Глава 2. Загалъна фармакологЬя

Шляхи введения лиив

Фармакокшетика лжарських речовин

Абсорбщя лж!в

Розподш лЫв в оргашзм1. Бюлопчт бар’ери. Депонування

Бютрансформащя, або метабол1зм

Екскрещя

Основш поняття фармакодииамжи

Залежшсть фармакотерапевтичних ефект1в ввд ендогенних фактор!в BiK Стать

Патолопчш процеси Циркадш ритми

Залежнкть фармакотерапевтичних ефекйв в1д екзогеиних фактор1в

Ф1зичш та ф1зико-х1мгчш властивосп

Дози i концентраци. Розрахунки доз лжарських засоб1в для д!тей та

людей похилого вжу

Повторне введения лжарських засоб!в

Взаемод1я лжарських засоб!в

Несумкнкть лнав

Види небажажм (no6i4Hoi) да л1к!в Токсичш ефекти

Шляхи введения лш1в

Дуже важливим у медикаментознш Tepani'i е шлях введения препаратав. Вид1ляють так: шляхи введения лжарських речовин:

ентеральш (через травний канал) i парентеральш (минаючи трав- ний канал).

Ентеральж шляхи

Пероральний (per os — через рот; всередину) — найбезпечншшй, найеконотчншшй шлях. Для повног безпеки сл1д дотримуватися певних правил:

• тверд1 лшарсыи форми найкраще ковтати стоячи i запивати рщиною до 100 мл;

• таблетки з ентеросолюбшьним покриттям не можна роздав- лювати, а також давати з молоком або антацидами (вони руйнують покриття таблеток);

• дйям та пащентам лггнього вшу, яким важко ковтати таблет­ки, краще давати препарати в рщкому сташ;

• вживати препарати в певний час, вщповщно до прийому !жь

Всмоктування лш1в при пероральному шляху введения ввдбу-

ваеться в основному в тонкш кишщ; через печшковий кровооб1г надходить у печшку, а пойм у кров (через 30-60 хв). На швидшсть всмоктування впливае багато фактор1в: це i час вживання лййв, i стан травно! системи, i склад 1ж1. Пероральний шлях введения не застосовують, якщо лши кислотонестшга, руйнуються в травному канал!, виявляють ульцерогенну дпо (викликають виразку шлун- ка), а також через стан пащента (захворювання оргашв травления, стан непритомноста, блювання, порушення акту ковтання).

Субл1нгвальний (sub lingua — шд язик) — це такий cnoci6 уве- дення, при якому таблетку, капсулу або детлька крапель розчину лшгв, нанесених на грудочку цукру, тримають тд язиком до пов- ного розсмоктування, слину при цьому затримують у рой. Ефект настае швидко (через 1-3 хв), осгальки з ротово! порожнини л1ки добре всмоктуються через кашляри i надходять у велике коло кро- noo6iry, шлунков1 ферменти не впливають на препарат. Так призна- чають засоби невщкладно! допомоги (штроглщерин при напад! сте- нокардп, клофел1н та н1федигпн — при гшертензивному криз1 тощо). KpiM того, е ще способи прийому препаратав за щоку (суббу- кально) або на ясна у вигляд1 пл1вки.

Ректальним (per rectum — через пряму кишку) шляхом вводять лшарсыа речовини у форм! супозитор1'1в та м1крокл!зм (50-100 мл). Всмоктування ввдбуваеться швидко (через 5-7 хв), лши потрапля- ють у велике коло кровооб1гу, минаючи печ1нку.

Сила ди препарату за такого способу введения вища, н1ж при нживанш його через рот, тому дози лш1в знижують. Через пряму кишку лши вводять маленьким д1тям, у pa3i непритомност1 хворо-

го, при блюванш, за наявноста патологи шлунка, кишок. Але при цьому шляху введения лш1в неможливо передбачити штенсившсть абсорбци.

Парентеральш шляхи

1нгаляцшно (через дихальш шляхи) вводять газопод1бш речови- ни, рщини й аерозол1. При цьому шляху введения вщбуваеться швидке всмоктування, осшльки адсорб1вна поверхня легень стано- вить 100 м². Цей метод використовують як для мнщево! дп (бронхо- розширювальш засоби, антибютики), так i для резорбтивно! (засоби для шгалящйного наркозу).

