Глава 15. Радіопротектори та засоби, що сприяють виведенню радіонуклідів 563

Завдання 564

Глава 16. Основні принципи лікування гострих медикаментозних отруєнь 564

Екстрена детоксикація 565

Призупинення подальшого надходження отрути в організм 565

Запобігання всмоктуванню отрути в кров із травного каналу 565

Виведення отрути з організму після її всмоктування в кров 566

Специфічна антидотна терапія 566

Патогенетична (симптоматична) терапія 567

3. Медсестрі необхідно парентерально ввести розчин кальцію хлориду. Визначте вірний шлях застосування цього засобу:

а) внутрішньовенно;

б) внутрішньом’язово;

в) підшкірно;

Вітамінні препарати. Солі. Глюкоза

г) внутрішньоартеріально;

д) ректально.

4. Яке ускладнення виникає при неправильному парентеральному введенні розчину кальцію хлориду?

а) алергійна реакція;

б) анафілактичний шок;

в) абсцес;

г) некроз;

д) гематома.

5. Випишіть рецепти на:

• ізотонічний розчин натрію хлориду у флаконах;

• гіпертонічний розчин натрію хлориду для клізми;

• калію хлорид у таблетках;

• кальцію хлорид в ампулах;

• магнію сульфат у порошку.

• Глава 14. Лікарські засоби неспецифічної стимулювальноі терапїі. Протиалергійні та протизапальні засоби

• Біогенні стимулятори Ферментні засоби

• Засоби, що впливають на імунні процеси (імунотропні засоби) Протиалергійні засоби Протизапальні засоби

• Біогенні стимулятори

• Біогенні стимулятори — препарати природного походження, які покращують клітинний обмін, живлення, регенерацію тканин.

• Алое екстракт рідкий — біогенний стимулятор рослинного по­ходження в ампулах, який покращує трофіку та регенерацію тка­нин.

• Показання до застосування: захворювання очей — прогресуюча міопія, блефарит, кон’юнктивіт, кератит, ірит, помутніння скловид­ного тіла; пептична виразка; бронхіальна астма тощо.

• Побічні ефекти: алергійні реакції.

• Протипоказання: тяжкі серцево-судинні хвороби, артеріальна гіпертензія, гострі кишкові розлади, порушення функції нирок.

• ФіБС — біогенний стимулятор в ампулах, який отримують із відгону лиманного бруду (багнюки, грязі). Назва препарату похо­дить від початкових літер авторів препарату — академіка В. П. Фі- латова, В. А. Вівер та В. В. Скородинської. Він містить коричну кис­лоту та кумарин, які покращують живлення тканин та клітинний обмін.

• Показання до застосування: захворювання очей — помутніння скловидного тіла, кератит, кон’юнктивіт, блефарит, міопічний хо- ріоретиніт; артрит, радикуліт, міалгія.

• Протипоказання: такі самі, як і в екстракту алое.

• Апілак — біогенний стимулятор у вигляді сухого натурального маточного молочка бджіл, що входить до складу таблеток, свічок та мазі.

• Показання до застосування: гіпотрофія та анорексія в дітей грудного та раннього віку, артеріальна гіпотензія, розлади травлен­ня у пацієнтів, які одужують після тяжких хвороб, невротичні роз­лади та ін.

• Протипоказання: хвороба Аддісона, ідіосинкразія до препарату.

• Апізартрон — біогенний стимулятор у формі мазі, що містить бджолину отруту.

• Плазмол — біогенний стимулятор, який отримують із крові лю­дини. Містить розчинні у воді біостимулятори.

• Показання до застосування: як десенсибілізувальний та знебо­лювальний засіб при хворобах периферичної нервової системи та м'язів, що супроводжуються болем (невралгія, неврит, радикуліт та ін.), пептична виразка, бронхіальна астма, хронічні запальні про­цеси та ревматизм.

• Протипоказання: туберкульоз, гострий ендоміокардит, серцева декомпенсація.

• Як правило, курс лікування складає 10 ін’єкцій підшкірно.

