1. Індивідуальні кошториси.

Вони відбивають специфіку й особливості виробничої діяльності установи. Дані кошториси розробляються за затвердженими формами і розрізняються за видами бюджетних установ (школами, лікарнями, дитячими садками і т.д.). Кошторис складається з двох частин — загального і спеціального фондів.

2. Загальні кошториси.

Загальний кошторис являє собою основний фінансовий документ, який визначає обсяг, цільове призначення і розподіл коштів загального і спеціального фондів, що виділяються з бюджету на утримання кількох типових установ, що обслуговуються однією централізованою бухгалтерією. Для тих установ, для яких розроб¬лені загальні кошториси, індивідуальні кошториси не розробляються.Право витрачання коштів за загальними кошторисами надається головному розпоряднику коштів — керівнику районної, міської, сільської, селищної ради або за їх дорученням особі, що виконує функції головного розпорядника коштів (наприклад, керівнику установи, що обслуговується).

3. Кошториси видатків на централізовані заходи.

Ці кошториси складаються міністерствами, відомствами або управліннями виконкомів місцевих рад. На їхній основі фінансуються витрати на підготовку кадрів, придбання спеціального, цінного інвентаря і навчального обладнання, медичного обладнання тощо.

4. Зведені галузеві кошториси.

Це об’єднані в один кошторис індивідуальні кошториси однотипних установ, кошториси видатків на централізовані заходи і загальні кошториси міністерств і управлінь виконкомів.

19. Методи планування видатків місцевих бюджетів Бюджетні видатки є джерелом отримання благ населенням та суб’єктами господарювання. Вони беруть участь у реалізації таких функцій суспільних фінансів:стабілізаційній – полягає у тому, щоб змінюючи доходи та видатки бюджету, зменшувати негативні наслідки коливання амплітуди економічних циклів;перерозподільчій – за допомогою прогресивного оподаткування та надання трансфертів населенню зменшити нерівність доходів членів суспільства;алокаційній – полягає у забезпеченні населення товарами та послугами, які не може надати ринкова економіка в повному обсязі.

Принципи формування видаткової частини місцевих бюджетів:

відповідності – закріплення видаткових зобов’язань за місцевими бюджетами має відповідати наданим органам місцевого самоврядування повноваженням визначати обсяг і структуру видатків;

безперервності – бюджетні видатки - це безперервний процес руху фінансових потоків;раціональності – необхідність ефективного використання коштів місцевих бюджетів;соціальності – видатки місцевих бюджетів мають спрямовуватися на вирішення безпосередніх потреб населення та фінансування більшості об’єктів соціальної інфраструктури;повноти – відображення всіх видатків органів місцевого спрямування у видатковій частині місцевих бюджетів;адекватності – заплановані бюджетні видатки мають бути адекватні пріоритетам, які визначені у програмі соціально – економічного розвитку регіону;збалансованості – сума видаткової частини бюджету має дорівнювати доходам.

Формування бюджетних видатків починається на стадії планування. За основу береться очікуване виконання бюджету за видатками за попередній період. Звітні дані про виконання бюджету за видатками, що є в розпорядженні як Міністерства фінансів України, так і фінансових органів, як правило, за півріччя доповнюються оцінкою очікуваного виконання показників за видатками за період, який залишається до кінця року. Аналіз звітних показників і оцінка перспективи до кінця року дають змогу визначити очікуване виконання бюджету за видат¬ками. З одержаних видатків виключаються ті, яких не буде у плановому році.

При плануванні видатків місцевих бюджетів можуть застосовуватися такі методи: Програмно-цільовий метод – планування бюджету здійснюється на основі розробки, аналізу, впровадження програм розподілу фінансових ресурсів (бюджетних програм).Метод «Коріння трави» - складається прогноз методом збору вхідних даних безпосередньо у рядових працівників, що перебувають на найнижчому рівні ієрархічної структури.Метод «Дослідження об’єкта» - збір даних різноманітними методами (опитування анкетування тощо) для перевірки гіпотези про величину надходжень (використовують при довгостроковому прогнозуванні).Метод «групова згода» - оснований на прямому і відкритому обміні думками на загальних зборах.Метод історична аналогія – пов’язаний з аналізом життєвого циклу подібного податку. Як правило, використовується при введенні нового податку.Економетричні та макроекономічні моделі. Бюджетний кодекс передбачає, що для планування видатків місцевого бюджету необхідно мати пропозиції розпорядників щодо обсягу коштів, необхідних для надання громадянам громадських послуг – бюджетні запити – документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.