
- •Лекція 25
- •Тема 2.7. Виготовлення неметалевих мінеральних виробів будівельного призначення та технології будівництва
- •2.7.2. Технології виробництва в'яжучих матеріалів і бетонних виробів План
- •1. Технологія виготовлення гіпсових в'яжучих речовин
- •2. Технологія виготовлення будівельного вапна
- •3. Технологія виготовлення портландцементу
- •4. Виготовлення силікатної цегли і каменю
- •5. Технологія виготовлення бетонних та залізобетонних виробів
- •5.1. Класифікація бетону
- •5.2. Матеріали для виготовлення бетону
- •5.3. Виробництво бетонних і залізобетонних виробів
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Лекція 26
- •Тема 2.7. Виготовлення неметалевих мінеральних виробів будівельного призначення та технології будівництва
- •2.7.3. Проектування та технології будівництва. Техніко-економічні показники підприємств будівельної галузі План
- •1. Проектування будівель і споруд
- •1.1. Будинки і споруди
- •1.2. Проектування будівель і споруд
- •2. Технологи будівельного виробництва
- •3. Шляхи підвищення прибутковості підприємств будівельної галузі
- •3.1. Техніко-економічні показники виробництва і застосування керамічних матеріалів
- •3.2. Техніко-економічні показники виробництва будівельного скла і виробів зі скла
- •3.3. Техніко-економічні показники виробництва і застосування гіпсу
- •3.4. Техніко-економічні показники виробництва вапна
- •3.5. Техніко-економічні показники виробництва цементу
- •Структура собівартості цементу, % від повної собівартості
- •3.6. Техніко-економічні показники виробництва і застосування силікатної цегли та виробів із силікатного бетону
- •3.7. Техніко-економічні показники виробництва залізобетонних виробів
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Лекція 27
- •Тема 2.8. Технології найважливіших галузей легкої промисловості План
- •1. Загальна характеристика і галузева структура легкої промисловості
- •2. Текстильна промисловість
- •3. Швейна промисловість
- •4. Виробництво шкіри та виробів із неї
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Лекція 28
- •Тема 2.9. Біотехнології та їх застосування в народному господарстві План
- •1. Етапи становлення біотехнології як науки та галузі виробництва
- •2. Суть біотехнологічних процесів, їх відмінності, переваги і проблеми порівняно з традиційними технологічними процесами
- •3. Типова схема біотехнологічного виробництва і її основні складові
- •3.1. Живильні середовища — сировина біотехнологічних процесів
- •3.2. Продуценти як основа біотехнологічних виробництв
- •3.3. Процес ферментації
- •3.4. Ферментатори або біореактори
- •Апарат для глибинного культивування мікроорганізмів (ферментер):
- •3.5. Виділення, очищення і концентрування продуктів ферментації
- •3.6. Виробництво кормової мікробної біомаси як типовий приклад біотехнологічного процесу
- •Принципова схема одержання кормової мікробної біомаси
- •4. Основні сфери застосування біотехнології
- •4.1. Харчова промисловість
- •4.2. Медицина
- •4.3. Сільське господарство
- •4.4. Охорона навколишнього середовища, енергетика
- •5. Біотехнологія і майбутнє
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Лекція 29
- •Тема 2.10. Технології виробництва апк, харчової промисловості і переробки сільськогосподарської продукції
- •2.10.1. Технологія виробництва хліба та хлібобулочних виробів План
- •1. Харчова цінність хлібобулочних виробів і сировина хлібопекарського виробництва
- •2. Технологічна схема виробництва хлібобулочних виробів
- •2.1. Основні етапи приготування тіста
- •2.2. Способи приготування пшеничного тіста
- •2.3. Способи готування житнього тіста
- •2.4. Оброблення тіста
- •2.5. Випічка хліба, розрахунок виходу хлібобулочних виробів
- •3. Контроль і керування технологічним процесом виробництва хліба, показники якості хліба
- •4. Асортимент сучасних хлібобулочних виробів
- •5. Збереження хліба та хвороби хліба
