перелік практичних робіт та завдань до підсумкового модульного контролю

„Загальні питання гігієни та екології”

Навколишнє середовище та методи його дослідження.

Гігієна населених місць та житла.

1 Дослідити просторовий і часовий температурний режим приміщення. Призначення, будова і принципи дії фіксуючих максимального і мінімального, реєструючих ртутного і спиртового термометрів, термографа. Для повної характеристики температурного режиму приміщень заміри температури проводяться в 6 та більше точках.

Термометри (ртутні, спиртові, електричні, чи сухі термометри психрометрів) розміщують на штативах по діагональному перерізу лабораторії в 3 точках на висоті 0,2 м від підлоги і в 3 точках на висоті 1,5 м від підлоги (відповідно, точки t_2, t_4, t₆ та t_1, t_3, t₅) та на відстані 20 см від стіни за схемою.Показання термометрів знімають після експозиції 10 хв. в точці вимірювання.Визначають перепад темп по вертикалі і по горизонталі. Мінімальний термометр призначений для визначення найнижчої температури за дану добу. Для цих цілей звичайно використовується скляний спиртовий термометр. У спирт занурюється скляний штифт-покажчик зі стовщеннями на кінцях. Термометр працює в горизонтальному положенні. При зниженні температури стовпчик спирту відступає, захоплюючи за собою штифт, а при підвищенні – спирт його обтікає, не зрушуючи з місця, і тому штифт фіксує мінімальну температуру. Повертають термометр у робочий стан, перекидаючи резервуаром нагору, щоб штифт знову прийшов у зіткнення зі спиртом.Максимальний термометр використовується для визначення найвищої температури за дану добу. Звичайно це скляний ртутний термометр, схожий на медичний. У скляній трубці поблизу резервуара є звуження. Ртуть видавлюється через це звуження під час підвищення температури, а при зниженні звуження перешкоджає її відтокові в резервуар. Такий термометр знову підготовляють до роботи на спеціальній обертовій установці. Ртуть використовується для виміру температур вище –39° С – точки її замерзання. Для більш низьких температур застосовуються рідкі органічні сполуки, наприклад етиловий спирт. звичайно скляна капілярна трубочка закінчується кулястим розширенням, що служить резервуаром для рідини.  У метеорологічних термометрах найчастіше використовується здатність рідини, укладеної в скляну колбочку, до розширення і стиску. Термограф  — автоматичний прилад для вимірювання та реєстрації температури повітря або рідини. Під впливом коливань температури відбувається деформація приймальної частини термографа, це передається на стрілку з пером і фіксується на діаграмній стрічці у вигляді кривої. В метеорології найпоширеніші томографи, чутливим елементом якого є вигнута біметалічна пластинка. Різні модифікації термографів використовуються у промисловому виробництві, де необхідний контроль температури. Комп’ютерний термограф - апарат, який здатний вловлювати на відстані різницю температур і зображувати її в різних кольорах.

2 Визначити вологість повітря аспіраційним і станційним психрометрами, гігрографом. Визначення абсолютної та відносної вологості повітря станційним психрометром Августа. Резервуар психрометра заповнюють водою. Тканину, якою обернено резервуар одного з термометрів приладу опускають у воду з тим, щоб сам резервуар був на відстані  3 см над поверхнею води, після чого психрометр підвішують на штативі в точці визначення. Через 8-10 хвилин знімають показники сухого і вологого термометрів. Абсолютну вологість вираховують за формулою Реньо.Також розраховують відносну вологість. Відносну вологість визначають і за психрометричними таблицями для психрометрів Августа. 3 Визначення вологості повітря за допомогою аспіраційного психрометра Ассмана

Істотним недоліком психрометра Августа є його залежність від швидкості руху повітря, яка впливає на інтенсивність випаровування, а значить і на охолодження вологого термометра приладу. У психрометра Ассмана (мал. 6.2-б) цей недолік ліквідовано за рахунок вентилятора, який створює біля резервуарів термометрів постійну швидкість руху повітря 4 м/сек, а тому його показники не залежать від цієї швидкості в приміщенні чи за її межами. Крім цього, резервуари термометрів цього психрометра захищені від радіаційного тепла за рахунок віддзеркалюючих циліндрів навколо резервуарів психрометра.

