Контрольні запитання

1. Роль легкої промисловості в індустріальному виробництві. Її структура, сировина, продукція.

2. Текстильна промисловість, її загальна характеристика, галузевий склад, сировина, продукція.

3. Прядильне виробництво, технологічні процеси прядіння.

4. Ткацьке виробництво, технологічні процеси виробництва тканин.

5. Технологічні процеси трикотажного виробництва.

6. Технологічні процеси виробництва нетканих матеріалів.

7. Технологічні процеси швейного виробництва.

8. Технологічні процеси шкіряного виробництва.

9. Технологічні особливості шкіряно-взуттєвого виробництва.

Література

1. Дичковська О.В. Системи технологій галузей народного господарства.— К.: ІСДО, 1995.- 312 с.

2. Организация поточного производства в швейной промышленности/ М.А. Адамова и др. . — К., 1998.

3. Остапчук М.В., Рибак А.І. Система технологій (за видами діяльності): Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2003. - 888 с.

4. Технологія шкіри та хутра / В.А. Журавський та ін.: Підручник. — К.: ДАЛПУ, 1996. - 744 с.

Лекція 28

Тема 2.9. Біотехнології та їх застосування в народному господарстві План

1. Етапи становлення біотехнології як науки та галузі виробництва.

2. Суть біотехнологічних процесів, їхня відмінність, переваги і проблеми порівняно з традиційними технологічними процесами.

3. Типова схема біотехнологічного виробництва і її основні складові.

1. Живильні середовища— сировина біотехнологічних процесів.

2. Продуценти як основа біотехнологічних виробництв.

3. Процес ферментації.

4. Ферментатори або біореактори.

5. Виділення, очищення і концентрування продуктів ферментації.

6. Виробництво кормової мікробної біомаси як типовий приклад біотехнологічного процесу.

4. Основні сфери застосування біотехнологій.

1. Харчова промисловість.

2. Медицина.

3. Сільське господарство.

4. Охорона навколишнього середовища, енергетика.

5. Біотехнологія і майбутнє.

1. Етапи становлення біотехнології як науки та галузі виробництва

Біотехнологія (від грецького bios— життя, techne — мистецтво, майстерність і logos — слово, навчання) — це використання живих організмів і біологічних процесів у виробництві.

З найдавніших часів людина використовувала біотехнологічні процеси при хлібопечінні, приготуванні кисломолочних продуктів, у виноробстві і т. д., але лише завдяки роботам Л. Пастера в середині XIX ст., що довели зв'язок процесів шумування (бродіння) з діяльністю мікроорганізмів, традиційна біотехнологія одержала наукову основу. У 40—50-ті роки XX ст., коли був здійснений біосинтез пеніцилінів методами ферментації, почалася ера антибіотиків, що дала поштовх розвитку мікробіологічного синтезу і створенню мікробіологічної промисловості. У 60—70-ті роки XX ст. почала бурхливо розвиватися клітинна інженерія. Зі створенням у 1972 групою П. Берга в США першої гібридної молекули ДНК in vitro формально пов'язане народження генетичної інженерії, що відкрила шлях до свідомої зміни генетичної структури організмів таким чином, щоб ці організми могли робити необхідні людині продукти і здійснювати необхідні процеси. Ці два напрями визначили образ нової біотехнології, що майже не має нічого спільного з тією примітивною біотехнологією, яку людина використовувала протягом тисячоліть. Показово, що в 70-ті роки одержав поширення і самий термін "біотехнологія". З цього часу біотехнологія нерозривно пов'язана з молекулярною і клітинною біологією, молекулярною генетикою, біохімією і біоорганічною хімією. За стислий період свого розвитку (25—30 років) сучасна біотехнологія не тільки домоглася істотних успіхів, а і продемонструвала необмежені можливості використання організмів і біологічних процесів у різноманітних галузях виробництва.