• Ферментні засоби

• Ферменти — високомолекулярні білки, які виконують в організ­мі роль біологічних каталізаторів у реакціях обміну речовин.

• Лідаза (адилаза, гіалаза, інвазин, відаза) — препарат, що міс­тить фермент гіалуронідазу, яка деполімеризує гіалуронову кисло­ту, зменшує в’язкість, збільшує проникність судин та полегшує рух рідин у міжтканинному просторі. Початок дії спостерігається через 1-2 год, період напіввиведення з організму становить 20-24 год.

• Показання до застосування: контрактури суглобів, рубці після опіків і операцій, для більш тонкого рубцювання уражених діля-

• нок, прискорення всмоктування ліків, що вводять підшкірно та внутрішньом’язово, гематоми тощо.

• Побічні ефекти: алергійні реакції.

• Трипсин кристалічний — протеолітичний фермент, який отри­мують із підшлункових залоз великої рогатої худоби, виявляє ви­ражену протизапальну та протинабрякову дію, розщеплює некро- тизовані тканини, зменшує в’язкість секретів, випотів, згустків крові. На здорові тканини не впливає, оскільки там є специфічний інгібітор ферменту.

• Показання до застосування: як допоміжний засіб для видалення в’язкого секрету та випоту при запальних захворюваннях дихаль­них шляхів (інгаляційно), місцево — при опіках, пролежнях, гній­них ранах, внутрішньом’язово — як протизапальний засіб тощо.

• Побічні ефекти: біль та гіперемія у місці ін’єкції.

• Засоби, що впливають на імунні процеси (імунотропні засоби)

• Імуностимулятори — засоби, які підвищують імунітет.

• Імунодепресанти (імуносупресори) — засоби, які пригнічують імунну систему).

• Імунотропні засоби — це препарати природного, синтетичного походження або отримані методом генної інженерії, що посилюють (імуностимулятори) чи ослаблюють (імунодепресанти, імуносупре­сори) імунну систему організму.

• Імунна система людини забезпечує захист при інфекціях, пух­линах, дії токсинів і до певної міри при травмах та включає спе­цифічну і неспецифічну частини.

• Специфічна імунна система представлена імунокомпетентними клітинами (Т- і В-лімфоцити), які містяться в загруднинній (вилоч- ковій) залозі (тимус), лімфатичних вузлах, кістковому мозку та се­лезінці. Вона забезпечує захист організму при майбутньому кон­такті з мікроорганізмами, їх токсинами та ін.

• Неспецифічна імунна система включає мікро- і макрофаги та гу­моральні захисні фактори (інтерферон, лізоцим тощо) і забезпечує негайну відповіть на вторгнення конкретного мікроогранізму.

• Пригнічення імунної системи посилює розвиток патологічного процесу, оскільки захисні механізми неспроможні протистояти ушкодженню; на фоні зниженого імунітету можуть виникати су- перінфекції та пухлини.

• Прикладом такого стану є синдром набутого імунодефіциту (СНІД).

• Підвищення імунної відповіді може спровокувати розвиток гі- перімунних хвороб (автоалергійні та автоімунні) та відторгнення трансплантатів.

• Автоімунні розлади виникають, коли організм виробляє антиті­ла не проти зовнішніх фаторів, а проти власних тканин. Помилкова реакція може бути спрямована на окремі органи (наприклад, на щитоподібну залозу — автоімунний тиреоїдит) або спричинити ге- нералізоване ушкодження (міастенія, системний червоний вовчак, розсіяний склероз тощо).

• Імуностимулятори — засоби, які підвищують імунітет

• Класифікація імуностимуляторів

  Специфічні імуностимулятори	Неспецифічні імуностимулятори
  Тималін	Левамізол (декаріс)
  Тимоген	Стимулятори лейкопоезу
  Тактивін	Вітаміни
  Вілозен	Продигіозан
  Мієлопід
  Спленін
  Вакцини
  Імуноглобуліни
  Пірогенал
  Інтерферони
  Продигіозан

• Тималін — імуностимулювальний засіб, який отримують із ви- лочкової залози тварин.