За допомогою піпетки змочують батист вологого термометра аспіраційного психрометра Ассмана, заводять пружину аспіраційного пристрою або вмикають в розетку електропровід психрометра з електровентилятором, після чого психрометр підвішують на штатив в точці визначення. Через 8-10 хвилин знімають показники сухого та вологого термометрів.

Абсолютну вологість повітря розраховують за формулою Шпрунга. Відносну вологість визначають і за психрометричними таблицями для аспіраційних психрометрів. Значення відносної вологості знаходять в точці перетину показників сухого і вологого термометрів. Для визначення відносної вологості повітря використовують також волосяні, або мембранні гігрометри, які показують безпосередньо цю вологість. Принцип роботи гігрометрів оснований на подовженні знежиреної волосини чи послабленні мембрани при їх зволоженні та навпаки – при висиханні 4.Визначити дефіцит насичення, фізіологічний дефіцит насичення, точку роси. Дефіцит насичення (різниця між максимальною та абсолютною вологістю повітря) визначають по таблиці насичених водяних парів: від значення максимальної вологості повітря при показаннях сухого термометра психрометра віднімають абсолютну вологість повітря, розраховану за формулами Реньо чи Шпрунга. Фізіологічний дефіцит насичення (різницю між максимальною вологістю повітря при температурі тіла – 36,5^оС і абсолютною вологістю повітря) визначають по тій же таблиці насичених водяних парів Точку роси (температуру, при якій абсолютна вологість повітря стає максимальною) знаходять по тій же таблиці насичених водяних парів у зворотному напрямку: за значеннями абсолютної вологості знаходять температуру, при якій ця вологість буде максимальною.

5. Призначення, будова і принцип дії ртутного барометра, барометра-анероїда, барографа. Атмосферний тиск визначається за допомогою барометра-анероїда, шкала якого градуйована в мм рт.ст. (мал. 6.6), або в кілопаскалях. Перший барометр був ртутним, і являв собою запаяну з одного боку метрову скляну трубку, заповнену ртуттю і занурену в посудину з цією рідиною.  зручнішим у використанні за ртутний є барометр-анероїд, який являє собою металеву коробку з викачаним повітрям. При збільшенні тиску дно коробки здавлюється, при зменшенні – навпаки. Ці зміни фіксує стрілка, вказуючи на шкалі величину атмосферного тиску в мм ртутного стовпчика. Баро́граф — прилад для безперервного запису зміни атмосферного тиску. Складається з приймальної частини, передавального механізму, з'єднаного з пером, та барабана з стрічкою, який обертається за допомогою годинникового механізму. Розрізняють в залежності від принципу дії Б. анероїдні та ртутні.

6.Призначення, будова і принципи дії актинометра і піранометра. Актинометр — прилад для вимірювання прямої сонячної радіації. Принцип дії ґрунтується на поглинанні енергії випромінювання чутливим елементом, перетворенні цієї енергії в теплову і вимірюванні різниці температур Піранометр - прилад для виміру сумарної і розсіяної сонячної радіації, що поступає на горизонтальну поверхню. Для виміру лише розсіяної радіації застосовується екран, що затінює прилад від прямих променів сонця.

7.Принцип біологічного, фотохімічного і фотоелектричного методів дослідження ультрафіолетового випромінювання.

Біологічний (еритемний) метод – визначення еритемної дози за допомогою біодозиметра М.Ф. Горбачова Еритемна доза (ЕД) або біодоза – найменший термін УФ опромінення незасмаглої шкіри у хвилинах, після якого через 15-20 годин (у дітей через 1-3 години) зявляється виразне почервоніння шкіри (еритема). Біодозиметр М.Ф. Горбачова являє собою планшетку з 6-ма отворами (1,5 1,0 см), котрі закриваються рухомою пластинкою. Контроль появи еритеми проводять через 18-20 годин після опромінення. Фотохімічний (щавлевокислий) метод розроблений З.Н.Куличковою і оснований на розкладанні щавлевої кислоти у присутності азотнокислого уранілу пропорційно інтенсивності та тривалості УФ опромінення її титрованого розчину. Результат вимірювання виражається у кількості мг розкладеної щавлевої кислоти на 1 см² поверхні розчину, яка опромінювалась. 1еритемна доза = 3,7- 4,1 ^мг/_см² розкладеної щавлевої кислоти, фізіологічній дозі – 1 ^мг/_см², профілактичній дозі – 0,5 ^мг/_см². Інтенсивність УФ радіації за цим методом визначається в мг розкладеної щавлевої кислоти на 1 см² поверхні розчину за одиницю часу (доба, година). Фізичний (фотоелектричний) метод – вимірювання інтенсивності УФ радіації ультрафіолетметром (скорочено – уфіметром). Уфіметр – фізичний прилад з магнієвим (для діапазону 220-290) або сурм’яно-цезієвим (290-340 нм) фотоелементом. Результати вимірювання виражаються в або . У зв’язку з тим, що еритемний ефект різний при різних довжинах хвиль, а найбільший при =297 нм, введена еквівалентна цій довжині одиниця – мікроер, тобто 1 мкер =1 при = 297 нм. При інших довжинах хвиль результат вимірювання в множать на відносну біологічну ефективність (ВБлЕ)

