39. Бюджетний процес на місцевому рівні.

Організація бюджетного процесу на місцевому рівні в Україні здійснюється на підставі Бюджетного кодексу України та покладена на Раду Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад.Відповідно до Бюджетного кодексу України бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням і виконанням бюджетів, контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.Бюджетний процес включає такі стадії: складання проектів бюджетів; розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети; виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети; підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього.

Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями.Бюджетним кодексом визначений чіткий бюджетний календар затвердження місцевих бюджетів: до 1 серпня поточного року приймаються спільні рішення та укладаються угоди про об'єднання коштів відповідних бюджетів для виконання власних повноважень; до 15 вересня після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про державний бюджет Міністерство фінансів України доводить місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методику їх визначення та інші показники, необхідні для складання проектів місцевих бюджетів; у жовтні - листопаді на підставі інформації, отриманої відповідно від Міністерства фінансів та місцевих фінансових органів, готуються проекти рішень про місцеві бюджети; не пізніше 27 листопада у тижневий термін після ухвалення проекту закону про Державний бюджет України в другому читанні Кабінет Міністрів України доводить місцевим виконавчим органам влади положення та показники міжбюджетних відносин; не пізніше ніж у двотижневий термін після опублікування закону про Державний бюджет України затверджується бюджет АРК, обласні, районні, міські бюджети.

Не пізніше ніж у двотижневий термін після затвердження районних та міських (міст республіканського та обласного значення) бюджетів затверджуються міські (міст районного значення), селищні та сільські бюджети.

Відповідно до ст.76 Бюджетного кодексу проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на сесії відповідної ради схвалюється місцевою державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної ради. Разом з ним необхідно подавати:

1)пояснювальну записку до проекту рішення;2)прогноз показників відповідного бюджету за основними видами доходів, видатків та фінансування на наступні три бюджетні періоди;3)проект показників зведеного бюджету району;4)показники видатків, необхідні на наступні бюджетні періоди для завершення проектів, що враховані в бюджеті, за умови, якщо реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;5)перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний період;6)інформацію про хід виконання відповідного бюджету у поточному бюджетному періоді;7)пояснення головного розпорядника коштів до проекту відповідного бюджету (подаються до бюджетної комісії відповідної ради);8)інші матеріали.Виконання місцевих бюджетів забезпечують Рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні виконавчі органи не створені).

Звіти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові звіти складають територіальні органи Державного казначейства України за правилами та формами, встановленими Державним казначейством за погодженням з Міністерством фінансів України та Рахунковою палатою.

38. Послуги, які надаються на місцевому рівні.сновною проблемою формування інституту місцевого са-моврядування є розмежування повноважень між органами держа-вної влади і місцевим самоврядуванням та виділення функцій і завдань, які покладаються на місцеву владу. При вирішенні цих питань беруться до уваги суспільно корисні послуги, що нада-ються державою та органами місцевого самоврядування. За змістом послуги, які надаються на місцевому рівні, мож-на систематизувати так: - економічні - створення сприятливих умов для бізнесу, контроль за процесом відтворення, управління місцевим госпо-дарством; - соціальні - соціальний захист, соціальне забезпечення на-селення, сприяння зайнятості, утримання соціально-культурних закладів і установ; - безпека і охорона правопорядку, навколишнього природ-ного середовища - місцева пожежна охорона, місцева міліція, охорона природних ресурсів комунальної власності. Тобто на місцеве самоврядування припадає основне наван-таження при наданні суспільних послуг у галузі освіти, охорони здоров'я, житлово-комунального господарства, транспорту, до-рожнього господарства, культури та мистецтва, фізичної культу-ри й спорту, в той час як держава виконує повноваження у сфері державного управління, оборони, правоохоронної діяльності, га-рантування безпеки держави.

ЖКП: особисті – надаються населеню і оплачуються за рахунок особистих доходів домогосподарств, виробничі – можуть надаватись як населенню, так і суб’жктам господарювання,які оплачують їх за рахунок своїх грошових коштів. Громадського призначення – суспільно-корисні послуги.

40. Зміст міжбюджетних відносин Між бюджетами різних ланок і видів обов'язково виникають різноманітні взаємозв'язки, які зумовлені:1) необхідністю досягнення збалансованості усіх бюджетів;

2) забезпечення виконання завдань центральних органів влади та управління і місцевого самоврядування;

3) здійснення перерозподілу бюджетних ресурсів в зв'язку із розбіжностями у рівнях податкового потенціалу і відмінностями у обсягах видатків в територіальному розрізі.

