45Фактори економічного зростання

Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу.

1. Фактори пропозиції

- Кількість та якість природних ресурсів.

- Кількість та якість трудових ресурсів.

- Обсяг основного капіталу або основних фондів.

- Нові технології (НТП).

2. Фактори попиту

3. Фактори розподілу

До факторів, які стримують економічне зростання, належать:

- обмеження з боку сукупного попиту (тобто недостатній рівень сукупних витрат);

- соціально-політична атмосфера у країні, ресурсні та екологічні обмеження;

- державне втручання у справи приватного бізнесу (законодавча діяльність держави у галузі охорони здоров'я, праці, довкілля).

До факторів, які негативно впливають на економічне зростання, належать:

- злочинність та корупція;

- недобросовісне ставлення до праці;

- припинення роботи під час страйків, трудових конфліктів;

- несприятливі погодні умови, тобто все те, що стримує зростання продуктивності праці.

46Моделі економічного зростання

Неокласична модель економічного зростання

В основу неокласичної моделі економічного зростання покладено припущення про те, що кожний фактор виробництва „вносить“ свою частку у вироблений національний продукт.

В основі неокласичної теорії економічного зростання лежить ряд положень, серед яких основними є такі:

1) вартість продукту створюється факторами виробництва і перш за все працею і капіталом, кожний з яких робить свій внесок у його створення;

2) цінами виробничих факторів є зарплата і прибуток, які дорівнюють їх граничним продуктам;

3) зв'язок між збільшенням факторів виробництва і зростанням продукту описується за допомогою виробничої функції.

Неокейнсіанська модель мультиплікатора-акселератора

Згідно з неокейнсіанською макроекономічною моделлю необхідною умовою економічного зростання є рівність інвестицій заощадженням, тобто повна реалізація коштів, що йдуть на накопичення

Модель макроекономічного зростання Р. Харрода - Е. Домара

Модель описує динаміку доходу Y, який є сумою споживчих С та інвестиційних витрат І. Економіка вважається закритою, тому чистий експорт дорівнює нулю, а державні витрати у моделі не вирізняються. Основними факторами зростання є нагромадження капіталу

Модель економічного зростання Роберта Солоу

Вона дає змогу дослідити, як основні фактори виробництва – праця, капітал, технологічні зміни – впливають на динаміку обсягу виробництва, коли економічна система перебуває у рівноважному, сталому стані

47Національний дохід і його роль у суспільному відтворення

Національний дохід – важливий показник результативності суспільного відтворення. Виробництво національного доходу на душу населення найбільш реально визначає рівень його добробуту.

Створення національного доходу відбувається у галузях матеріального виробництва і в сфері послуг. Його розміри зростають за рахунок збільшення чисельності зайнятих і підвищення продуктивності праці.

Розподіл національного доходу полягає у визначенні частки всіх учасників його виробництва, тобто заробітної плати, прибутку, процента, ренти, дивідендів та ін.

Перерозподіл національного доходу здійснюється через механізм ціноутворення, державний бюджет, податкову систему, внески до різноманітних фондів та ін. На підставі перерозподілу НД формуються вторинні доходи. Основними формами таких доходів є виплата пенсій, стипендій, допомога багатодітним сім’ям тощо. Перерозподіл національного доходу здійснюється за офіційними та неофіційними каналами. Легітимний, або офіційний, перерозподіл НД фіксується в офіційній статистиці.. Масштабний неофіційний перерозподіл НД спричинений існуванням тіньової економіки.

Використання національного доходу відбувається з подвійною метою: споживання і нагромадження. Нагромадженняф є необхідним для розширення масштабів національного виробництва в майбутньому. В господарській практиці розрізняють створений і використаний НД. Національний дохід, що йде на споживання та нагромадження, не збігається з величиною створеного національного доходу.

На основі НД формуються особисті доходи (ОД).Якщо від суми національного доходу відняти внески (податки) на соціальне страхування, податки на доходи підприємств, а також прибуток, що використовується для розширення виробництва (нерозподілений прибуток підприємств) і додати трансфертні платежі, які включають виплати малозабезпеченим і непрацездатним тощо, то отримаємо суму так званого особистого доходу.