Глава 13

а) кислота аскорбінова, кислота фолієва;

б) тіаміну хлорид, піридоксину гідрохлорид;

в) ретинолу ацетат, токоферолу ацетат;

г) рибофлавін, ціанокобаламін, рутин;

д) ергокальциферол, відехол.

2. Пацієнтові лікар призначив внутрішньовенне крапельне введення ізотонічної глюкози з інсуліном. Визначте, який вітамінний засіб, що впливає на вуглеводний обмін, також входить до складу препаратів для крапельниці:

а) рибофлавін;

б) піридоксину гідрохлорид;

в) тіаміну хлорид;

г) ціанокобаламін;

д) нікотинова кислота.

2. У пацієнта гемералопія (порушення зорової адаптації у темряві). Визначте вітамінний засіб, який впливає на синтез зорового пурпуру та покращує зір:

а) токоферолу ацетат;

б) ергокальциферол;

в) нікотинова кислота;

г) ретинолу ацетат;

д) ціанокобаламін.

2. У пацієнта анемія. Визначте вітамінні засоби, що забезпечують нор­мальне кровотворення:

а) ціанокобаламін, кислота фолієва;

б) рибофлавін, кислота нікотинова;

в) піридоксин, кислота аскорбінова;

г) тіаміну хлорид, вікасол;

д) ретинолу ацетат, ергокальциферол.

2. Для профілактики рахіту немовляті призначено вітамін, що регулює фосфорно-кальцієвий обмін. Визначте препарат:

а) ергокальциферол, відехол;

б) кислота аскорбінова, рутин;

в) кислота нікотинова, ретинолу ацетат;

г) піридоксину гідрохлорид, токоферолу ацетат;

д) тіаміну хлорид, рибофлавін.

2. Визначте вітаміни, які знижують проникність судин:

а) кислота нікотинова, рибофлавін;

б) кислота аскорбінова, рутин;

в) ергокальциферол, відехол;

г) тіаміну хлорид, піридоксину гідрохлорид;

д) ретинолу ацетат, токоферолу ацетат.

Вітамінні препарати. Солі. Глюкоза

2. Для збереження вагітності пацієнтці лікар призначив вітамінний за­сіб. Визначте препарат:

а) ретинолу ацетат;

б) ергокальциферол;

в) кислота аскорбінова;

г) токоферолу ацетат;

д) відехол.

2. Складіть рецептурний пропис на:

• порошок, що містить піридоксину гідрохлорид, рибофлавін;

• рибофлавін у формі очних крапель;

• таблетки аскорбінової кислоти;

• ретинолу ацетат у флаконах;

• токоферолу ацетат у капсулах.

* 9. Оформіть завдання з фармакотерапії на препарати: тіаміну хлорид, рибофлавін, піридоксину гідрохлорид, ціанокобаламін, фолієва кисло­та, аскорбінова кислота, рутин, нікотинова кислота, ретинолу ацетат, ергокальциферол, токоферолу ацетат.

Кислоти й основи. Солі лужних і лужноземельних металів. Глюкоза

Кислоти й основи

Солі натрію (натрію хлорид)

Солі калію (калію хлорид)

Солі кальцію (кальцію хлорид, кальцію глюконат)

Солі магнію (магнію сульфат)

Глюкоза

Кислоти й основи

Біологічна дія кислот визначається ступенем дисоціації, тобто кількістю утворених йонів водню. Місцево кислоти проявляють в’яжучу, подразливу, припікальну дію залежно від ступеня дисоціа-. ції та глибини взаємодії кислот із білками тканин. Високодисоційо- вані кислоти зумвлюють коагуляційний некроз (припікальний), який супроводжується запаленням, набряком, гіперемією, болем. Кислоти швидко всмоктуються зі шлункаі кишок у кров, зв’язуються з гідрокарбонатами і фосфатами (буферними системами крові). Зменшення лужних резервів призводить до компенсованого ацидо­зу (при цьому рН крові не змінюється). Подальше виснаження бу-

ферних систем спричинює розвиток некомпенсованого ацидозу, за якого підвищується АТ, виникають судоми, пригнічується дихання (за типом Кусмауля), розвивається колапс. Рівень рН нижче ніж 7,16 є несумісним з життям. У медичній практиці використовують кис­лоту хлоридну розведену (див. с. 323) і кислоту борну (див. с. 57).