Трансдермально призначають л!ки, що добре всмоктуються че­рез неушкоджену niKipy (наириклад, ттроглщерин у форм1 маз1 для запоб1гання нападу стенокардп). Деяк! ирепарати (антибюти­ки, кортикостерощи) при використанш у форм1 мазей для лжуван- ня шк1рних захворювань можуть частково всмоктуватись i вивляти поб1чну д1ю на весь оргашзм. Особливо це слщ враховувати в paei призиачення ix дйям.

Для досягнення швидко! резорбтивно! дп ли-ав застосовують ш’екщйш шляхи введения.

Для них характерними е:

• точшсть дозування;

• швидка д1я;

• дотримання стерильносп;

• велит затрати;

• загроза передозування (особливо при введенш препарапв з малим спектром терапевтично! дн);

• небезпека пошкодження садничого нерва при введенш препа­рату в сщничний м’яз.

Шдшшрно вводять стерильш водш та олшш розчини (у цьому випадку теля ш’екци слщ з1гр!ти або помасажувати м1сце введен­ия, щоб не було шфшьтрайв). Початок д!1' препарату при такому шляху введения настае через 5-15 хв. ГПд niKipy пщшивають деяк1 депопрепарати. Не вводять гшертошчш розчини, подразлив1 лшар- CbKi речовини та лжи у форм1 суспензш. Слщ враховувати, що в pa3i р1зкого зниження артер!ального тиску (при шокових, колаптощних станах) уведення л1шв пщ niKipy малоефективне, осшльки р1зко спов1льнюеться процес усмоктування.

Введения лш1в внутр1шньом’язово забезпечуе швидке 1х надход- ження у велике коло кровооб!гу (через 10-15 хв). Вводять внутр1ш- ньом’язово стерильш водш, олшш розчини, суспензи. Об’ем одше! ш’екци — 10 мл. Не можна внутрннньом’язово вводити лиеарсый речовини, що можуть спричинити некроз або подразнення тканин (кальщю хлорид, норадреналш), гшертошчш розчини.

Внутршньовенно препарати вводять в ургентних випадках. При цьому шляху введения лжи ввдразу надходять у кров, тому дуже нажливою е швидтсть уведення. Введения лж1в внутршшьовенно може бути болюсним (струменевим), повшьним або шфузшним (краиельним). Внутр1шньовенно вводять йльки стерильт водш розчини. Не можна внутр1шньовенно вводити олшш розчини i сус- neH3i'i, щоб не виникла ембол1я судин життево важливих оргашв.

Готуючи лтарський зайб для внутрЬшнъовенного введения, медсестра повинна знати:

• чи можна препарат розчиняти в певному розчиннику;

• до яко! концентраци розбавляти препарат;

• штенсившсть уведення препарату;

• насшльки стшкий препарат теля зм1шування;

• чи сушений л1карський 3aci6 з шшими препаратами та роз- чинниками.

Олшний розчин перед парентеральним введениям niflirpiTH до температури т1ла (36-37 С).

Фармакокшетика лжарсышх речовин

Знания фармакокшетики дозволяють передбачити виникнен- ня поб1чних ефекйв теля введения препарайв, а також допома- гають визначити !хне оптимальне дозування при певному шляху введения.

Абсорбщя лнав

Для того щоб будь-який лшарський препарат спричинив фарма- кологачну дпо, потр1бно, щоб вш всмоктався в кров. BiflOMi таш ме­ха тзми абсорбцп:

• пасивна дифуз1я. Б1лышсть лжарських речовин ироникае че­рез бюлопчш мембрани в напрямку град1ента концентрацп (i3 зони концентрованого розведення) доти, доки по обидва боки мембрани концентрация не стане однаковою;

• icHye полегшена дифуз1я за допомогою носив без втрати eneprii за град1ентом концентрацп (наприклад, глюкоза, глщерин);

• фшьтращя л ini в здшснюеться через пори в мембрат. Через них проникають сполуки, що мають низьку молекулярну масу: вода, сечовина тощо;

• активний транспорт здшснюеться за допомогою специф1чних транспортних систем кл!тин i вщбуваеться за умови витрат енерги; так всмоктуються серцев1 глжозиди, глюкокортикощи;

• пшоцитоз — поглинання лшарського препарату з утворенням везикул. Цей мехашзм особливо важливий для лш1в полшептидно! структури. Для ефективно'1 i безпечно! медикаментозно! терапи слщ знати фактори, що впливають на абсорбщю.