• Стимулює реакцію клітинного імунітету, регулює кількість Т- і В-лімфоцитів, посилює фагоцитоз.

• Показання до застосування: гострі та хронічні гнійно-запальні процеси, опіки, трофічні виразки, пригнічення імунітету після се­ансів променевої та хіміотерапії у пацієнтів з онкологічними захво­рюваннями та на тлі інших хвороб.

• Побічні ефекти: алергійні реакції.

• Пірогенал — імуностимулятор, продукт життєдіяльності мікро­організмів. Після його введення підвищується температура тіла, стимулюється лейкопоез, пригнічується розвиток рубців, покра­щується відновлення нервової тканини тощо. Активність препара-

ту вимірюється в мінімальних пірогенних дозах (МГІД). 1 МПД — кількість речовини, яка при внутрішньовенному введенні кролям підвищує температуру тіла на 0,6 градусів і більше.

Показання до застосування: стимуляція відновлювальних про­цесів після уражень і хвороб ЦНС та периферичної нервової систе­ми, розсмоктування патологічних рубців після опіків, травм, спайок, у складі комплексної терапії пацієнтів з тяжкими і затяж­ними інфекційними хворобами, хронічними запальними хвороба­ми жіночих статевих органів, комплексне лікування сифілісу та алергічних хвороб.

Побічні ефекти: головний біль, блювання, біль у попереку.

Протипоказання: гостра гарячка при будь-яких хворобах, пе­ріод вагітності.

Хворим на цукровий діабет та артеріальну гіпертензію препарат призначають у знижених дозах і підвищують її поступово залежно від реакції.

Продигіозан — імуностимулятор бактеріального походження, який стимулює специфічну та неспецифічну стійкість організму, активує утворення Т-лімфоцитів та інтерферону, функцію кори надниркових залоз.

Показання до застосування: пригнічення імунітету на тлі хро­нічних запальних процесів, опіків, променевої хвороби тощо.

Побічні ефекти: головний біль, біль у попереку, загальна слаб­кість.

Імунодепресанти (імуносупресори) — засоби, які пригнічують імунну систему

Пригнічують імунну систему цитостатики (див. «Протипухлин­ні препарати»), глюкокортикоїди (див. «Гормони кори надниркових залоз»), антагоністи пурину (азатіоприн, меркаптопурин).

Азатіоприн (імуран, азамун, азанін, азапрес, імурель, тіо- прин) — імунодепресант, який виявляє цитостатичну дію. У висо­ких дозах пригнічує функцію кісткового мозку.

Показання до застосування: профілактика реакції відторгнен­ня трансплантата (пересадженої тканини чи органа), тяжкий пере­біг ревматоїдного артриту, гепатит, системний червоний вовчак та інші колагенози.

Побічні ефекти: вторинні інфекції, анемія, лейкопенія, нудота, блювання, біль у суглобах і м’язах тощо.

Протиалергійні засоби

Алергійні реакції є наслідком підвищеної чутливості (сенсибілі­зації) до різних речовин, що мають антигенні властивості. Здебіль­шого природа алергену лишається невизначеною, тому лікування хворих з алергійними реакціями проводять методом неспецифічної гіпосенсибілізації — тобто за допомогою препаратів, що впливають на процеси алергії незалежно від природи антигену.

Розрізняють 3 стадії розвитку алергійних реакцій:

1. імунологічну — утворення антитіл;

2. вивільнення медіаторів алергії;

3. реакція органів і систем на ці медіатори.

Лікарські препарати різних фармакологічних груп впливають на всі стадії розвитку алергійних реакцій.

