Іі. Методи діагностики банкрутства

Для підприємства важливо вчасно виявити «хворобу», установити правильний діагноз, зрозуміти причини негараздів та наслідки. Саме фінансова діагностика може точно вказати, чи зможе підприємство розрахуватися в строк за своїми зо- бов’язаннями, викрити причини наявного стану, розробити та реалізувати заходи з питань виходу підприємства з кризи.

Під діагностикою банкрутства розуміють своєчасне розпізнавання симптомів фінансової кризи на підприємстві.

За зарубіжним досвідом прогнозування банкрутства підприємства можливе за 1,5—2 роки до появи його очевидних ознак.

Існує декілька підходів до діагностики ознак кризового розвитку підприємства. Вітчизняна література виокремлює два основних:

- аналіз окремих фінансових коефіцієнтів;

- аналіз інтегральних показників.

Відповідно до чинного законодавства України про банкрутство підприємств, діагностика їхньої неспроможності проводиться за такими фінансовими коефіцієнтами: коефіцієнтом поточної ліквідності; коефіцієнтом забезпеченості робочим капіталом; коефіцієнтом відновлення (втрати) платоспроможності.

Прикладом інтегрального оцінювання є метод кредитного скорингу, що був уперше запропонований американським економістом Д. Дюраном на початку 40-х років минулого століття. При скоринговому аналізі проводиться класифікація підприємств за ступенем ризику з урахуванням фактичного рівня показників фінансової стійкості підприємства та рейтингу кожного показника, вираженого в балах на підставі експертних оцінок.

У табл. наведено скорингову модель, що дозволяє розподілити підприємства на п’ять класів:

І клас — підприємство з добрим запасом фінансової стійкості;

ІІ клас — підприємство, яке демонструє певний ризик заборгованості, але ще не розглядається як ризикове;

ІІІ клас — проблемне підприємство. Повне повернення відсотків таким підприємством сумнівне;

ІV клас — підприємство з високим ризиком банкрутства навіть після прийняття дій щодо фінансового оздоровлення. Кредитори ризикують втратити свої кошти та відсотки;

V клас — підприємство найвищого ризику.

У світовій практиці розрахунок інтегрального показника найчастіше ґрунтується на дискримінантному аналізі (аналіз множинних дискримінант — Multiple-discriminant analysis, MDA).

Дискримінантний аналіз (Discriminant Analysis) банкрутства полягає в аналізі співвідношення фінансових коефіцієнтів, побудові дискримінантної функції за допомогою математико-статистичних методів та розрахунку інтегрального показника (Z), який указує на ймовірність банкрутства підприємства.

У загальному вигляді дискримінантну функцію записують так:

де Z — індекс ймовірність банкрутства (залежна дискримінантна змінна);

x1, x2,…,xn — показники (фактори впливу) діяльності підприємства (незалежні змінні дискримінантної функції);

a1, a2,…,a n — параметри, що показують ступінь впливу показників на ймовірність банкрутства (коефіцієнти дискримінантної функції);

a0 — вільний член.