8. Визначити біодозу, профілактичну і оптимальну дозу ультрафіолетового випромінювання. Біодоза - доза променистої енергії (найменша тривалість опромінення), в результаті якої виникає ультрафіолетова ерите­ма (стійке почервоніння шкіри). Для кожного апарата (режиму його роботи) біодоза встановлюється окремо. Для визначення біодози застосовується біодозиметр Горбачова, що є металевим диском або пластинкою розміром 10х6 см з 6-ма прямокутними отворами розміром 2х1 см кожен. Отвори прикриті заслонкою, яка легко пересувається і відкриває отвори один за одним. Дослідження проводять на нижній половині живота або внутрішній половині передпліччя. Біодозиметр повинен щільно прилягати до шкіри. Горілка апарата повинна перебувати під прямим кутом до опромінюваної ділянки. Кожен отвір (прону­мерований 1-6) опромінюють на відстані 50 см протягом 1 хв (після встановленого нормального режиму горілки, тобто з попереднім прогріванням горілки після запалювання протягом 10-15 хв). У зв'язку з послідовним відкриттям отворів біодозиметра, пер­ший отвір отримає опромінення протягом 6 хв; другий - 5 хв і т.д., останній - протягом 1 хв; після чого процедуру закінчують. Через 8-12 год на шкірі опромінюваної ділянки виявляється різного ступеня почервоніння - еритема шкіри. Найменше почервоніння (без набряку епідермісу) і буде прийняте за поріг чутливості шкіри даної особи до УФО.Мінімальна добова профілактична доза=1\8 біодози(75-80 мкВ\см2), оптимальна доза=1\4 – 1\2 біодози(200 – 400 мкВ\см2). 

9.Призначення, будова і принцип дії ультрафіолетметра, біодозиметра Горбачова. Уфіметр (ультрафіолетметр)– фізичний прилад з магнієвим (для діапазону 220-290) або сурм’яно-цезієвим (290-340 нм) фотоелементом,для визначення УФ-радфації фотоелектричним(фізичним) методом. Існує кілька типів уфіметрів. ДАУ-81 призначений для вимірювання енергії випромінювання в межах до 500 і дози опромінення в діапазоні від 10 до 15 в межах кутів падіння випромінювання 80штучними джерелами випромінювання: бактерицидного діапазону УФР-ДБ в спектральній області від 0,22 до 0,28 мкм (обл. С); лампами ЛУФ-40, ЛУФ-80 в спектральній області від 0,32 до 0,40 мкм (видиме світло).ДАУ-81 складається з блоку вимірювання і перетворювачів: – первинного (УФ-С) з фотоелементом Ф-29, який працює в спектральній області 0,22-0,28 мкм (обл. С); – первинного (УФ-А) з фотоелементом Ф26 з комплектом світлофільтрів УФ і СЗС23, що забезпечують вимірювання в спектральній області 0,32-0,40мкм (обл. А); – первинного (ФАР) з фотоелементом Ф25 з комплектом світлофільтрів СЗС25 і ЗС4, що забезпечують вимірювання в спектральній області 0,38-0,71 мкм (видиме світло). Біодозиметр М.Ф. Горбачова:вимірюють біодозу(еритемну дозу),він являє собою планшетку з 6-ма отворами (1,5 1,0 см), котрі закриваються рухомою пластинкою. Для визначення еритемної дози біодозиметр закріплюють на незасмаглій частині тіла (внутрішня частина передпліччя). Доцільно помітити на шкірі (кульковою ручкою) розташування і номер віконець. Досліджувану ділянку шкіри розташовують на відстані 0,5 м від штучного джерела УФР (після прогріву лампи 10-15 хв.) і відчиняють кожне віконце на 1 хвилину. Таким чином, віконце № 1 опромінюється 6 хв., № 2 – 5 хв., № 3 – 4 хв., № 4 – 3 хв., № 5 – 2 хв., № 6 – 1 хв. В залежності від потужності джерела та інших умов час опромінення і відстань до джерела можуть бути іншими.