Класифікація протиалергійних препаратів

Автигістамінні препарати (блокатори гістамі нових рецепторів)	Антимедіаторні препарати і мембраностабілізатори	Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій
покоління Димедрол Супрастин Тавегіл (клемастин) Діазолін Піпольфен (дипразин) покоління Лоратадин (кларитин, ломіран, еролін) Терфенадин Астемізол (гісманал) Азеластин (алергодил) Феніетил Ебаетин (кестин) Прималав Цетиризин (зиртек, аллертек, аналергін) покоління Фексофенадин (телфаст) Еріус	Кромолін-натрій (інтал) Кетотифен (задитен) гкс	Адреноміметики Бронхолітики Препарати кальцію

Антигістамінні препарати І покоління пригнічують ЦНС і вияв­ляють седативну та снодійну дію.

Антигістамінні препарати II покоління мало впливають на ЦНС і тому відрізняються незначною седативною дією та значно довшим фармакологічним ефектом.

Антигістамінні засоби III покоління є активними метаболітами препаратів II покоління, що забезпечує їхню найбільшу вибіркову дію на гістамінові рецептори (вони найбільш активні).

Антимедіаторні препарати і мембраностабілізатори перешкод­жають виділенню медіаторів алергії.

Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій, — адрено- міметики (адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид), брон- холітики, препарати кальцію (див. с. 414), зменшують проникність судин, звужують судини і підвищують АТ, виявляють бронхороз- ширювальну дію.

Антигістамінні препарати — засоби, що блокують гістамінові рецептори і запобігають дії на них гістаміну.

Димедрол (дифенінгідрамін) — антигістамінний препарат, що виявляє виражену протиалергійну, седативну, снодійну, протиблю- вотну, місцевоанестезійну дію; посилює дію засобів, що пригнічу­ють ЦНС. Тривалість дії — 4-6 год.

Показаннядо застосування: анафілактичний шок, кропив’янка, алергійний дерматит, риніт, поліноз (сінна гарячка), для посилення дії снодійних, анальгетичних та засобів для наркозу тощо.

Побічні ефекти: сухість у роті, порушення координації, запамо­рочення, головний біль, сонливість, зниження працездатності.

Супрастин (хлоропірамін) — високоактивний антигістамінний препарат, що виявляє менш виражену протиалергійну дію, ніж ди­медрол, меншою мірою пригнічує ЦНС. Попереджує і полегшує прояви алергійних реакцій, виявляє протисвербіжну, заспокійли­ву та снодійну дії.

Тривалість дії — 8-12 год.

Показання до застосування: анафілактичний шок, набряк Квін- ке, кропив’янка, свербіж, шкірні хвороби (нейродерміт, контактний дерматит тощо), алергійний дерматит, риніт, у складі комплексного лікування хворих на бронхіальну астму тощо.

Побічні ефекти: сонливість, запаморочення, порушення коорди­нації, сухість у роті, нудота.

Діазолін (мебгідролін) — антигістамінний препарат для прийо­му всередину. Виявляє слабку проталергійну, спазмолітичну дію, не проявляє заспокійливого ефекту.

Показання до застосування: при алергії на ліки, продукти (кропив’янка, свербіння, алергійний дерматит).

Побічні ефекти: подразнення слизової оболонки шлунка, нудо­та, блювання, сонливість, уповільнення реакції.

Протипоказання: пептична виразка шлунка та дванадцятипа­лої кишки, запальні захворювання травного каналу.

Лоратадин (кларитин, кларотадин, ломіран, еролін) — антигіс- тамінний засіб II покоління, вибірково діє на периферичні гістамі- нові Н,-рецептори. Протиалергійна дія починається через 1-3 год, максимум - через 8-12 год, тривалість дії складає більше 24 год.

Виводиться у вигляді метаболітів із сечею та калом у рівних спів­відношеннях.

Показання до застосування: сезонний та цілорічний риніт, шкір­ні хвороби алергійного походження, набряк Квінке, алергійні реак­ції на укуси комах.

Побічні ефекти: сонливість, втомлюваність, сухість у роті, нудота.

Фексофенадин (телфаст, фексадин) — антигістамінний засіб III покоління, що є високоактивним метаболітом терфенадину і ви­являє високу селективність (вибірковість) до гістамінових рецеп­торів. Препарат не пригнічує ЦНС. Початок дії спостерігається че­рез 1 год, максимум дії — через 6 год, тривалість дії складає 24 год. Не метаболізується у печінці, виводиться переважно із жовчю.