Основними складовими міжбюджетних відносин є: розмежування функцій і повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядування і на цій основі розподіл доходів і видатків між окремими видами бюджетів;— надання фінансової допомоги бюджетам тих територій, які мають недостатній податковий потенціал, т.б. здійснення бюджетного регулювання;— забезпечення перерахування надлишкових коштів з бюджетів територій-донорів;— здійснення фінансового вирівнювання як гарантії задоволення потреб населення усіх територіальних громад на однаковому рівні.

В збалансуванні бюджетів велике значення має бюджетне регулювання, яке полягає у наданні коштів з Державного бюджету України до республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя з метою збалансування доходів і видатків кожного бюджету. Частина доходів може передаватись у вигляді відсоткових відрахувань від загальнодержавних податків і обов'язкових платежів, які справляються на певній території або у вигляді дотацій і субвенцій.Найбільшого розповсюдження набув метод відсоткових відрахування від загальнодержавних податків і зборів. Сутність його полягає у наступному. Для цілей бюджетного регулювання всі доходи бюджетів поділяються на дві групи:1) закріплені, які повністю надходять у той чи інший бюджет;2) регулюючі, які діляться у певному співвідношенні між бюджетами різних рівнів.Наприклад, за Державним бюджетом України в останні роки закріплені: податок на додану вартість, мито, акцизний збір, поступлення коштів від державних внутрішніх та зовнішніх позик тощо.За місцевими бюджетами закріплені такі доходи:

— місцеві податки і збори; податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

— податок на промисел;

— державне мито;

— плата за торговий патент;— надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності;

— кошти від муніципальних позик тощо. Міжбюджетні відносини — це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансо­вими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання таких відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здій­снення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.Правове врегулювання міжбюджетних відносин здійснюється роз­ділом 4 Бюджетного кодексу України.Міжбюджетні відносини відбивають взаємозв'язки бюджетів різних рівнів. Основоположними для таких відносин є принцип рівності Дер­жавного бюджету у взаємовідносинах з місцевими бюджетами та рівності місцевих бюджетів у взаємовідносинах між ними, що перед­бачає встановлення єдиних для всіх бюджетів нормативів відрахуван­ня від загальнодержавних податків та зборів, а також єдиного порядку їх сплати тощо. Крім того, такі відносини повинні базуватися на прин­ципах: розподілу та закріплення видатків по відповідних рівнях бю­джетної системи; розмежування та закріплення на постійній основі та по тимчасових нормативах регулюючих доходів; вирівнювання рівня мінімальної бюджетної забезпеченості бюджетів, який є необхідним для виконання певних функцій; забезпечення рівномірного надходжен­ня доходів та недопущення касових розривів; забезпечення заінтересо­ваності виконання планів надходження доходів у Державний та місце­ві бюджети тощо.Доходи і видатки всіх бюджетів мають відповідний розподіл, оскіль­ки держава намагається наділити всіх суб'єктів бюджетного права необ­хідним для виконання їх функцій обсягом доходів. При цьому повинні бути забезпечені збалансованість всіх бюджетів, заінтересованість місцевих органів у збільшенні бюджетних надходжень, запобігання касовим розривам (розбіжність терміну надходження та використання бюджетних коштів), бездефіцитність бюджетів тощо. Окрім того, до­ходи та видатки кожного бюджету повинні бути найбільшою мірою пов'язані з підвідомчим господарством і соціальною сферою. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повно­важень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, тафінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень.Виникнення та існування міжбюджетних відносин як різновиду публічних відносин в Україні зумовлюється політичними, економічними та правовими факторами. Стаття 140 Кон­ституції України гарантувала право територіальних громад — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста, — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, здійснюючи місцеве само­врядування (Офіційне тлумачення частини першої статті 140 див. в Рішенні Конституційного Суду № 12-рп/2002 від 18.06.2002). Побудова всіх міжбюджетних відносин ґрунтується на принципах бюджетної системи Укра­їни, викладених у статті 7 цього Кодексу, зокрема, — на принципі самостійності бюджетів (див. коментар до статті 7 БК). Згідно з цим принципом Державний бюджет України та місцеві бюдже­ти є самостійними: держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. А органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами від­повідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується, зокрема, закріплен­ням за ними відповідних джерел доходів. Згідно із статтею 142 Конституції України, держава приймає участь у формуванні доходів бюджетів органів місцевого самоврядування, фінансово підтримуючи місцеве самоврядування. Крім того, відповідно до статті 143 Конституції України, органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади. При цьому держава зобов'язується фінансувати здійснення таких повнова­жень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків.Отже, при реалізації наведених вище положень Конституції України, держава, Автоном­на Республіка Крим та територіальні громади стають суб'єктами міжбюджетних відносин. Об'єктом міжбюджетних відносин при цьому виступають суспільні багатства, що підлягають розподілу та перерозподілу між державою, територіальними громадами та громадянами.Основна мета регулювання міжбюджетних відносин полягає у забезпеченні відповіднос­ті повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень. При цьому засто­совуються встановлені законодавством України методи розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, необхідних для виконання функцій, передбачених Конституцією України та закона­миУкраїни для органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та орга­нів місцевого самоврядування.Безпосередньо статтями коментованого Кодексу регулюються міжбюджетні відносини між органами державної влади (державою) та органами влади Автономної Республіки Крим, об­ласними та районними радами, радами міст Києва і Севастополя, радами міст республікан­ського Автономної Республіки Крим та обласного значення, а також іншими органами місце­вого самоврядування, для бюджетів яког