10 Визначити світловий коефіцієнт, кут падіння світлових променів на робоче місце, кут отвору, коефіцієнт природної освітленості. Оцінка природного освітлення приміщень геометричним методом:

1. Визначення світлового коефіцієнта (відношення S заскленої частини вікон до S підлоги, виражене простим дробом):

• вимірюють сумарну площу заскленої частини вікон S₁, м²;

• вимірюють S підлоги, S₂ м²;

• розраховують світловий коефіцієнт – СК = S₁ : S₂=1 : n (n розраховують діленням S₂ на S₁ і округляють до цілої величини).

Отриманий результат оцінюють згідно гігієнічних нормативів 2. Визначення кута падіння  (кут АВС на найбільш віддаленому від вікон робочому місці, утвореного горизонтальною лінією чи площиною АВ від робочого місця до нижнього краю вікна (підвіконня) та лінією (площиною) від робочого місця до верхнього краю вікна АС) 3. Визначення кута отвору  (кута САD, під яким з робочої точки видно ділянку неба). Цей кут визначають як різницю між кутом падіння  та кутом затінення -кутом DАВ на робочому ж місці між горизонталлю та площиною від робочого місця до вершини затінюючого об’єкта – будівлі, дерев, гір. Світлотехнічний метод дослідження природного освітлення приміщень – визначення коефіцієнта природної освітленості (КПО).Коефіцієнт природної освітленості (КПО) – виражене у відсотках відношення освітленості горизонтальної поверхні (на рівні підлоги чи робочого місця) в приміщенні до виміряної одночасно освітленості розсіяним світлом горизонтальної поверхні під відкритим небосхилом: КПО = .

Освітленість у приміщенні та за його межами вимірюють за допомогою люксметра

11Визначити розрахункове КПО за методом Данилюка. Метод грунтується на співставленні розрахункових графіків з планом і вертикальним розрізом приміщення. Цей метод зазвичай використовується з методом КПО. ТЕ САМЕ ,ЩО 10 ПИТАНАННЯ

12.Визначити умови інсоляції і затінення приміщень розрахунковим методом за допомогою інсоляційної лінійки.

13. Призначення, будова і принцип дії люксметра.

Люксметр Ю-116 чи Ю-117:скл. з селенового фотоелемента з фільтрами-насадками та гальванометра зі шкалою. Фотоелемент спрацьовує під впливом світла, виробляючи електричний струм, силу якого вимірюють гальванометром. Стрілка його вказує число люксів, що відповідає досліджувальній освітленості.На панелі вимірювального приладу встановлено кнопки перемикача і табличку зі схемою, яка зв’язує дію кнопок та насадки з різними діапазонами вимірювань. Прилад має дві шкали: 0 – 100 і 0 – 30. На кожній шкалі точками зазначено початок діапазону вимірювань: на шкалі 0 – 100 точка знаходиться над позначкою 20, на шкалі 0 – 30 над позначкою 5. Також є коректор для встановлення стрілки на нульове положення, який регулюється викруткою.

Селеновий фотоелемент, що приєднується до приладу за допомогою вилки, знаходиться в пластмасовому корпусі.

14.Визначити освітленість у приміщені за допомогою люксметра . Визначення освітленості за допомогою люксметра.Визначення горизонтальної освітленості на робочому місці проводиться за допомогою люксметра. Оскільки прилад проградуйований для вимірювання освітленості, яку створюють лампи розжарювання, то для люмінесцентних ламп денного світла (ЛД) вводять поправочний коефіцієнт 0,9; для ламп білого кольору (ЛБ) – 1,1; для ртутних (ЛДР) – 1,2.Якщо визначення проводять вдень, то спочатку слід визначити освітленість, створену змішаним освітленням (штучним і природним), потім при вимкненому штучному освітленні. Різниця між отриманими даними і буде величина освітленості, що створена штучним освітленням.