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.10. Технології перероблення сільськогосподарської продукції та харчової промисловості
- •1. Виробництво цукру та цукрозамінників
- •2. Основні характеристики сировини для виробництва цукру
- •3. Типова технологічна схема виробництва цукру із буряків
- •3.1. Підготовка буряків до виділення соку
- •3.2. Отримання дифузійного соку
- •3.3.1. Дефекація соку
- •3.3.2. Сатурація соку
- •3.3.3. Сульфітація соку та сиропу
- •3.3.4. Фільтрування соку і сиропу
- •3.3. Згущення соку та сиропу
- •3.4. Уварювання сиропу і відтоків до утфеля, кристалізація цукру
- •3.6. Центрифугування утфеля, пробілка і висушування цукру-піску
- •4. Особливості переробки тростинного цукру-сирцю
- •5. Виготовлення цукру-рафінаду
- •6. Основні відходи виробництва цукру із буряків, сфери їх утилізації і використання
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Лекція 31
- •Тема 2.10. Технології харчової промисловості і переробки сільськогосподарської продукції
- •2.10.3. Технологія виробництва м'яса, молока та м'ясомолочних продуктів План
- •1. Склад і харчова цінність м'яса і субпродуктів
- •2. Склад і харчова цінність молока і молочних продуктів
- •3. Сучасні технології переробки м'яса, молока і виготовлення м'ясомолочних продуктів
- •3.1. Технологічний процес забою худоби і оброблення туш
- •3.2. Виробництво фасованого м'яса, ковбасних і солоних виробів
- •3.3. Технологія суцільномолочних продуктів і морозива
- •3.3.1. Пастеризоване, стерилізоване молоко і вершки
- •3.3.2. Кисломолочні напої
- •3.3.3. Сметана, сир і сирні вироби
- •3.3.4. Технологія виробництва морозива
- •3.4. Технологія виробництва вершкового масла
- •3.5. Технологія виробництва сирів
- •4. Асортимент м'ясомолочних продуктів та вали м'ясомолочних виробів
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Лекція 32
- •Тема 2.10. Технології харчової промисловості та перероблення сільськогосподарської продукції
- •2.10.4. Виробництво етилового спирту із зброджуваних матеріалів План
- •1. Найважливіші вдосконалення виробництва спирту та характеристика основних видів спиртової продукції
- •2. Особливості виробництва етанолу із харчової та нехарчової сировини
- •2.1. Виробництво етанолу із крохмальвмішуючої сировини — зерна та картоплі
- •2.2. Виробництво спирту із цукровміщуючої меляси
- •2.3. Виробництво етанолу із клітковиновмішуючої нехарчової сировини
- •2.4. Основні компоненти зрілої спиртової бражки
- •3. Ректифікаційна очистка спирту, її наукові основи, апаратурне оформлення та вплив на якість і собівартість продукції
- •4. Основні способи виробництва абсолютного (безводного) спирту
- •5. Напрями еволюції сучасних технологій спиртових виробництв
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Стабников в.Н. Перегонка и ректификация этилового спирта. 2-е изд. — м.: Пищевая промышленность, 1969. — 456 с.Лекція 33
- •Тема 2.11. Транспорт і зв'язок
- •1. Призначення транспорту. Види транспорту та транспортних перевезень
- •2. Особливості різних видів транспорту
- •2.1. Залізничний транспорт
- •2.2. Автомобільний транспорт
- •2.3. Морський транспорт
- •2.4. Річковий транспорт
- •2.5. Повітряний транспорт
- •2.6. Трубопровідний транспорт
- •3. Напрямки розвитку транспортної енергетики
- •4. Зв'язок, основні види зв'язку та їх особливості
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Тема 2.12. Основи технологій виробництв компонентів електронного устаткування
- •1. Загальна характеристика галузі
- •2. Класифікація інтегральних мікросхем
- •3. Технології виробництв напівпровідникових інтегральних мікросхем
- •3.1. Отримання та очищення кремнію
- •3.2. Вирощування монокристалів кремнію
- •3.3. Утворення елементів мікросхем
- •1. Поняття про напівпровідники
- •3.4. Контроль і монтування кристалів у корпус
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Лекція 35
- •Тема 2.13. Торгівля
- •1. Класифікація торгівлі, форми торгівлі
- •2. Порядок заняття торговельною діяльністю
