Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шляхи пошуку нових лшарських засоб1в.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1.16 Mб
Скачать
  • 3Aci6 для полоскання горла;

  • 3Aci6 для промивання шлунка при отруеннях;

  • зашб для лжування тодермп;

  • зайб для обробки гншних ран.

Х1мютерапевтичш засоби Антибютики

Правила ращонально! xiMioTepanii Загальна характеристика антибютшав. Класифжащя Пенщилши. Пор1вняльна характеристика препарапв Цефалоспорини. Властивость Застосування Макролщи i азал]ди

Препарати тетрациклшу. Класифшащя. Застосування Хлорамфенжоли. Застосування

Амшоглпсозиди i глшопептиди. Пор1вняльна характеристика препаратов Цшипчш полшептиди (готмжсини)

Рифампщини

Фузидини

Лшкозамщи

Правила ращональног xiMiomepanii

1нфекцшш захворювання дуже поширеш серед населенна зем­но! куль Вявлено близько 250 р1зних вид1в збудниюв. JliKapcbKi препарати, як1 пригшчують життед1яльшсть збуднишв шфекцш- них захворювань в оргашзм1 людини, називають х1мютерапев- тичними засобами. На вщмшу в1д антисептишв вони справляють виб!ркову протимжробну д1ю i менш токсичш для людини. XiMio- терапевтичш засоби застосовують емтрично з давтх часгв. Так, у медицину було введено препарати ртута для лжування сифш1су (XVI ст.), препарати кори xiHHoro дерева — для лжування малярп (XVII ст.). IlioHepoM xiMioTepanii е Пауль Ерл1х (1854-1915), який запропонував препарати арсену — сальварсан та неосальварсан — для лжування хворих на сифШс i сформулював основш правила xiMioTepanii.

Правила рацюналъног xiMiomepanii

  1. Лжування сл1д починати якомога рашше.

  2. Необхщно встановити точний д1агноз, тобто виявити збудника та визначити його чутливкть до х1мютерапевтичних засоб1в. Якщо збудник невщомий, сл!д призначати препарати з широким спект­ром протимжробно! дп або комбшащю дешлькох препаратов i ви- брати 3aci6, який найбшыпе гпдходить, з урахуванням специф1ч- носй його дп, фармакологдчних ефектгв, анамнестичних. даних.

  3. Препарат дощльно призначати в такш доз! (разовш i добовш) i вибрати такий шлях введения, щоб забезпечити його середню тера- певтичну концентрацию в тканинах макрооргатзму впродовж усьо- го курсу лшування. На початку лшування сл1д призначати препа­рат в ударнш доз!.

  4. Для забезпечення середньо! терапевтично! концентраци пре- парат1в сл1д враховувати !'хню взаемодпо i3 засобами шших груп:

  • на фармаколопчному piBHi;

  • на фармакокшетичному piBHi;

  • на ф1зико-х1м1чному piBHi.

  1. Дотримуватись оптимально! тривалоста лжування, у раз! не- обх!дност! проводити повторний курс Tepanii.

  2. Здшснювати контроль за процесом одужання при деяких iH- фекц!ях.

Загалъна характеристика антибютитв. КласифЫащя

Антибютики — це х!м!отерапевтичн! засоби MiKpo6Horo, рослин- ного або тваринного походження, !'х натвсинтетичш й синтетичт аналоги та noxiflHi, як! виб1рково пригшчують життед1яльшсть MiKpoopraHi3MiB, BipyciB, найпрост!ших, гриб!в, а також затриму- ють picT пухлин. В основ1 одержання антиб1отик!в лежить анта- гошзм м!ж м1кроорган!змами — антибюз (вщ грец. anti — проти; bios — життя).

Характерш властивост1 антибютитв:

  • висока бюлопчна активюсть щодо чутливих до них мшро- орган!зм!в;

  • висока виб!ркова протим!кробна д!я;

  • бюлопчну актившсть антиб!отик!в ощнюють в умовних оди- ницях, яш м!стяться в 1 мл розчину (ОД/мл) або в 1 мг препарату (ОД/мг);

  • випускають антибютики в р1зних лшарських формах (порош­ки у флаконах, розчини в ампулах, таблетки, Ma3i). Призначають исередину, парентерально та мкщево.

Для ycix антибштишв характеры! поб1чш дп — алерйя, дисбак- терюз.

Для профшактики алергсчних реакщй небхщно перед паренте- ральним введениям зробити пробу на чутливкпъ; одночасно з анти- бютиками, яю приймають перорально, призначати антипетамшт (протиалергшш засоби).

Для попередження дисбактерюзу одночасно з антибютиками призначають протигрибков1 засоби.

Бшышсть антибютишв для парентерального введения — порош- копод1бш речовини у флаконах, яш розчиняють безпосередньо пе­ред ш’екщею. Розчинниками для антибютишв можуть бути вода для ш’екцш, 1зототчний (0,9 %) розчин натр1ю хлориду, а найчастЬ ше для зменшення больових ввдчуттав тд час ш’екцш — 0,25-0,5 % розчин новокашу чи лщокашу.

Антибютики, розчинеш в новокаин, лщокайп, вводять тшьки внутр1шньом’язово.

Способи розведення антибютишв:

  • спогаб 1:1 — 1 мл розчиненого препарату мктить 100 000 ОД, або 0,1 г антибютика. У такий cnoci6 розводять антибютики у флаконах, що м!стять 500 000 ОД (0,5 г) препарату i менше;

  • cnoci6 1:2 — 1 мл розчиненого препарату мютить 200 000 ОД, або 0,2 г, антибютика; у цей cnoci6 розводять антибютики у флаконах, у яких мютиться 500 000 ОД (0,5 г) препарату i бшыпе.

Кыьшстъ м1лШтр1в розчинника для антибютишв у флако­нах визначаютъ шляхом дЫення одиницъ чи грам1в, що мЬститъ флакон, на 100 000 (0,1) чи 200 000 (0,2) eidnoeidno.

Сьогодш описано понад 6000 антибютишв.

Класифшащя антибютишв

1. Препарати групи пенщилшу — бензилпенщилшу натр1ева ешь, бензилпенщилшу кал!ева ешь; феноксиметилпенщилш; бщи- лш-1, бщилш-5, оксацилшу натр1ева С1ль (простафлш, амшцилш, ампюкс).

2. МакролЮи й азал1ди — еритромщин, олеандомщину фосфат, олететрин, сшрамщин (ровамщин), рокситромщин (рул1д), азитро- мщин (сумамед).

  • 3. Цефалоспорини — цефалексин, цефазолш, цефтр1аксон, цефе- niM, цефотаксим, цефшром.

  1. Тетрациклти — тетрациклшу пдрохлорид, метациклшу пд- рохлорид (рондомщин), доксициклi ну пдрохлорид (в1брамщин).

  2. Хлорамфешколи — левомщетин, левомщетину сукцинат роз- чинний, синтомщин.

  3. Амтоглтозиди i глтопептиди — стрептомицину сульфат, гентамщин, амжацин, канамщин, сизомщин, ванкомщин;

  4. ПолЬмтсини — готмшсину В сульфат, пол1мшсину М сульфат

8. РЬфамтцини