Показання до застосування: сезонний алергійний риніт, хроніч­на ідіопатична кропив’янка.

Побічні ефекти: проявляються дуже рідко.

Глюкокортикостероїди (див. главу 12) — гормони кіркової речо­вини надниркових залоз, виявляють виражену протиалергійну дію, впливають на всі стадії розвитку алергійних реакцій. Препара­ти застосовують при будь-яких алергійних реакціях тяжкого і се­реднього ступеня вираженості (анафілактичний шок, набряк Квін­ке, сироваткова хвороба), прогресуючих тяжких захворюваннях алергійної природи — бронхіальній астмі, колагенозах, поліарт­риті, ревматизмі. При застосуванні глюкокортикостероїдів слід па­м’ятати про їхні виражені побічні ефекти.

Кромолін-натрій (інтал) — стабілізатор лаброцитів, який запобі­гає їх руйнуванню і виділенню медіаторів алергії. Застосовують ін­галяційно за допомогою спеціального турбоінгалятора. Системне введення — профілактика нападів бронхіальної астми. Під час на­паду неефективний.

Протипоказання: вік до 5 років; І триместр вагітності.

Невідкладна допомога при анафілактичному шоку

Анафілактичний шок — найтяжчий прояв алергії:

• у дошоковий період необхідно вводити антигістамінні препа­рати — супрастин, дипразин (піпольфен), димедрол, тавегіл;

• при зниженні АТ і бронхоспазмі призначити адреналіну гідрохлорид (підшкірно по 0,5 мл 0,1 % розчину через кожні 5- 10 хв; за відсутності ефекту — внутрішньовенно, розвівши в 10 ра-

Антигістамінні засоби III покоління є активними метаболітами препаратів II покоління, що забезпечує їхню найбільшу вибіркову дію на гістамінові рецептори (вони найбільш активні).

Антимедіаторні препарати і мембраностабілізатори перешкод­жають виділенню медіаторів алергії.

Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій, — адрено- міметики (адреналіну гідрохлорид, ефедрину гідрохлорид), брон- холітики, препарати кальцію (див. с. 414), зменшують проникність судин, звужують судини і підвищують АТ, виявляють бронхороз- ширювальну дію.

Антигістамінні препарати — засоби, що блокують гістамінові рецептори і запобігають дії на них гістаміну.

Димедрол (дифенінгідрамін) — антигістамінний препарат, що виявляє виражену протиалергійну, седативну, снодійну, протиблю- вотну, місцевоанестезійну дію; посилює дію засобів, що пригнічу­ють ЦНС. Тривалість дії — 4-6 год.

Показання до застосування: анафілактичний шок, кропив’янка, алергійний дерматит, риніт, поліноз (сінна гарячка), для посилення дії снодійних, анальгетичних та засобів для наркозу тощо.

Побічні ефекти: сухість у роті, порушення координації, запамо­рочення, головний біль, сонливість, зниження працездатності.

Супрастин (хлоропірамін) — високоактивний антигістамінний препарат, що виявляє менш виражену протиалергійну дію, ніж ди­медрол, меншою мірою пригнічує ЦНС. Попереджує і полегшує прояви алергійних реакцій, виявляє протисвербіжну, заспокійли­ву та снодійну дії.

Тривалість дії — 8-12 год.

Показання до застосування: анафілактичний шок, набряк Квін- ке, кропив’янка, свербіж, шкірні хвороби (нейродерміт, контактний дерматит тощо), алергійний дерматит, риніт, у складі комплексного лікування хворих на бронхіальну астму тощо.

Побічні ефекти: сонливість, запаморочення, порушення коорди­нації, сухість у роті, нудота.

Діазолін (мебгідролін) — антигістамінний препарат для прийо­му всередину. Виявляє слабку проталергійну, спазмолітичну дію, не проявляє заспокійливого ефекту.

