Останнім часом у міжнародній та внутрішній торгівлі використовується так зване штрихове- кодування — автоматична ідентифікація товарів.
Штрихове кодування виключає ручну працю та дозволяє уникнути помилки в товаросупроводжувальних документах; у роздрібній торгівлі на 30 % збільшується обсяг продажу товарів.
Код — це набір цифр. Перші цифри означають код держави, наступні — код виробника, ідентифікацію товару.
5. Права споживача у сфері торговельного та інших видів обслуговування
Права споживача у сфері торговельного обслуговування визначаються Законом України "Про захист прав споживачів".
За всіма громадянами однаковою мірою визнається право на задоволення їхніх потреб у сфері торговельного та інших видів обслуговування. Встановлення будь-яких переваг, прямих або непрямих обмежень прав споживачів не допускається, крім випадків, передбачених законодавчими актами.
Споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час з урахуванням режиму роботи продавця (виконавця). Продавець (виконавець) зобов'язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі товарів і послуг. Забороняється примушувати споживача придбати товари і послуги неналежної якості або непотрібного йому асортименту.
Продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачеві достовірну і доступну інформацію про найменування, належність та режим роботи свого підприємства.
Споживач має право на перевірку якості, комплектності, міри, ваги та ціни товарів, що придбаються, демонстрацію безпечного та правильного їх використання. На вимогу споживача продавець зобов'язаний у цих випадках надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про ціну товарів. У тому разі, коли під час гарантійного терміну необхідно визначити причини втрати якості товару, продавець зобов'язаний у триденний з дня одержання письмової заяви від споживача термін направити цей товар на експертизу. Експертиза проводиться за рахунок продавця.
При порушенні прав споживача на підприємствах сфери торгівельного та інших видів обслуговування продавець (виконавець) і працівники цих підприємств несуть відповідальність, встановлену законодавством.
Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням. Споживач має право на обмін товару належної якості протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі. Обмін товару належної якості проводиться, якщо він не споживався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також товарний чи касовий чек або інші документи, видані споживачеві разом з проданим товаром.
Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов'язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.
6. Зовнішня та міжнародна торгівля
Зовнішня торгівля — це специфічний сектор економіки окремої держави, суб'єктами якої сьогодні є підприємницькі структури, пов'язані з реалізацією товарів (послуг, ідей) на зарубіжних ринках і частині зарубіжного товару на національному ринку. Зовнішня торгівля України є об'єктом національного державного регулювання і пов'язана з торговельним балансом країни. Вона здійснюється на основі Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Міжнародна торгівля — специфічна сфера, що об'єднує зовнішньоторговельні сектори національних економік. Вона пов'язана із світовим ринком і регулюється міжнародними економічними організаціями.
Основним інститутом, що регулює міжнародні торговельні відносини, є Генеральна угода по тарифах і торгівлі (ГАТТ), завданням якої є лібералізація зовнішньої торгівлі та торгових режимів, зниження розмірів торговельних тарифів, боротьба з протекціонізмом і демпінгом.
В основу діяльності ГАТТ покладено принцип "однакового підходу" до партнерів.
Зовнішньоекономічні зв'язки України в сучасних умовах стають могутнім засобом прискорення науково-технічного розвитку та інтенсифікації економіки.
Зовнішньоекономічна діяльність дає змогу прискорювати науково-технічний прогрес завдяки організації спільних досліджень, швидкому переобладнанню сучасної техніки цілих галузей і виробництв, сприяє розв'язанню багатьох соціальних проблем. Отже, зовнішньоекономічні зв'язки стають одним з основних чинників розвитку господарства України.
Міжнародні зв'язки України здійснюються у зовнішній торгівлі, в економічному, науково-технічному і культурному співробітництві, в міжнародному туризмі та інших формах. Товарну структуру зовнішньої торгівлі у 2002 р. наведено у табл. 1.