15.Визначити штучну освітленість у приміщенні розрахунковим методом. Визначення освітленості розрахунковим методом “Ватт”: а) вимірюють площу приміщень, S, кв. м; б) визначають сумарну потужність Вт, яку створюють всі світильники; в) розраховують питому потужність, Вт/кв. м; г) у таблиці 1 величин мінімальної горизонтальної освітленості знаходять освітленість при питомій потужності 10 Вт/кв. м; д) для ламп розжарювання освітленість розраховується за формулою: ,

де Р – питома потужність, Вт/кв. м; Е_таб. – освітленість при 10 Вт/кв. м, (табл. 1); К – коефіцієнт запасу для житлових та громадських приміщень, який дорівнює 1,3.

16. Призначення, будова і принцип дії чашкового, крильчастого анемометрів, циліндричного і кульового кататермометрів. Швидкість руху атмосферного повітря (а також руху повітря у вентиляційних отворах) визначають за допомогою анемометрів: чашечного (при швидкостях від 1 до 50 м/с) і крильчатого (0,5 – 10 м/с) (мал. 7.2). Робота вертикально встановленого чашечного анемометра не залежить від напрямку вітру; крильчатий анемометр потрібно чітко орієнтувати віссю на напрям вітру. Для визначення швидкості руху повітря спочатку записують вихідні показники циферблатів лічильника (тисячі, сотні, десятки та одиниці), відключивши його від турбінки, виставляють анемометр у місці дослідження (наприклад, в створі відкритого вікна, вентиляційного отвору, надворі). Через 1–2 хв. холостого обертання вмикають одночасно лічильник обертів і секундомір. Через 10 хв. лічильник відключають, знімають нові показники циферблатів і розраховують швидкість обертання крильчатки (кількість поділок шкали за секунду – А):А = ,де: N₁ – показання шкали приладу до вимірювання N₂ – показання шкали приладу після вимірювання; t – термін вимірювання в секундах. За значенням “А” поділок/сек. на графіку знаходять швидкість руху повітря в м/сек. Для цього по графіку анемометра на осі абсцис знаходять відмітку, відповідну швидкості обертання в об/с, піднімають перпендикуляр до косої лінії графіка, а звідси вліво на осі ординат знаходять значення швидкості руху повітря в м/с. Сила вітру визначається за 12-бальною шкалою: від штилю – 0 балів (швидкість руху повітря 0 – 0,5 м/с) до урагану – 12 балів (швидкість руху повітря 30 і більше м/с).Кататермометр дозволяє визначити дуже слабкий рух повітря в межах від 0,1 до 1,5 м/с. Прилад представляє собою спиртовий термометр з циліндричним або кульовим резервуаром. Шкала циліндричного кататермометра градуйована в межах від 35 до 38 С, кульового – від 33 до 40С. Принцип роботи кататермометра полягає в тому, що попередньо нагрітий, він втрачає тепло не лише під дією температури повітря та радіаційної температури, але і під дією руху повітря, пропорційно його швидкості. Кататермометр призначений для визначення охолоджуючої здатності повітря, на підставі якої і розраховується швидкість руху повітря.