АбсорбцЬя лтарського засобу залежить eid таких фактор1в:

• розчиншсть (розчинн1 в лйпдах препарати краще проника­ють кр1зь клггинт мембрани, шж водорозчинш);

• особливоста лшарських форм:

а) таблетки, що мають ентеросолюб1льне покриття, стайш до шлункового соку, але ix не можна запивати гарячими напоями, ос- юльки це призведе до передчасного розчинення препарату;

б) лшарсый форми, в яких процес абсорбцн препарату вщбува- еться з р1зною штенсившстю, що забезпечуе тривалий терапев- тичний ефект (таблетки, що поцятковаш гранулами; спансули — капсули, що мютять мжродраже; силшонов1 гумов1 капсули). Подр1бнювати так1 лжарсью. форми перед вживанням не можна, ос- шльки вони будуть швидко всмоктуватися.

ОсобливостЬ мЬсця абсорбци:

• кровооб1г до мкщя абсорбцп (тдвищуе абсорбщю застосуван- ня тепла, а спов1льнюе — застосування холоду; при введенш препа­рату внутршньом’язово рух, масаж теля ш’екцп прискорюють аб­сорбщю);

• кислотно-основний стан середовища визначае швидшсть аб­сорбцп (краще всмоктуються нейошзоваш — розчинш в лйпдах, кислотш препарати — в шлунку, а йошзоваш — розчинш у вод1, кислотш препарати — у кишечнику, препарати з позитивним або негативним зарядом — пов1льно).

Враховуючи, що д1я лж1в виникае тальки теля 1х надходження у кровотак, було запропоновано термш «бюлотчна доступшсть» — юлыйсть лшарсько! речовини у вщсоткак (%), яка досягла плазми кров1, вщносно вихщно! дози препарату. При ентеральному шляху введения бюдоступшсть визначаеться втратами речовини тд час и' всмоктування з травного каналу i першого проходження через пе- чшковий бар’ер.

Бюдоступшсть лшарсько! речовини тд час внутрплньовенного введения досягае 100 %. На бюдоступшсть впливають: форма пре­парату (р1дка або тверда, наявтсть наповнювач1в, оболонок), xiMi4- ний склад, ф1зюлогдя оргашзму (метабол1зм печшки, захворювання травного каналу, печшки та нирок).

Фармацевтичш ф1рми контролюють форми i х1м1чний склад пре­парату. Препарата разних ф1рм можуть мати pi3Hy абсорбщю. Ось чому пащентов1 сл1д вживати лиси одного виробника або мати ш- формацпо про бюдоступшсть препарату шших фармацевтичних ф1рм.

Розподш лш1в в оргашзмь БюлоНчт бар'ери. Депонування

Шсля надходження лжарсько! речовини в кров вона перебувае у в1льному або зв’язаному сташ з б1лками плазми кровь

Характерними властивостями зв’язаного препарату е:

• повшьний розподш;

• пролонгована Д1я;

• зменшення можливосй штоксикацн препаратом;

• можливють взаемодп препарайв за мюцем зв’язування. Зв’язу- вання з бшками може зменшуватися при захворюваннях печшки, нирок, бшковому голодуванш, ферментопат1ях травного каналу; у новонароджених i людей л1тнього вшу. Деяш препарати зв’язують- ся з певними тканинами, наприклад з жировою, тому в oci6 з над- м1рною масою тша початок ди препарату сповшьнюеться, а трива- лють ди може подовжуватись.

Сшввздношення шлькосй зв’язаного препарату i шлькосй вшь- ного е постшним. Суттевий вплив на характер розподшу мають 6io- лопчш бар’ери. До них належать стшки кашляр1в, клггинш мемб- рани, гематоенцефал1чний (ГЕБ) i плацентарний бар’ери.

ГЕБ — це система, яка ввдокремлюе нервову тканину i спинно- мозкову рвдину в1д KpoBi. ГЕБ гальмуе розподш розчинних у вод1 препарайв.

Плацентарний бар’ер перешкоджае надходженню речовин i3 кро- Bi оргашзму ваптно! до оргашзму плода.

JliKapcbKi речовини можуть депонуватися в тканинах:

• сполучнш (полярш сполуки);

• юстковш (тетрациклши);

• жировш (засоби для наркозу).

Тканина, яка зв’язуеться з препаратом, пролонгуе його дно.