Показання до застосування: при алергії на ліки, продукти (кропив’янка, свербіння, алергійний дерматит).

Побічні ефекти: подразнення слизової оболонки шлунка, нудо­та, блювання, сонливість, уповільнення реакції.

Протипоказання: пептична виразка шлунка та дванадцятипа­лої кишки, запальні захворювання травного каналу.

Лоратадин (кларитин, кларотадин, ломіран, еролін) — антигіс- тамінний засіб II покоління, вибірково діє на периферичні гістамі- нові Н_грецептори. Протиалергійна дія починається через 1-3 год, максимум - через 8-12 год, тривалість дії складає більше 24 год.

Виводиться у вигляді метаболітів із сечею та калом у рівних спів­відношеннях.

Показання до застосування: сезонний та цілорічний риніт, шкір­ні хвороби алергійного походження, набряк Квінке, алергійні реак­ції на укуси комах.

Побічні ефекти: сонливість, втомлюваність, сухість у роті, нудота.

Фексофенадин (телфаст, фексадин) — антигістамінний засіб III покоління, що є високоактивним метаболітом терфенадину і ви­являє високу селективність (вибірковість) до гістамінових рецеп­торів. Препарат не пригнічує ЦНС. Початок дії спостерігається че­рез 1 год, максимум дії — через 6 год, тривалість дії складає 24 год. Не метаболізується у печінці, виводиться переважно із жовчю.

Показання до застосування: сезонний алергійний риніт, хроніч­на ідіопатична кропив’янка.

Побічні ефекти: проявляються дуже рідко.

Глюкокортикостероїди (див. главу 12) — гормони кіркової речо­вини надниркових залоз, виявляють виражену протиалергійну дію, впливають на всі стадії розвитку алергійних реакцій. Препара­ти застосовують при будь-яких алергійних реакціях тяжкого і се­реднього ступеня вираженості (анафілактичний шок, набряк Квін­ке, сироваткова хвороба), прогресуючих тяжких захворюваннях алергійної природи — бронхіальній астмі, колагенозах, поліарт­риті, ревматизмі. При застосуванні глюкокортикостероїдів слід па­м’ятати про їхні виражені побічні ефекти.

Кромолін-натрій (інтал) — стабілізатор лаброцитів, який запобі­гає їх руйнуванню і виділенню медіаторів алергії. Застосовують ін­галяційно за допомогою спеціального турбоінгалятора. Системне введення — профілактика нападів бронхіальної астми. Під час на­паду неефективний.

Протипоказання: вік до 5 років; І триместр вагітності.

Невідкладна допомога при анафілактичному шоку

Анафілактичний шок — найтяжчий прояв алергії:

• у дошоковий період необхідно вводити антигістамінні препа­рати — супрастин, дипразин (піпольфен), димедрол, тавегіл;

• при зниженні АТ і бронхоспазмі призначити адреналіну гідрохлорид (підшкірно по 0,5 мл ОД % розчину через кожні 5- 10 хв; за відсутності ефекту — внутрішньовенно, розвівши в 10 ра-

зів), ефедрину гідрохлорид. Ефективним є внутрішньовенне кра­пельне (40-50 за 1 хв) введення протишокової суміші — 5 мл ОД % розчину адреналіну гідрохлориду і 0,06 г преднізолону (2 ампули), розчинених у 500 мл ізотонічного натрію хлориду;

• при бронхоспазмі слід вводити також інші бронхолітики (див. главу 6);

• у разі пригнічення дихання — застосовувати оксигенотера­пію, вводити стимулятори дихання (аналептики — див. главу 5);

• при гострому набряку легень — вводити сечогінні засоби — фуросемід, маніт;

• корекція гемодинамічних розладів (сольові розчини, плазмо- замінники тощо).