17.Визначити швидкість руху повітря анемометром і кататермометром . АНЕМОМЕТР: Для визначення швидкості руху повітря спочатку записують вихідні показники циферблатів лічильника (тисячі, сотні, десятки та одиниці), відключивши його від турбінки, виставляють анемометр у місці дослідження (наприклад, в створі відкритого вікна, вентиляційного отвору, надворі). Через 1–2 хв. холостого обертання вмикають одночасно лічильник обертів і секундомір. Через 10 хв. лічильник відключають, знімають нові показники циферблатів і розраховують швидкість обертання крильчатки (кількість поділок шкали за секунду – А):А = ,де: N₁ – показання шкали приладу до вимірювання; N₂ – показання шкали приладу після вимірювання;t – термін вимірювання в секундах.За значенням “А” поділок/сек. на графіку (у кожного анемометра є свій індивідуальний графік згідно заводського номера приладу, що додається до анемометра), знаходять швидкість руху повітря в м/сек. КАТАТЕМОМЕТР: кульовий кататермометр занурюють в посудину з гарячою водою при температурі останньої 65 – 70 С до тих пір, поки зафарбований спирт не заповнить на 1/2-1/3 об’єм верхнього резервуару. Після цього кататермометр насухо витирають і підвішують на штатив в центрі приміщення (або в іншому місці, де необхідно визначити швидкість руху повітря). При визначенні у відкритій атмосфері кататермометр захищають від впливу променевої енергії Сонця. Далі за допомогою секундоміра визначають час в секундах, за який стовпчик опустився від Т₁ до Т₂. Інтервали охолодження кататермометра можна брати від 40 до 33, тобто такий інтервал, щоб частка від ділення суми дорівнювала 36,5. Величину охолодження циліндричного кататермометра та кульового з інтервалом 38 – 35 знаходять за формулою: Н = ,де: Н – охолоджуюча здатність повітря в мкал/см² с; F – фактор кататермометра – постійна величина, нанесена на тильній стороні шкали, яка показує кількість тепла, втраченого з 1см² поверхні резервуару приладу за час його охолодження з 38С до 35С і дорівнює більше 600 мкал/см² (у кульового кататермометра старих випусків – при охолодженні на 1 і знаходиться в межах 200 – 250 мкал/см²); а – термін в секундах, протягом якого кататермометр охолоджується з 38 до 35.

18Скласти розу вітрів та дати гігієнічне заключення. Під напрямом вітру розуміють сторону горизонту, звідки віє вітер і позначають румбами – 4 основними (Пн., Пд., Сх., Зх.) і 4 проміжними (Пн-Зх., Пн-Сх., Пд-Зх., Пд-Сх.).

Річну повторюваність вітрів в тій чи іншій місцевості зображають у графічному вигляді “рози вітрів”(мал. 7.1).

19Визначити кратність повітрообміну за швидкістю руху повітря. Кратність повітрообміну — це показник, який показує, скільки разів протягом години змінюється повітря в приміщенні. Показником ефективності вентиляції приміщень є кратність повітрообміну — це число, яке показує, скільки разів упродовж однієї години повітря в приміщенні замінюється зовнішнім.З цією метою необхідно дізнатись, скільки повітря витягуєть­ся, чи потрапляє в приміщення через вентиляційний отвір протя­гом 1 години.За допомогою анемометра визначають швидкість руху повітря.Спочатку визначають площу вентиляційного отвору, для чого вимірюють розміри сторін (якщо отвір прямокутний) або діаметр (якщо отвір круглий). Пізніше, помноживши площу вентиляційно­го отвору на швидкість руху повітря і на час вентиляції, знаходять вентиляційний об'єм повітря. Розрахунок проводять за формулою: V = а*в*З6ОО, де а — площа вентиляційного отвору (в м2), в — швидкість руху повітря (в м/с), 3600 - перерахунок години на секунди. Розділивши величину вентиляційного об'єму повітря на куба­туру приміщення (в м3), одержують кратність обміну повітря.

20.Визначити вміст вуглекислого газу у приміщенні за методом Лунге-Цеккендорфа і дати гігієнічну оцінку санітарного стану повітря. Принцип методу базується на продуванні досліджуваного повітря через титрований розчин вуглекислого натрію (або аміаку) в присутності фенолфталеіну. При цьому відбувається реакція Na₂CO₃+H₂O+CO₂=2NaHCO₃. Рожевий у лужному середовищі, фенолфталеїн знебарвлюється після зв’язування CO₂ (кисле середовище). Результат розраховують за зворотною пропорцією на підставі співставляння кількості витрачених об’ємів груш чи шприців та концентрації CO₂ в атмосферному повітрі (0,04%) та у конкретному досліджуваному приміщенні, де концентрація СО₂ невідома. Наприклад, у приміщенні витрачено 10 об’ємів груш, чи шприців, на вулиці – 50 об’ємів. Звідси, концентрація CO₂ у приміщенні = (0,04 x 50) : 10 = 0,2%. Гранично допустима концентрація (ГДК) CO₂ в житлових приміщеннях різного призначення встановлена в межах 0,07-0,1%, у виробничих приміщеннях, де CO₂ накопичується від технологічного процесу, до 1-1,5%.

21.Визначити фактичну і необхідну кратність повітрообміну за вмістом вуглекислого газу. Необхідна кратність вентиляції – число, яке показує, скільки разів повітря приміщення повинно замінюватися свіжим повітрям, щоб концентрація СО₂ не перевищувала гранично допустимі рівні.