Бютрансформащя, або метабол1зм

Бютрансформащя, або метабол1зм, — це х1м1чне перетворення препарат1в, яке вщбуваеться в печшщ, стшках кишечнику, нирках та iHninx органах. Часташе мшросомальне окиснення в1дбуваеться за допомогою ферментав печшки.

Унаслщок бютрансформацп препарати, розчинш в лшдах, пе- ретворюються на метаболии, б1льш розчинш у вод1, яга виводяться з оргашзму нирками, а також утворюються менш активш метаболг- ти (iHOfli з неактивних — активш).

JliKapcbKi препарати можуть впливати на синтез ферментав пе- чшкою. G речовини, яшшдукують, тобто гидвищують, актившсть печшки (фенобарб!тал, дифешн, бутадюн, рифампщин), i речовини, яш пригшчують (спричинюють шпбщно) ферменйв (шдометацин, амшазин, левомщетин, еритромщин, тетрациклш тощо). У pa3i тривалого або комбшованого застосування лшарських препарайв це слщ враховувати i робити корекщю доз або частоти вживання.

На бютрансформащю лшарських речовин впливають:

• BiK (у дггей до 2 рошв ферментш системи незрШ, метабол1зм ушлильнюеться; у людей лггнього вшу упов1льнюеться приплив кров1 до печшки, що призводить до зниження метабол13му);

• захворювання (при шфекцшних процесах у печшщ, серцево- судинних захворюваннях метабол1зм упов1льнюеться);

• генетичш особливосй (у деяких oci6 зменшена шлыйсть фер- мент1в, тому метабол1зм уповшьнюеться, що може призвести до на- копичення препарату);

• тютюнопалшня в б1лыпоста випадкдв прискорюе метабол1зм лжарських препарат1в;

• вм1ст б!лк1в i вуглевод1в у iaci прискорюе метабол1зм (у веге- тар1анц1в швидшсть бютрансформацп знижена).

Екскрещя

Екскрещя — виведення ксенобютика з оргашзму. JliKapcbKi за- соби та 1х метаболии в основному виводяться i3 сечею. На швидшсть нирково] екскрецп впливае низка фактор1в:

• функщя нирок (при захворюванш нирок в oci6 лйнього BiKy, а також у дйей грудного BiKy знижена штенсившсть гломерулярно! фiльтpaдii);

• кислотно-основний стан сеч1 (кислий препарат легко виво- диться лужною сечею).

Багато препаратов (диптоксин, пенщилши, тетрацикл inn, стреп- томщин тощо) виводяться з жовчю в кишечник, у нас л] док чого ут- ворюються лшвдорозчинш сполуки, яш повторно всмоктуються i проходять у кров та тканини, а потам знов вид^ляються з жовчю (ен- терогепатична циркулящя).

Газопод1бш та летю рщини (засоби для шгаляцшного наркозу, еф1рт оли, спирт етиловий) вид1ляються легенями. Окрем1 препа- рати видЬшються за лозами.

Основы! поняття фармакодинамжи

Фармаколотачний ефект — це змши в оргашзм1 шд д1ею ль карських засоб1в.

Мехашзм дп — це cnoci6 досягнення фармаколойчного ефекту. Терапевтичш i токсичш ефекти лш1в залежать вщ 1х перетворень в оргашзм1 пащента. У бшьшоста випадшв лжарсый речовини взае- мод!ють 3i специф1чними компонентами кл1тин — рецепторами.

Bnacmueocmi pev,enmopie:

• ввдповвдальш за виб1рковк:ть дп лпйв;

• на piBHi рецептор1в в1дбуваеться д1я лжарських засоб1в;

• препарати, що зв’язуються з рецепторами i змшюють ix функ- цп, е агошстами, а та, що не змшюють функци, — антагошстами.

Види di'i лЫарсъких засобЬв:

• Mi сцен а — д!я препарату на мюце застосування (мкщевоанес- тезуюча);

• резорбтивна — теля всмоктування i надходження у велике коло кровообшу, а потам у тканини; залежить ввд шляху введения i здатноста препарату проникати через бюлопчш бар’ери;

• ефект рефлекторно! ди на екстеро- або штерорецептори про- являеться зм1ною стану виконавчих opraniB (наприклад, таркоти

• для збудження апетиту; гарчичники — при захворюваннях ор- гашв дихання);

• пряма д1я — це безпосереднш контакт лжарсько! речовини з тканинами;

• виб1ркова — д1я препарату тальки на певш рецептори (афш1- тет речовини до рецептора);

• зворотна д1я — немщна взаемодгя «речовина — рецептор» (для бшыпоста препаратав);

• незворотна — мщна взаемод1я «речовина — рецептор».