Особливості роботи з препаратами:

• антигістамінні препарати несумісні з промедолом, стреп­томіцином, канаміцином, неоміцином, трициклічними антидепре­сантами;

• димедрол і дипразин (піпольфен) при підшкірному введенні зумовлюють подразнення, тому їх слід вводити парентерально — внутрішньої’язово або внутрішньовенно;

• димедрол несумісний, з аскорбіновою кислотою, натрію бромі­дом, гентаміцином;

• усі антигістамінні препарати, що пригнічують ЦНС (ди­медрол, дипразин, супрастин, тавегіл), не рекомендовано призна­чати хворим, робота яких потребує точної психічної реакції (водіям, операторам тощо);

• діазолін доцільно призначати всередину після їди;

• кромолін-натрій не можна вводити інгаляційно разом з бромгексином і амброксолом.

Протизапальні засоби

Запалення — патологічний процес, що виникає у відповідь на дію пошкоджувальних факторів, які стимулюють утворення, виді­лення медіаторів запалення — ейкозаноїдів (простагландини, лей- котрієни, тромбоксани), брадикініну, гістаміну, серотоніну.

Протизапальні препарати поділяють на 2 групи:

• стероїдні протизапальні препарати — ГКС;

• нестероїдні протизапальні препрати (НПЗП) — ненаркотичні анальгетики.

Стероїдні протизапальні препарати — гормони кіркової речови­ни надниркових залоз, ГКС. Вони виявляють виражену протиза­пальну дію. До ГКС належать кортизон, гідрокортизон, преднізо­лон, тріамцинолон, дексаметазон (див. главу 12).

Механізм протизапальної дії ГКС:

• пригнічення ферменту фосфоліпази А2, яка на певному етапі бере участь в утворенні простагландинів — медіаторів запалення;

• гальмування утворення інших медіаторних речовин — бради- кініну, лейкотрієнів, гістаміну, серотоніну;

• зниження чутливості тканинних рецепторів до медіаторів за­палення;

• послаблення продуктивної і альтернативної фази запалення.

Показання до застосування: тяжкі форми ревматизму, ревма­тоїдного артриту, поліартриту тощо.

Механізм протизапальної дії нестероїдних протизапальних препаратів:

• пригнічення ферменту циклооксигенази і порушення синтезу простагландинів;

• пригнічення активності інших медіаторів запалення (гістамі­ну, серотоніну тощо);

• зменшення енергозабезпечення в ділянці запалення;

• пригнічення підкіркових больових центрів.

Класифікація НПЗП

Похідні індолу	Похідні кислот	Оксиками	Похідні ліразолону
Індометацин (метиндол)	Диклофенак-натрій (вольтарен, ортофен, верал, наклофен) Кеторолак (кетанов) Етодолак 1бупрофен(бруфен, нурофен) Кетопрофен (кетонал) Напроксен Кислота ацетилсаліцилова (аспірин)	Піроксикам (тилкотил) Мелоксикам (моваліс) Теноксикам реводина (фелоран)	Анальгій (метамізол) Бутадіон (фенілбутазон)

Показання до застосування: міалгія, артрит, радикуліт, бурсит, ревматизм, біль на тлі травматичних пошкоджень тощо (див. гла­ву 5).

Індометацин (інтебан, метиндол) — нестероїдний протизапаль­ний засіб, що виявляє також знеболювальну, жарознижувальну та протиревматичну дію.

27-8-810 417

Показання до застосування: ревматоїдний артрит, ревматизм, артрит, запалення та набряк при переломах, вивихах, забитті, піс­ля видалення зубів, неврит, ішіас, спондилоартрит, подагра, бурсит, синовіт, тендиніт тощо.

Побічні ефекти: головний біль, запаморочення, галюцинації, розлади з боку органів травлення, зміни з боку рогівки та сітківки ока.

Протипоказання: пептична виразка, психічні розлади, епілеп­сія, паркінсонізм, артеріальна гіпертензія, вік до 10 років.

Диклофенак (вольтарен, верал, ортофен, наклофен, реводина, фелоран) — НПЗП з вираженою протизапальною дією, виявляє та­кож помірну жарознижувальну та анальгетичну дію. При тривало­му лікуванні інтенсивно проникає у порожнину суглоба. Зменшує біль у спокої та русі, ранкову скутість суглобів та набряк. Стійкий ефект розвивається через 1-2 тиж лікування.