Необхідну кратність вентиляції знаходять шляхом ділення розрахованого необхідного об’єму вентиляції на кубатуру приміщення. Фактичний об’єм вентиляції знаходять шляхом визначення площі вентиляційного отвору і швидкості руху повітря в ньому (фрамуга, кватирка). При цьому враховують, що через пори стін, щілини в вікнах та дверях у приміщення проникає об’єм повітря, близький до кубатури приміщення і його потрібно додати до обєму, що проникає через вентиляційний отвір. Фактичну кратність вентиляції розраховують діленням фактичного обєму вентиляції на кубатуру приміщення.Співставляючи необхідні та фактичні обєм і кратність вентиляції, оцінюють ефективність обміну повітря у приміщенні.

22.Виміряти і оцінити показники мікроклімату у приміщенні. Мікроклімат формують наступні параметри:  • температура повітря; -термометром • вологість повітря; вимірюють психрометрами або гігрометрами • швидкість руху повітря; -анемометр або катемометр • інтенсивність інфрачервоного випромінювання.

23.Відібрати проби повітря седиментаційним та аспіраційним методами на забрудненість мікробами, пилом, хімічними речовинами для лабораторних аналізів (з використанням електроаспіратора, приладу Кротова, аерозольних фільтрів, алонжів з поглинаючими реактивами), оцінити результати аналізів. Седиментаційні методи (методи осадження) Седиментаційно-ваговий метод використовується в наш час для визначення кількості пилу, який випадає на одиницю поверхні з атмосферного повітря навколо промислових підприємств, на територію міст та інших населених пунктів. Седиментаційно-лічильний метод – осадження пилу на предметне скло, змащене гліцерином, вазеліном чи 2 % розчином канадського бальзаму у ксилолі з стовпчика повітря 10 см з метою визначення під мікроскопом форми і ступеню дисперсності пилинок та розрахунку “пилової формули” Аспіраційно-ваговий метод полягає в протягуванні певного об’єму повітря за допомогою електроаспіратора Мігунова або пилососа з реометром (прилад, який показує швидкість аспірації) через аерозольний фільтр АФА-В-18 з нетканного синтетичного фільтрувального полотна Петрянова (ФПП), закріпленого в спеціальному лійкоподібному алонжі. Тривалість відбору проб повітря залежить від ступеня запиленості повітряного середовища, швидкості аспірації повітря при відборі проб Т= а  1000/С  W,де: Т – час аспірації повітря, хв.;а – мінімальна необхідна наважка пилу на фільтрі, мг; C - ГДК досліджуваного пилу, мг/м³; W – швидкість аспірації повітря л/хв. При невеликій власній масі фільтра ( до 100 мг) максимальний доважок повинен бути на більше ніж 25-50 мг. Розрахунок концентрації пилу (мг/м³) проводять за формулою : С = (q ₂ - q ₁) х 1000/V_0,де: С – концентрація пилу мг/м³; q ₁ – маса фільтра до аспірації повітря; q ₂ – маса фільтра після аспірації повітря; V₀ – об’єм повітря, приведений до нормальних умов за формулою Гей-Люсака. Аспіраційно-лічильний метод використовується у двох варіантах. У першому варіанті фільтри АФА, використані для визначення масового вмісту пилу у повітрі, накладають фільтруючою поверхнею на предметне скло і тримають кілька хвилин над парами ацетону до розплавлення тканин фільтра до прозорої плівки, в якій під мікроскопом добре видно фіксовані пилові частинки.