• Залежшсть фармакотерапевтичних ефект!в вщ ендогенних фактор1в

• В1дм1нност1 в реакцп на лшарсыа засоби визначаються як особ- ливостями оргашзму хворого, так i умовами навколишнього сере- довища. Найб1лып очевидним е вплив вшу, стат!, перюду BariTHOCTi i годування груддю, ф1зичних навантажень, температуря довк1лля, захворювань (у тому числ1 шфекщйних), вплив лшарських засоб1в на працюючих з ними oci6, циркадних ритм1в людини, сезонних зм1н в opraHi3Mi, сташв напруження, гарячки, особливостей харчу- вання, вживання алкоголю, наркотичних речовин, тютюнопалшня та функционального стану серцево-судинно! системи, печшки, iMy- нологачних мехашзм1в, сечово! системи (Е. S. Vessel, 1982).

• BiK

• У д1тей всмоктування лшарських речовин з травного каналу упов1льнене. При тяжких захворюваннях д1тям дошкшьного вшу препарати вводять внутр1шньовенно, оскшьки в них недостатньо розвинеш м’язи i жировий шар, що утруднюе всмоктування препа- рат1в у pa3i введения внутр1шньом’язово або шдшшрно.

• Розподш лшарських речовин мае вщмшноста в дйей р1зних вшо- вих груп i залежить вщ вм1сту в оргашзм1 води, здатносй зв’язува- тися з б1лками i рецепторами, стану кровооб1гу, ступеня проникносй ГЕБ (проникшсть ГЕБ для наркотичних аналгетишв, засоб1в для наркозу, седативних, снодшних шдвищена). Ф1зюлог1чш зрушення в opraHi3Mi дитини призводять до змш метабол1зму лшарських ре­човин (левомщетин може спричинити розвиток ciporo синдрому). Елтшащя нирками в дйей, особливо в новонароджених, знижена, осюльки швидшсть клубочково! ф1льтрацп мала (пор1вняно з та­кою в дорослих), тому шд час проведения терапп диям можлив1 проблеми з правильним дозуванням.

• У людей в1ком понад 65 рошв змшюеться ф!зюлог1чний стан ор- гашзму, збп1ьшуеться юлыйсть захворювань i в1дпов1дно обсяг лш1в, ят вони вживають. Також з вшом змшюеться реактившсть оргашзму на лшарсыа речовини. При цьому ефект може або поси- люватися, або послаблюватися пор1вняно з такою реакщею у моло- дих людей. Препарати, яю впливають на ЦНС, можуть раптово призвести до б1лыи сильного ефекту за звичайних концентраций 1х у кров1, а седативш й снодшш — до б1лып тривалого.

• Стать

• У чоловпйв бютрансформащя ввдбуваеться у 2-3 рази швидше, тж у жшок. Жшки бшыи чутлив1 до морфшу, ншотину, стрихш- ну. Обережно сл1д призначати лшарсый засоби жшкам у перюд ва- riTHOCTi, оскшьки в цей час попршуеться всмоктування лйав i3 травного каналу, знижуеться !хня концентрация в сироватщ кров1, прискорюеться виведення i3 сечею. Ризик захворювань плода, спри- чинених вживаниям л пав, залежить вщ його чутливосй до шюд- ливих речовин у pi3Hi перюд и вагггноста матер!.

• У жшок у перюд годування груддю бшышсть лшарських засоб1в вид1ляеться з молоком. 1м протипоказаш сол1 лшю, шдометацин, левомщетин, тетрациклш, антикоагулянти, атропш, вйгамши A i D у високих дозах. Деяю препарати можуть зменшити або припинити лактащю: естрогени, прогестерон, фуросемщ, адреналш. Стимулю- ють лактащю окситоцин, ншотинова, аскорб1нова, глутамшова кислоти, TiaMiH, шридоксин, токоферол.

• Патолопчш процеси

• Патолопчш процеси можуть впливати на фармакошнетику i фармакодинамшу препарайв. Так, запальш процеси, дистроф1я, гшовггамшози, атеросклероз змшюють фармакок1нетику лшарсь- ких речовин. При захворюваннях печшки метабол1зм лж1в спов1ль- нюеться. При алкогол1зм1 спотворюеться д1я препараив таких фар- маколопчнихгруп: снодшних, транквШзатор1в, протигютамшних, деяких антибактер1альних, гшотензивних, антикоагулянпв, про- тисудомних.

