5. Технологія виготовлення бетонних та залізобетонних виробів

Бетон є одним з найважливіших будівельних матеріалів в усіх сферах сучасного будівництва. Це пояснюється модифікацією властивостей бетону в широкому діапазоні шляхом використання компонентів відповідної якості, застосування спеціальних засобів механічної і фізико-хімічної обробки, можливістю виготовлення найрізноманітніших за формою і розмірами довговічних будівельних конструкцій, можливістю повної механізації бетонних робіт, економічністю бетону.

Бетон — це штучний камінь, що утворюється внаслідок формування і тверднення раціонально підібраної суміші в'яжучої речовини, води і заповнювачів (піску і щебеню або гальки). Суміш цих матеріалів називають бетонною сумішю.

Зерна піску і щебеню складають кам'яний остов у бетоні. Цементне тісто, що утворюється після додавання до бетонної суміші води, заповнює проміжки між заповнювачами і відіграє роль мастила для заповнювачів суміші, що надає бетонній суміші рухливості. Цементне тісто твердне і зв'язує зерна заповнювачів, утворюючи штучний камінь — бетон.

Бетон у поєднанні із сталевою арматурою називають залізобетоном.

Отримання бетону гарної якості є можливим при:

• глибокому знанні технології виготовлення бетону;

• оптимальному підборі матеріалів, що входять до складу бетону, їх належної якості і співвідношень;

• ефективних режимах приготування бетонної суміші, засобах її укладання, ущільнення, умов тверднення бетонних конструкцій, що забезпечують отримання високої міцності, довговічності і низької вартості.

У бетон можуть вводитися спеціальні добавки, що покращують властивості бетонної суміші і бетону (наприклад, прискорювачі тверднення, протиморозні та ін.).

5.1. Класифікація бетону

Бетони класифікують за такими основними ознаками: за основним призначенням, видом в'яжучої речовини, видом заповнювача і структурою.

За призначенням бетони бувають:

• конструкційні — бетонні і залізобетонні конструкції, що несуть навантаження будинків і споруд ( наприклад, підвалини, колони, балки, плити перекриття та ін.);

• спеціальні — жаростійкі, хімічно стійкі, оздоблювальні, радіаційно-захисні, теплоізоляційні та ін.,

За видом в'яжучої речовини бетони бувають:

• цементні — виготовлені на гідравлічних в'яжучих речовинах портланцементах і його різновидах;

• силікатні — на вапнових в'яжучих в поєднанні з силікатними або алюмінатними компонентами;

• гіпсові — із застосуванням гіпсоангідритових в'яжучих і бетони на шлакових і спеціальних в'яжучих матеріалах.

За видом заповнювача бетони виготовляють:

• на звичайних щільних заповнювачах;

• на природних або штучних пористих заповнювачах;

• на спеціальних, що відповідають спеціальним вимогам (захист від випромінювання, жаростійкості, хімічної стійкості і т. п.).

• ніздрюватий бетон, що є сумішю в'яжучої речовини, води і тонкодисперсного кремнеземистого компонента. Він відрізняється високою пористістю до 80...90 % з рівномірно розподіленими порами розміром 3 мм.

За структурою бетони бувають:

• щільні;

• поризовані;

• ніздрюваті;

• великопористі.

За показниками міцності при стиску важкі бетони мають марки від 100 до 800. Марка бетону — одне з нормованих значень уніфікованого виду даного показника якості бетону, що приймається за його середнім значенням.

До різноманітних видів бетонів встановлюються вимоги за показниками, що характеризують міцність, середню щільність, водонепроникність, пружнопластичність, теплопровідність.

Певні вимоги висуваються і до матеріалів для приготування бетону (в'яжучим, добавкам, заповнювачам), його складу і технологічним параметрам з виготовлення конструкцій для їхньої роботи в конкретних умовах.

За показниками міцності бетону встановлюються гарантовані значення — класи. Бетони, призначені для будинків і спорудження, поділяють на класи В, основною контрольованою характеристикою яких є міцність при стиску кубів розміром 150 x 150 x 150 мм і відповідно циліндрів розміром 150 x 300 мм.

Довговічність бетону оцінюють ступенем морозостійкості. За цим показником бетони поділяють на марки від Р15 до Ρ1500.

Якість бетону оцінюють за водонепроникністю, що визначається максимальною величиною тиску води, при якому не спостерігається її просочування через контрольні зразки, виготовлені і випробувані на водонепроникність згідно з вимогами діючих стандартів.