41. Сутність фінансового вирівнювання Фінансове вирівнювання - процес перерозподілу фінансових ресурсів на користь адміністративно-територіальних одиниць, які не мають достатньої власної доходної бази. Цей процес забезпечується центральними органами державної влади. Синонім поняття "бюджетне регулювання". Фінансове вирівнювання є не абсолютним вирівнюванням доходів територіальних одиниць, а лише в цілому. У межах будь-якої країни є об'єктивні розбіжності в фінан-совому потенціалі окремих територій. Існують особливості у фо-рмуванні доходної бази бюджетів і можливостях задоволення мі-сцевих потреб. Тому видатки місцевих бюджетів у зіставленні з кількістю населення можуть значно відрізнятися за адміністрати-вно-територіальними одиницями. В умовах відсутності розроблених і законодавчо визначених державних соціальних гарантій важливим є наближення видатків місцевих бюджетів у розрахунку на душу населення до середньо-го рівня, який склався по країні. Фінансове вирівнювання спрямоване на нівелювання (в пев-них межах) таких відхилень, оскільки їх існування створює неод-накові умови для задоволення гарантованих державою соціаль-них, адміністративних та інших послуг. Тобто фінансове вирівнювання - це приведення у відповід-ність витрат бюджетів (за економічною та функціональною кла-сифікацією) до гарантованого державою мінімального рівня соці-альних послуг на душу населення, ліквідація значних диспропор-цій у здійсненні видатків у розрізі окремих територій. Основні принципи фінансового вирівнювання: - врахування об'єктивно існуючих розбіжностей в економі-чному та соціальному розвитку територій, особливостей їх місце-знаходження, природно-кліматичних, екологічних, демографіч-них та інших умов; - визначення критеріїв і переліку депресивних територій, які потребують додаткових фінансових ресурсів; - вирівнювання доходів місцевих бюджетів як необхідної умови створення рівних можливостей для функціонування всіх територіа-льних громад, тобто для здійснення ними однакових видатків; - визначення ступеня вирівнювання доходів з метою вста-новлення зацікавленості органів місцевого самоврядування у зро-станні доходних джерел; - вирівнювання видатків бюджетів органів місцевого самов-рядування для забезпечення надання суспільних послуг на єди-ному рівні, гарантованому законами країни.

42. Сутність ф-‘й місцевих фінансів Місцеві фінанси – система формування, розподілу й використання грошових та інших фінансових ресурсів для забезпечення місцевими органами влади покладених на них завдань та функцій.Місцеві фінанси складаються:

- Місцеві бюджети

- фінанси підприємств, організацій та установ комунальної форм власностФінанси місцевих органів влади як системи охоплюють кілька основних взаємопов’язаних структурних елементів: видатки, доходи, способи їх формування, місцеві фінансові інститути, суб’єкти та об’єкти системи та відносини між суб’єктами системи, системою й іншими ланками фінансової системи держави.Головним елементом фінансів місцевих органів влади є видатки.

Функції місцевих фінансів:1. Розподільча функція місцевих фінансів проявляється у порядку формування доходів і видатків місцевих бюджетів, цільових фондів органів місцевого самоврядування, за допомогою яких проходить складний процес забезпечення їх фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на місцеве самоврядування функцій і завдань. Кошти, які акумулюються в місцевих бюджетах і цільових фондах, розподіляються і використовуються на задоволення різноманітних місцевих потреб2. Контрольна функція місцевих фінансів реалізується, зокрема, в діяльності органів місцевого самоврядування при складанні проектів місцевих бюджетів, їх розгляді і затвердженні, а також виконанні місцевих бюджетів й складанні звіту про їх виконання. Контрольна функція місцевих фінансів спрямована на забезпечення передбачених пропорцій розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, їх цільове й економне використання.3. Формування фіскальної політики на місцевому рівні, стягнення та встановлення місцевих податків та зборів4. Забезпечення економічного зростання