• Циркадш ритми

• Циркадш (добов1) ритми — це коливання активност! метабол1ч- них ферментав печшки, чутливосп ЦНС до дп психотропних речо­вин, нирково! екскрецп, функцп надниркових залоз тощо. Встанов- лено, що найсильшше антитромботична д1я гепарину проявляеться о 4-й годиш ранку, найменше — о 8-й годит. Глюкокортико1ди при- значають згщно з циркадним ритмом активное^ гормошв наднир­кових залоз: 70-80 % добово! дози — о 7-8-й годит ранку, решту — до 14-1 години. При бронх1альнш acTMi у 80 % хворих напади

частипе стаються вночь Поб1чн1 ефекти внасл1док застосування не- стерогдних протизапальних препаратав, зокрема шдометацину, ви- никають значно р!дшо, якщо 1х призначають у веч1рш години.

Залежшсть фармакотерапевтичних ефект1в вщ екзогенних фактор1в

На фармакотерапевтичний ефект впливають екзогенш фактори. Ф1зичш та ф1зико-х1лпчш властивост!

Tai-ci ф1зичш властивост1, як агрегатний стан, стушнь подр1бнен- ня, розчиншсть у вод1 чи лппдах, стушнь дисощаци, визначають характер, силу i швидшсть ди лжарсько! речовини.

Важливою для виявлення фармаколойчного ефекту е лшарська форма, в якш призначають лшарсьш засоби. Так, препарати, при- значеш у форм1 мшрокапсул, мшродраже, виявляють р1вном1рний i тривалий терапевтичний ефект. Знания ф1зико-х1м!чних власти- востей лшарських засоб1в, характеристики лшарських форм мае практичне значения.

Х1м1чна структура. Фармаколойчний ефект лшарських засоб1в залежить в1д i'xHboi xiMi4HOi структури, осшльки речовини, близь- Ki за х1м1чною структурою, вивляють, як правило, под1бну д1ю. Так, noxiflHi барб1турово! кислоти (барбмурати) пригшчують функщю ЦНС.

Специф1чна д1я лшарських речовин залежить в!д характеру i по- сл1довност1 атом1в у молекул1. Замша навить одного атома в моле­кул! лшарсько! речовини може призвести до змши фармаколопчно! активность

Дози i концентраций Розрахункн доз лшарських засоб1в для дггей та людей похилого вшу

Шлък1стъ лшарських речовин, виражену в одиницях маси, об’ему або бюлогЬчнсИ активность, називаютъ дозою, а ступтьрозведення и в бюлог1чних середовищах оргашзму аборозчинниках — концент- ращею.

У медичшй практищ дози розр1зняють за прийомом:

• разова доза — шлыасть лжарсько! речовини на один прийом;

• добова доза — шльшсть лшарсько! речовини на добу;

• курсова доза — шлыасть лшарського препарату на курс лшу- вання;

• ударна доза — перша доза препарату, яка перевищуе на­ступив

Позначають дози в грамах або частках грама. Для б1лыно! точ- ност1 дозування розраховують на 1 кг маси тала. В окремих випад- ках розраховують залежно в:д поверхн1 тала (на 1 м²).

Млтмальш дози, яш виявляють початковий бюлогачний ефект, називають мппмально терапевтичними. Дози, яш в б1лыпоста па- щентав виявляють фармакотерапевтичну д1ю, — середшми тера­певтичними дозами. Якщо вони не дають нотр!бного ефекту, то дозу шдвищують до вищо*1 терапевтично!. Винц терапевтичш дози (ра- зов1 та добов1; отруйних та сильнод1ючих препаратав) наведено в Де- ржавнш фармакопех.

Визначають також токсичш дози, яш справляють небезпечш для оргашзму токсичт ефекти, i смертельш (летальш) дози.

Дози в1д мппмально терапевтично! до мшмально токсично! ста­нов л ять терапевтичний д1апазон (терапевтичне вшно).

Критер1ем безпечного застосування лжарських засоб1в е тера­певтичний шдекс — вщношення летально! дози до середньо! тера- певтично!.

Шд час проведения фармакотерапп слвд враховувати, що кон­центрация препарату в плазм! кров1 визначаеться фармакошнети- кою (всмоктуванням, бютрансформащею, екскрещею).