Показання до застосування: остеоартроз, ревматоїдний артрит та інші запальні хвороби суглобів та хребта, забиття та запалення м’яких тканин тощо.

Побічні ефекти: нудота, анорексія, біль у шлунку, метеоризм, закреп, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки травного каналу з ознаками кровотечі, головний біль, сонливість, депресія, токсичний вплив на нирки та кровотворення, алергійні реакції.

Кеторолак (кетанов) — НПЗП з вираженим знеболювальним ефектом. Дія настає через 30 хв, максимум — через 1 год, тривалість дії складає 4-6 год.

Препарат також виявляє антиагрегантні властивості (зменшує в’язкість крові).

Показання до застосування: біль у післяопераційний період, при вивихах, переломах, ушкодженні м’яких тканин, онкологічних за­хворюваннях; печінкова та ниркова коліка, зубний біль тощо.

Побічні ефекти: сухість у роті, сонливість, головний біль, запа­морочення, шум у вухах, набряки, стоматит, діарея, порушення функції печінки, збільшення маси тіла, алергійні реакції.

Протипоказання: пептична виразка, кровотечі, вік до 16 років, період вагітності і пологів.

Особливості роботи з препаратами:

• ацетисаліцилову кислоту не можна поєднувати з іншими НПЗП, оскільки це посилить її ульцерогенну дію (утворення пеп­тичної виразки шлунка);

• бутадіон несумісний з ГКС;

• внутрішньом’язове введення анальгіну є болючим;

418

• кеторолак (кетанов) не можна вживати довго (всередину

• не довше 5 днів, парентерально — не довше 2 днів) та для знебо- лення в акушерстві;

• індометацин слід вживати під час їди з молоком.

Засоби неспецифічної стимулювальної терапії та протизапальні препарати

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування	Вищі дози та умо­ви зберігання
Біогенні стимулятори
Алое екстракт рідкий (ЕхІг.АІое 8 Ііиійит)	Розчин в ампулах по 1 мл	Підшкірно по 1 мл	У звичайних умовах
Апілак (Аріїасит)	Таблетки по 0,001 г	Сублінгвально по 1 таб­летці 3 рази на день протягом 10 днів	У сухому тем­ному місці при температурі не вище ніж 20 ’С
ФіБС (ҐіВЗ)	Розчин в ампулах по 1 мл	Підшкірно по 1 мл 1 раз потягом ЗО днів	У темному місці
Плазмол (Ріавтоіит)	Розчин в ампулах по 1 мл	Підшкірно 1 мл 1 раз на день або через день, усього 10 ін’єкцій	У темному міс­ці при темпера­турі не вище ніж 15 ’С
Ферментні препарати
Лідаза (Ьуйава)	Ампули, флакони по 5 мл, що містять 64 УО порошку	Розчинити в 1 мл фізіо­логічного розчину натрію хлориду чи новокаїну, внутрішньом’язовопої мл	У темному місці при температурі не вище ніж 15 °С
Трипсин кристалічний (Тгурвіпит сгувіаШза- іит)	Ампули по 0,01 г порошку	Розчинити в 1 мл фізіо­логічного розчину натрію хлориду чи новокаїну, глибоко внутрішньом’я- зово, інтраплеврально, інгаляційно; для зовніш­нього застосування	У сухому тем­ному місці при температурі не вище ніж 10 °С
Засоби, що впливають на імунні процеси
Продигіозан (РгосШіуова- пит)	0,005 % розчин в ампулах по 1 мл	По 0,5-0,6 мл внутріш- ньом’язово 1 раз на 4- 6 днів	У темному міс­ці при темпера­турі 4-8 °С
Пірогенал (Ругоцепаїит)	Ампули по 1 мл, що містять 0,001, 0,025, 0,05 та 0,1 г порошку	Внутрішньом’язово 1 раз на день у початковій дозі 25-50 МПД	ВРД-1000 МПД У темному місці при температурі 2-10 °С

4

гт

19