24Інтерпретувати метеоролого - синоптичні, геліогеофізичні та інші погодоформуючі фактори, визначати медичнй тип погоди, складати її медичний прогноз і давати рекомендації щодо профілактики геліометеотропних реакцій. Погодохарактеризуючі фактори: 1.Геліофізичні: - інтенсивність сонячної радіації (сумарна і еритемна - УФ радіація, тривалість сонячного сяйва); - сонячна активність (сонячні плями, активні області, хромосферні спалахи, радіовипромінювання);2. Геофізичні: - напруженість планетарного і аномального геомагнітного поля, геомагнітні бурі, імпульси.3. Електричний стан атмосфери: - напруженість електричного поля атмосфери, градієнт потенціалу, електропровідність атмосфери, іонізація повітря, електромагнітні коливання і розряди. 4. Метеорологічні фактори:- температура повітря, радіаційна температура поверхонь;- вологість повітря; - напрямок і швидкість руху повітря; - атмосферний тиск. 5. Синоптичні явища: - хмарність, опади, їх характер (дощ, сніг). 6. Хімічний склад приземного шару атмосфери:концентрація кисню, вуглекислого газу, атмосферних забруднень !!МЕДИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПОГОДИ : Вельми сприятливий- Стійка погода, частіше зумовлена антициклоном, відсутність істотної хмарності, опадів. Атмосферний тиск вище 760 мм.рт.ст., перепад тиску до 5 мм.рт.ст., швидкість руху повітряних мас до 3,0 м/с, вміст кисню понад 315 мг/л. Сприятливий- Незначні зміни погоди місцевого характеру, короткочасні опади та змінна хмарність. Атмосферний тиск 760-755 мм.рт.ст., перепад тиску 6-8 мм.рт.ст., швидкість руху повітряних мас 4,0-7,0 м/с, перепад температури до 5⁰С, вміст кисню більше 315 мг/л. Погода, що потребує посиленого медичного контролю- Хмарна, нестійка погода, опади, нерідко зумовлені помірним циклоном, грози місцевого походження. Атмосферний тиск 754-745 мм.рт.ст., перепад тиску 9,0 - 14,0 мм.рт.ст., швидкість руху повітряних мас 8,0 - 10,0 м/с, перепад температури 6 - 9⁰С, вміст кисню 260 - 289 мг/л. Погода, що потребує суворого медичного контролю- Погода, зумовлена глибоким циклоном, грози, інтенсивні опади. Атмосферний тиск до 745 мм.рт.ст., перепад тиску понад 14 мм.рт.ст., перепад температури понад 10⁰С, вміст кисню менше 260 мг/л. 1. Щоденно виділяйте одну-дві години для ходьби та фізичних вправ на свіжому повітрі - організм поступово адаптуватиметься до різних погодних умов. Одягайтеся "за погодою". Не виходьте на прогулянку голодними, особливо за холодної погоди. Займатися спортом краще починати теплої пори року, щоби до настання холодів поступово адаптувати організм до низьких температур. 2. Якщо у вас на холоді швидко мерзнуть руки і ноги, це свідчить про те, що вам потрібно зміцнити тонус судин. Це можна зробити за допомогою контрастного душу або місцевих контрастних ванн. 3. Осінньо-весняної пори метеопатам потрібно вживати вітаміни та мікроелементи. 4. Якщо загострилися хронічні захворювання, обов`язково лікуйтеся. 5. Стежте, щоби ваше харчування було повноцінним, із достатньою кількістю овочів і фруктів, особливо тих, які багаті на калій і магній: яблука, курага, родзинки, банани, картопля. Гіпертонікам необхідно обмежити вживання солі, вилучити з раціону жирні й смажені страви, твердий сир, гострі приправи, алкоголь, какао, каву, чорний шоколад, міцний чорний і зелений чай. Краще вживати трав`яні чаї з плодів глоду, калини, трави глухої кропиви, м`яти, меліси, а ще компоти й свіжовичавлені соки. Гіпотонікам можна випити у першій половині дня одну-дві чашечки кави або міцний чорний чи зелений чай з цукром. Від жирних страв, особливо зі свинини, краще відмовитися. Рекомендується куряче м`ясо у відвареному вигляді, домашній і твердий сир. 6. Людям похилого віку варто відпочивати у звичній для них кліматичній зоні. Варто уникати сильних вітрів та літньої спеки. 7. Коли погано почуваєтеся, не перевантажуйте себе фізично й розумово, менше сидіть біля телевізора, ліпше прогуляйтеся на свіжому повітрі або почитайте цікаву книгу. 8. Якщо під час метеозмін відчуваєте неприємні відчуття у ділянці серця, попийте настоянки глоду, глухої кропиви, валеріани. Мікроелементи та женьшень допоможуть уникнути стресу та втоми (якщо не потерпаєте від високого тиску). 9. Не зважайте на інформацію про можливі магнітні дні. Якщо не знатимете, що тривають магнітні бурі, вони менше на вас впливатимуть.