Таблиця 1
7. Напрямки розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі
В галузі внутрішньої торгівлі основним напрямком розвитку є максимальне використання існуючої матеріально-технічної бази, вдосконалення взаємовідносин між ланками оптової і роздрібної торгівлі, поліпшення комерційної діяльності, ефективна організація торгівельного процесу.
Спеціалісти повинні вміти не тільки аналізувати існуючий технологічний ланцюг товаропросування, а й розробити пропозиції щодо його раціоналізації; використовувати досягнення в торгівлі для оснащення оптових баз і магазинів сучасними технічними засобами для транспортування, складування, моделювати та регламентувати технологічний процес в магазинах і на складах, розробляти пропозиції щодо технічного оснащення торгівлі; забезпечувати раціональне, ефективне використання торговельної техніки.
Ключовими проблемами розвитку українських зовнішніх зв'язків є:
Підвищення ролі держави в питаннях зовнішніх зв'язків та формування системи державного регулювання.
Поліпшення якісних характеристик вітчизняних товарів.
Надання товарного виду продукції.
Зниження рівня інфляції в українській економіці.
Знаходження ринків збуту товарів.
Контрольні запитання
Торгівля як галузь народного господарства, класифікація торгівлі за різними ознаками.
Сутність роздрібної торгівлі.
Торговельна діяльність, права та обов'язки господарюючих суб'єктів.
Санітарні вимоги до торговельних підприємств.
Правила продажу продовольчих товарів.
Права споживача у сфері торговельного обслуговування.
Сутність та стан зовнішньої та міжнародної торгівлі.
Основні напрямки розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі.
В чому сутність штрихового кодування товарів?
Література
Збірник законодавчих та нормативних документів, регламентуючих діяльність підприємств торгівлі всіх форм власності. — К., 1997.
Постанова від 20 грудня 1997 р. № 1449 "Про концепцію розвитку внутрішньої торгівлі України", м. Київ.
Закон України "Про захист прав споживачів" // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 1. — Ст. 1.
Системы технологий: Учеб. пособ. / Под ред. проф. П.Д. Дудко. — 2-ое изд., перераб. и доп. — X.: Изд-во "Бурун Книга", 2003. — 336 с.
Тема 2.14. Житлово-комунальне господарство
План
Структура житлово-комунального господарства України.
Підгалузі житлово-комунального господарства.
Стан і основні напрямки реформування житлово-комунального господарства.
1. Структура житлово-комунального господарства
Житлово-комунальне господарство — це важлива соціальна галузь, яка забезпечує населення, підприємства та організації необхідними житлово-комунальними послугами і суттєво впливає на розвиток економічних взаємовідносин у державі.
Ступінь розвитку та обсяг діяльності комунального господарства безпосередньо впливають на рівень добробуту населення, умови його життя, санітарно-гігієнічні норми та чистоту водного і повітряного басейнів, а також на рівень продуктивності праці.
Житлово-комунальне господарство — це підприємства та служби по обслуговуванню населення міст, передмість і сіл.
У деяких містах воно належить міському господарству. Підприємства комунального господарства обслуговують також промислові підприємства (постачають воду, електроенергію, газ...).
Залежно від місцевих умов деякі підприємства можуть мати свої споруди комунального призначення.
У своєму складі комунальне господарство має:
Санітарно-технічні підприємства— водогони та каналізацію, підприємства по прибиранню територій населених пунктів і санітарній обробці будинків, лазень, пралень, купально-плавальні споруди.
Транспортні підприємства: громадський пасажирський транспорт (метрополітен, трамваї, тролейбуси, фунікулери, автобуси, таксі, канатні дороги, водний транспорт).
Енергетичні підприємства — електричні, газові та теплові розподільчі мережі, ТЕЦ та котельні, газові заводи по обслуговуванню населення.
Готелі, служби землекористування, інвентаризаційні споруди, ремонтно-будівельні організації, що обслуговують житловий фонд, кладовища, крематорії.