і політичними штампами капіталістичної інтеграції.

"Комунікаційний" підхід Дойча заснований на принципі "ізоморфізму". Усі соціальні процеси, включаючи відносини між окремими групами людей і навіть націями, підпорядковуються ідентичним закономірностям, логічно виведеним кібернетикою. Дойч визначив головним показником цих взаємин обсяг обміну між сторонами. При цьому висувається теза: якщо рівень обміну є фіксованим на якійсь точці, тоді в кінцевому рахунку при наявності деяких заздалегідь обумовлених попередніх умов виникає "політична спільнота".

Підхід з позиції теорії комунікацій передбачає, що розвиток зв'язків між державами веде до утворення більш тісної "спільноти" за умови, що тягар і можливості, що відкриваються для кожної держави виявляться врівноваженими. Такі фактори, як дружба, довіра, взаємодоповнюваність і здатність до дій у відповідь контактам, грають роль допоміжних.

За Дойче, суб'єкти МВ - нації, держави. Дойч розглядає народ як велику групу осіб, об'єднаних можливістю повідомлятися, а країну як "скупчення населення, об'єднане сіткою з потоків комунікацій і транспортних систем і роз'єднане слабко заселеними або майже порожніми територіями". Одна з основних вихідних позицій Дойча - розгляд соціальних груп, дії яких він вважає найважливішим чинником процесу інтеграції. Він аналізує поведінку цих груп у "мережі комунікацій". Інтеграція - це головним чином розвиток мережі соціальних зв'язків, що розуміються як комунікація.

Реальним шляхом досягнення інтеграції Дойч вважає створення "спільнот безпеки". "Спільнота безпеки", за визначенням Дойча, - це спільнота, в якій існує реальна впевненість у тому, що члени його не будуть боротися один з одним фізично, але будуть вирішувати спори іншим шляхом.

У дослідженні Дойча "Аналіз міжнародних відносин", що з'явився в 1969 р., він наполегливо проводить думку про те, що всі біди, які загрожують людству, пов'язані з існуванням та діяльністю національних держав.

Головними цілями інтеграції Дойч вважає: збереження миру; досягнення великих можливостей; виконання якої-небудь специфічної задачі; досягнення нової ідентифікації ролей (нового позначення ролей).

Процес інтеграції, на думку Дойча, нагадує збірку на конвеєрі.

"Комунікаційна" концепція і модель Дойча володіють багатьма серйозними вадами в теоретичному і методологічному планах. Не можна повно, всебічно і точно охарактеризувати процес інтеграції в тих вузьких показниках "потоку комунікацій" які аналізує Дойч. Вони не розкривають і не здатні розкрити соціальну і політичну природу, зміст і протиріччя, що лежать в основі процесу капіталістичної інтеграції. Просте перерахування змінних, розглянутих Дойчем, підтверджує відсутність у його аналізі корінних категорій економічного, соціального та політичного аналізу. Процес капіталістичної інтеграції не відтворено адекватно реальності і науково у його концепції.

За межами комунікаційного аналізу інтеграції залишилися багато питань, чинники, які відчутно впливають на характер і темпи інтеграційного процесу. К.Дойч хіба що усуває зі свого аналізу роль ідеології й поглядів на інтеграційний розвиток, які можуть надати чималий вплив на інтеграцію. З іншого боку прибічники комунікаційного підходу свідомо виключають із свого аналізу інституціональний аспект інтеграції.