Ознаки перорального отруєння концентрованими кислотами: опі­ки стравоходу, різкий біль, блювання з домішкою крові, шок, колапс.

Допомога при отруєнні кислотами:

• перед промиванням шлунка слід ввести наркотичні анальге- тики і спазмолітики;

• для промивання шлунка через товстий зонд необхідно вико­ристовувати холодну воду (12-15 л);

• нейтралізувати кислоти потрібно магнію оксидом;

• вводити білкові і обволікальні речовини (молоко, збитий яєч­ний білок);

• проводити симптоматичну терапію (корекція гемодинамічних розладів, ацидозу тощо).

Біологічна дія основ також залежить від ступеня дисоціації.

Місцево високодисоційовані їдкі основи при взаємодії з білками утворюють крихкі альбумінати, легко проникають у глиб тканин, руйнують клітини і зумовлюють появу драглистого струпу — колік- ваційного некрозу. Слабкі основи дисоціюють незначною мірою, призводятьдо розм’якшення епідермісу, розчиняють муцин. Резорб- тивна дія основ проявляється збільшенням лужних резервів крові, спричинює розвиток компенсованого алкалозу. При цьому сповіль­нюється дихання, у крові підвищується вміст вуглекислого газу. Ознаками декомпенсованого алкалозу є нудота, блювання кров’ю, жовтянична шкіра та темно-червоне обличчя, біль у животі, судо­ми, лихоманка, сильний головний біль, сповільнене дихання, кома. У медицині застосовують натрію гідрокарбонат як відхаркуваль­ний, антацидний та антисептичний засіб, а також магнію оксид як антацид (див. главу 8). Гострі отруєння їдкими основами проявля­ються опіками слизової оболонки ротової порожнини та травного каналу. Можуть розвинутися механічна асфіксія у зв’язку з опіком і набряком гортані, стравохідно-шлункова кровотеча, опіковий шок. Резорбтивна дія основ проявляється явищами алкалозу.

Допомога при отруєнні основами:

• промити шлунок водою в незначних порціях під невеликим тиском за умови, що після отруєння пройшло небагато часу;

• ввести наркотичні аналгетики;

• призначити всередину обволікальні засоби — збитий яєчний білок, молоко;

• спрямувати зусилля на усунення алкалозу (карбоген).

Солі натрію (натрію хлорид)

Натрій — один з основних катіонів для здійснення життєво важ­ливих функцій організму.

Він міститься в організмі в основному позаклітинно, підтримує сталий осмотичний тиск крові, клітинних та позаклітинних рідин, впливає на лужність та об’єм циркулюючої крові.

Потреба в натрії складає 3-6 г на добу.

Дефіцит натрію — наслідок підвищеного потовиділення, проно­су (діареї), блювання, поліурії, опіків, гіпофункції коркової речови­ни надниркових залоз. Він проявляється спазмами непосмугованих м’язів, пригніченням ЦНС, розладами кровообігу.

Натрію хлорид — сольовий препарат, який застосовують у фор­мі ізотонічного, гіпертонічного та гіпотонічного розчинів.

Ізотонічний розчин натрію хлориду — це 0,9 % розчин, його на­зивають також фізіологічним розчином (хоча це недоречно, оскіль­ки він не містить повний та необхідний електролітний комплекс мінералів складу плазми крові).

Осмотичний тиск фізіологічного розчину відповідає тискові рі­дин і клітин організму.

Показання до застосування: зневоднення на тлі безперервного блювання, проносу, опіків; інфекційні хвороби; значна крововтра­та; шок, колапс; місцево — для оброблення і промивання ран, опі­ків, очей, носової порожнини.

Вводять ізотонічний розчин підшкірно і внутрішньовенно.

Гіпертонічний розчин натрію хлориду — 2—10 % концентрації.

Його осмотичний тиск вищий, ніж тиск у клітині, тому він спри­чинює зморщування і загибель клітин, виявляє також протимік­робну дію.

П

401

оказання до застосування: використовують для зовнішнього застосування (2-10 %) для оброблення і промивання гнійних ран, опіків, абсцесів; внутрішньовенно (10-20 мл 10 % розчину) для зу­пинки легеневої, шлункової, кишкової кровотечі та при атонії ки­шок; ректально (50-100 мл 5 % розчину) при закрепах як пронос­ний засіб; всередину (2-5 %) для промивання шлунка при отруєнні срібла нітратом.

26-8-810

Гіпотонічний розчин натрію хлориду — 0,45—0,6 % концентрації.

