Аналіз фінансового стану підприємства (далі по тексту – афс)

Положення “Про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації”, затверджені Наказом Міністерства фінансів України і Фондом держмайна України від 26.01.2001 р. № 49/121 і зареєстровані в Міністерстві Юстиції України 8.02.01 №121/56312.

Фінансовий стан підприємства – результат діяльності, який виражає фінансову конкурентоспроможність підприємства, тобто кредитоспроможність, платоспроможність, виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами; він характеризується розміром засобів підприємства, їх розміщенням і джерелами.

Головне завдання АФС – своєчасно виявити й усунути недоліки у фінансовій діяльності, знайти управлінські рішення для поліпшення її результатів. Це розв’язується на основі дослідження динаміки абсолютних і відносних фінансових показників по таким напрямкам:

1) аналіз балансу (агрегований, трендовий та структурний);

2) аналіз майна й джерел його утворення (аналіз активів і пасивів);

3) аналіз ліквідності та платоспроможності;

4) аналіз фінансової стійкості;

5) аналіз фінансових результатів та рентабельності.

6) аналіз ймовірності банкрутства підприємства

Аналіз ймовірності банкрутства підприємства

Нормативна база:

1. ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII;

2. Наказ МЕУ «Про внесення змін до Методичних рекомендацій (№14 від 19.01.06) щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства» від 26.10.2010 №1361.

І. Поняття, види та причини банкрутства підприємств

За умов ринкової економіки підприємства постійно перебувають під впливом несприятливих внутрішніх і зовнішніх чинників, які можуть призвести до недостатності активів у ліквідній формі та банкрутства.

Банкрутство (Bankruptcy) — це неспроможність підприємства платити за своїми борговими зобов’язаннями та виконувати зобов’язання перед бюджетом.

Виокремлюють декілька видів банкрутства.

При добровільному банкрутстві сам боржник подає заяву, щоб суд справедливо розподілив його активи між кредиторами.

За умови примусового банкрутства кредитори звертаються до суду із заявою, щоб визнати боржника неплатоспроможним.

Необережне банкрутство є результатом неефективної роботи підприємств.

Приховане банкрутство виникає у випадку навмисного приховування факту стійкої фінансової неспроможності підприємства та пов’язаного з цим подання недостовірної інформації кредиторам, державним органам, іншим зацікавленим особам.

Умисне банкрутство — це свідоме доведення підприємства до стійкої фінансової неспроможності.

Фіктивне банкрутство — результат свідомого поширення підприємством інформації щодо своєї фінансової неспроможності, щоб ухилитися від оплати зобов’язань.

Банкрутство може генеруватися зовнішніми чинниками (екзогенними), які не залежать від діяльності підприємства, та внутрішніми (ендогенними), що залежать від підприємства.

Головними зовнішніми чинниками банкрутства підприємства є: макроекономічна та політична нестабільність; спад кон’юнктури в економіці; зниження купівельної спроможності населення; значний рівень інфляції; нестабільність господарського та податкового законодавства; посилення внутрішньогалузевої конкуренції; криза окремої галузі; сезонні коливання; посилення монополізму на ринку; дискримінація підприємства органами влади та управління; погіршення криміногенної ситуації тощо.

Можна також виділити велику кількість внутрішніх чинників банкрутства: неефективність операційної, інвестиційної та фінансової діяльностей; низька якість менеджменту; низький рівень кваліфікації персоналу; недоліки в постачанні; низький рівень маркетингу; брак інновацій та раціоналізаторства; нерозвинутість фінансового контролінгу тощо.

Між факторами існує зв’язок, тому не можна концентруватися на одному з них, навіть дуже важливому, слід розглядати і внутрішні, і зовнішні фактори та їх взаємодію.