17) Методи та методології досліджень у тмв. Теоретичні та емпіричні методі.

ТМВ, як і кожна наука, використовує низку пізнавально-дослідницьких методів. Перш ніж зупинитися на їх конкретному аналізі, необхідно дати загальне тлумачення понять "метод" і "методологія". Найдоцільніше це зробити з точки зору загальнофілософського епістемологічного підходу. Тут епістемологія -- розділ філософії, який займається проблемами теорії пізнання: аналізом природи пізнання як явища, вивченням передумов виникнення пізнання як практичного процесу, закономірностей його еволюції, природи й сутності знання як явища, співвідношення пізнання та знання, реальності й знань, умов достовірності знання, пошуками визначення і критеріїв того, що взагалі слід вважати знанням.

З таких позицій, причина звернення науки до методу й методології в тому, щоб дотримуватися певних досить строгих правил і прийомів, по-перше, дослідження явищ і процесів; по-друге, роздумів над підсумками спостережень і виведення на їх підставі певних умовисновків; по-третє, перегляду раніше сформульованих положень і висновків чи то в бік відмови від них, часткового корегування або подальшого розвитку. Тільки наявність таких правил і їх строге дотримання дають змогу порівняти, сумістити, перевірити результати всіх окремих спостережень, досліджень, роздумів. Це, в свою чергу, відкриває можливості для формування науки як системи вивіреного певним чином знання, здатного необмежену кількість разів і з високою надійністю забезпечити отримання конкретних передбачуваних результатів свого застосування в схожих умовах. Наявність і використання таких правил дозволяє також визначити, і навіть достатньо точно, вірогідні погрішності або помилку спостереження, досліду, експерименту і тим самим вказати на діапазон (допустимі межі) надійності отриманого знання.

Поняття "методу" знаходиться в єдиному понятійному ряду з такими категоріями, як "метод -- методологія -- методика -- техніка експерименту (дослідження)" тощо. Єдність ряду вказує на наявність спільного для всіх понять, що входять до нього; чисельність останніх -- на присутність також і принципово важливих відмінностей.

Методом прийнято вважати сукупність прийомів і операцій, за допомогою яких здійснюється якась конкретна практична і/або теоретична діяльність. Метод виступає наслідком практики, спирається на наявні досягнення і стає вихідним пунктом та умовою наступних практичних дій і роздумів. Розуміння методу досить широке. Про методи говорять стосовно фази пізнання (методи експерименту, обробки емпіричних даних, побудови наукової гіпотези чи теорії, верифікації теорії, викладу наукових результатів); поділяють їх на філософські та спеціально-наукові, а за типом причинності -- на однозначно-детерміністські, вірогіднісні, багато-багатозначні; розрізняють якісні й кількісні. Сучасні науки на певному етапі свого розвитку здійснюють глибоку філософську та практичну ревізію всіх своїх методів, що є принципово важливим кроком у зростанні самосвідомості та самопізнання даної науки, її реальних можливостей. Наука про міжнародні відносини (ТМВ), яка з початку 60-х рр. різко розширила арсенал своїх методів, зараз об'єктивно стоїть перед потребою і перспективою своєї ревізії.

Під методологією в сучасній науці й теорії пізнання розуміють, по-перше, учення про систему принципів і способів організації якоїсь сфери діяльності (як теоретичної, так і практичної); а, по-друге, конкретний набір, комплекс, систему принципів і способів організації даної діяльності. У цьому сенсі однаково правомірно говорити як про методологію науки, так і про методологію навчання, політичної діяльності, апаратної роботи тощо. При цьому той факт, чи є конкретна сукупність принципів і способів організації даної діяльності набором, комплексом або системою, слугує принципово важливою вказівкою на рівні спеціалізації та розвитку відповідних сфер або виду діяльності: набір переважно свідчить про етап її становлення, система -- про високий рівень розвитку.

Теоретичні та емпіричні методи

Емпіричне і теоретичне - поняття, за допомогою яких сучасна методологія науки позначає гетерогенні системи наукового знання і сполучені типи науково-дослідної діяльності. Їх складна взаємодія обумовлює функціонування тієї чи тієї наукової дисципліни як єдиного цілого, що розвивається.

Емпіричне дослідження як методи використовує реальне спостереження, реальний експеримент, емпіричний опис, складання графіків, таблиць тощо. На теоретичному рівні застосовують методи ідеалізації, уявного експерименту, історичний і логічний; методи сходження від абстрактного до конкретного, аксіоматичний, гіпотетико-дедуктивний використовуються як методи побудови теорії. Особливості предмета дослідження фіксуються в засобах пізнання: на емпіричному рівні - прилади, експериментальні установки та інші матеріальні засоби та емпірична мова науки.

Емпірична мова науки складно організована, включає крім емпіричних, теоретичні терміни, описує так звані емпіричні об'єкти - абстракції реальних об'єктів, але з обмеженим набором ознак. На теоретичному рівні як засіб пізнання використовується винятково теоретична мова, терміни якого репрезентують такі абстрактні об'єкти, що є логічними реконструкціями реальних об'єктів і їхніх зв'язків, відносин.

Результат досліджень на емпіричному та теоретичному рівнях науки - складна система емпіричного та теоретичного знання. В емпіричному знанні можна виділити безпосередні дані спостережень і експериментів і емпіричної залежності й узагальнення, емпіричні факти. У структуру теоретичного знання входять шари теоретичних моделей приватного характеру, абстрактні теоретичні об'єкти, а також розвинуті наукові теорії, що включають фундаментальні теоретичні закони як головний елемент.

Взаємодія і єдність емпіричного та теоретичного, тенденція до відокремлення емпіричного та теоретичного наукового апарату, наявність прямих і зворотних зв'язків між ними створюють реальну динаміку наукового знання як цілісної самоорганізованої системи. Проблеми структури, динаміки, взаємодії емпіричного та теоретичного активно розроблялися у філософії марксизму,логічного позитивізму, постпозитивізму.