Його осмотичний тиск нижчий, ніж тиск у середині клітини, тому він призводить до набухання і розриву клітини (лізису)

Показання до застосування: для виготовлення розчинів місце- воанестезійних засобів.

Солі калію (калію хлорид)

Калій є основним внутрішньоклітинним йоном — 98 % загаль­ної кількості калію міститься в інтрацелюлярному просторі.

Калій бере участь у генерації і проведенні нервових імпульсів, синтезі ацетилхоліну, він необхідний для підтримки автоматизму серцевої діяльності. Добова потреба в калії становить 2-3 г на добу.

Дефіцит калію в організмі призводить до появи загальної слаб­кості і паралічу м’язів, порушення серцевого ритму (екстрасис­толія), зниження перистальтики кишок.

Калію хлорид — активний сольовий препарат калію.

Показання до застосування: гіпокаліємія різної етіології (на фоні застосовуння фуросеміду, дихлотіазиду, препаратів наперс­тянки тощо), серцеві аритмії (пароксизмальна тахікардія, мерехт­лива аритмія, екстрасистолія).

Протипоказання: повна блокада серця, порушення функції ни­рок та недостатність надниркових залоз.

Вводити калію хлорид парентерально слід дуже обережно. Над­лишок калію пригнічує серцеву діяльність, а внаслідок передозу­вання можлива зупинка серця в діастолі.

Вміст ампули калію хлориду (50 мл 4 % розчину) необхідно роз­чинити в 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводити внутрішньовенно крапельно. Входить до складу препаратів аспар- кам та панангін.

Солі кальцію (кальцію хлорид, кальцію глюконат)

Кальцій забезпечує і підтримує нормальний стан кісток і зубів, бере участь у процесі згортання крові, передачі нервових імпульсів, функціонуванні нервової, м’язової і залозистої тканин.

Добова потреба в кальції становить 1-1,5 г. Дефіцит кальцію призводить до появи тетанічних судом у дорослих, спазмофілії у ді­тей, підвищення збудливості нервової системи.

402

Кальцію хлорид і кальцію глюконат беруть участь у процесі згортання крові, зменшують проникність біологічних мембран (у тому числі судин), виявляють протизапальну, протиалергічну і протиексудативну дію; стимулюють серцеву діяльність (впливають на серце протилежно йонам калію).

Препарати кальцію застосовують при кровотечах, алергійних реакціях, хворобах шкіри (екзема, псоріаз), паращитоподібної за­лози, ексудативно-запальних процесах, діатезі, капіляротоксикозі, у складі комплексної терапії хворих з переломами, остеопорозом, при запальних захворюваннях.

При отруєнні солями магнію, щавлевої і фторидної кислот пре­парати кальцію застосовують як анти доти.

Протипоказані препарати кальцію при лікуванні серцевими глі­козидами, схильності до тромбозів, тяжкій формі атеросклерозу.

Парентерально кальцію хлорид вводять лише внутрішньовенно!

Якщо препарат введено поза веною, основними скаргами хворого будуть відчуття пекучості і сильний біль (препарат при введенні в тканини зумовлює некроз). У цьому випадку необхідно не виймаю­чи голку ввести хворому магнію сульфат, обколоти уражене місце 0,25-0,5 % розчином новокаїну. Кальцію глюконат парентерально слід вводити внутрішньом’язово та внутрішньовенно, він не вияв­ляє подразливої дії на тканини.

Солі магнію (магнію сульфат)

Магній є складовою багатьох ферментів, від нього залежать енер­гетичний обмін, нервово-м’язова збудливість, регуляція проникнос­ті клітинних мембран. Він є антистресовим елементом. Добова нор­ма магнію становить 0,3-0,4 г.

Ознаки дефіциту магнію: підвищена дратівливість, апатія, де­пресія, тремтіння м’язів, порушення серцевого ритму.

Магнію сульфат — сольовий препарат, що виявляє різнобічну дію, особливо залежно від шляхів уведення.

І. При парентеральному введенні (внутрішньом’язово, внутріш­ньовенно):

• пригнічує ЦНС, виявляє протисудомну дію;

• знижує АТ, виявляє антигіпертензивну, спазмолітичну дії;

• знижує скоротливу активність міометрія, виявляє токолі- тичну дію.

Показання до застосування: гірееклампсія та еклампсія, гіпер- тензивний криз, загроза передчасних пологів.

4

26*

03