6

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема, що в назві роботи, дотепер не була сповна вивчена через невідповідність дослідницьких прийомів і недооцінку джерела, яке мляво надходило до наукового обігу. Такий стан заподіяний суперечливим розумінням та осучасненням єства об’єктів з кістки і рогу бронзової доби, що всуціль чужі нинішній практиці, маючи доволі своєрідні сировинні властивості. А втім, виняткова культурна місткість тривало нагромаджуваних колекцій здавна підживлює сподівання оволодіти знанням щодо господарства, виробництв, побуту, мінливості культур. Ці обставини визначили актуальність теми, а сучасні методи уможливили її розробку.

Зв’язок з науковими темами. Роботу виконано в рамках планових наукових тем відділу археології енеоліту – бронзового віку ІА НАНУ: «Енеоліт та бронзовий вік України. Опрацювання археологічних джерел», держреєстраційний № 0101U006531; «Етнокультурна карта України в енеоліті – бронзовому віці», держреєстраційний № 0106U006580 (2003-2011 рр.).

Метою дослідження є одержання якісно нових знань щодо складу та функціональних зв’язків індустрій.

Завдання дослідження: з’ясування проблемної ситуації; добір і систематизація артефактів згідно нової методико-процедурної програми; розкриття культурно-історичного змісту індустрій з огляду на функції, сировинні переваги, технологічні умови, організаційні форми.

Предмет дослідження – можливості індустрій як джерела в пізнанні культуроґенези пізньої первісності й постпервісності.

Об’єкт дослідження – сировинні властивості, технологічні та функціональні ознаки індустрій сабатинівської та білозерської культур (СК, БК).

Методичні засади дослідження складають порівняльно-типологічний, структурно-сировинний, технологічний, функціональний аналізи з набором специфічних і універсальних методів (класифікації, аналогій, остеологічний, техніко-морфологічний, контекстуальний, експериментально-трасологічний, картографічний, статистичний).

Наукова новизна роботи полягає в тім, що остання долає застій джерелознавства, систематизації та пояснення фракцій, донедавна виведених поза археологічні культури. Функціональна класифікація узагальнює об’єкт в обсязі, більшому за попередні в десятки разів. У ній 49 категорій 8-ми класів – знарядь, приладів, начиння тощо. Вперше описано 11 категорій, функції 9-ти з-поміж знаних встановлено, решту всебічно схарактеризовано. Поряд з інноваціями, виявлено спадки волго-уральського, карпато-дунайського, кавказького осередків культуроґенези і прикмети технокомплексу, що його утворюють СК, Ноуа, Косложень, бережнівсько-маївська зрубна та саргаринсько-олексіївська культури (БМЗК, СОК). Доведено вплив освоєння тваринних ресурсів, інструменталізації, металовиробництва у наступності БК від СК і дальшій спеціалізації рогообробки.

Хронологічні межі дослідження обіймають XVІ-Х ст. до н. е.: ІІ-V періоди пізньої бронзи (ПБІІ-V) В.С. Бочкарьова і В.А. Дергачова або BrВ1-HaB1 системи Райнеке – Мюллера-Карпе.

Територіальні межі охопили ареали СК і БК – Північне Причорномор’я від гирла Дунаю по Надазов’я.

Джерельну базу формують артефакти й супровідні дані вибірки СК і БК (1329 об’єктів зі 140 пунктів) та зіставні матеріали.

Практичне значення одержаних результатів визначене тим, що їх можна застосувати в спеціальних та узагальнюючих працях, підручниках, посібниках з археології та споріднених дисциплін, відповідних курсах вишів, в упорядкуванні фондів, побудові експозицій, збереженні та раціональному використанні археологічної спадщини.

Особистий внесок здобувача. У роботі, написаній з А.М. Усачуком, відображено виконані автором репліки; решту аспектів розроблено спільно. В інших створених у співавторстві роботах автору належать характеристики індустрій.

Апробація результатів відбулася в 1995-2012 рр. у формі доповідей у відділі археології енеоліту – бронзового віку ІА НАНУ, на конференціях і семінарах в Україні (Донецьк, Запоріжжя, Капітанове, Київ, Луганськ, Миколаїв, Новозванівка, Одеса, Фастів, Харків), Росії (Москва, Самара, Санкт-Петербурґ, Саратов), Молдові (Кишинеу), Швеції (Вісбю).

Публікації. Положення дисертації відбито у 20-ти роботах, з-поміж яких 5 вийшли у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація містить вступ, шість розділів, висновки (169 стор.), сім додатків (примітки, каталоги, таблиці, словник термінів, матеріали до типології, 179 рисунків і підписи до них), список використаних джерел (1042 позиції). Загальний обсяг – 596 сторінок.