- •3. Основні вимоги до торговельного підприємства та його працівників
- •4. Правила пролажу продовольчих товарів
- •5. Права споживача у сфері торговельного та інших видів обслуговування
- •6. Зовнішня та міжнародна торгівля
- •7. Напрямки розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Тема 2.14. Житлово-комунальне господарство
- •1. Структура житлово-комунального господарства
- •2. Підгалузі житлово-комунального господарства
- •3. Стан і основні напрямки реформування житлово-комунального господарства
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Лекція 36
- •Тема 2.15. Основні тенденції в технології переробки відходів
- •1. Утворення та переробка промислових і побутових відходів в Україні
- •2. Відходи: основні терміни та їх класифікація
- •3. Переробка промислових відходів
- •4. Переробка побутових відходів
- •5. Основні напрямки вирішення проблеми відходів
- •Контрольні запитання
- •Література
4. Виробництво шкіри та виробів із неї
Метою шкіряного виробництва є виготовлення шкіри, з якої виготовляють предмети широкого вжитку. Шкіри використовують для виробництва взуття, одягу, шкіргалантереї, технічних виробів та іншої різноманітної продукції. Вироби зі шкіри мають ряд властивостей, які важко відтворити в синтетичних матеріалах. Наприклад, добрі гігієнічні властивості, пружність і міцність, що забезпечують високі експлуатаційні характеристики шкіри та шкіряних виробів.
Виготовлення шкіряних виробів було одним із найдавніших і найпоширеніших промислів як в історії людства, так і на Русі. Зі шкіри виготовляли одяг, взуття, збрую, зброю, посуд та інше. Вироблення шкір пройшло довгий історичний шлях від ручної праці до сучасного автоматизованого виробництва.
Технологія виробництва шкіри розвивалася дуже повільно. Складність хімічних процесів перетворення шкури тварин на шкіру полягає в тому, що основа шкури— білок — є високомолекулярною сполукою з різними функціональними групами. У процесі виробництва шкіри з білком взаємодіють різні хімічні речовини, які змінюють його початкові властивості й надають йому зовсім нових властивостей.
Технологія виробництва шкіри визначається як знання про суть, способи і послідовність виконання хімічних та фізико-хімічних процесів і механічних операцій, які відбуваються під час обробки шкір до виготовлення шкіряного напівфабрикату з найменшими матеріальними та трудовими затратами і з певними споживчими властивостями.
Технологія виробництва шкіри вдосконалюється у міру нагромадження теоретичних знань, практичного досвіду виробництва, впровадження нового прогресивного обладнання та наукової організації праці.
У (шкіряному виробництві переробляють шкури усіх свійських тварин: великої рогатої худоби, коней, свиней, кіз, овець, верблюдів, оленів тощо. Також використовують шкури диких тварин: дикої кози, лося, марала, дикого кабана тощо, переробляються шкури морських тварин (тюленя, моржа, кита, нерпи та деяких видів риб і рептилій: акул, змій, ящірок, крокодилів тощо. Джерелом постачання є тваринництво, мисливство і промислове рибальство.
На шкурі, знятій з туші тварин, можуть залишатись прирізки сала, м'яса, підшкірний жир, частини хрящів, м'язів, сухожилля, мускульна плівка, кров, бруд та ін., що може спричиняти розвиток бактерій та гнильних процесів у шкурах. Тому після зняття шкур їх оббіловують і знежирюють.
Оббілування виконують за допомогою спеціальних машин і пристроїв, після чого шкури промивають водою.
Знежирення шкур здійснюють різними способами: механічним — скоблінням міздрі (підшкірної клітковини) спеціальними ножами, скобами й косами; обробкою емульгаторами — розчинами поверхнево-активних речовин (ПАР); обробкою органічними розчинниками та розчинами слабких лугів. Знежирення виконують для забезпечення якості сировини, запобігання окисленню та псуванню шкур.
Шкури тварин для зберігання своїх споживчо-товарних властивостей піддають консервуванню.
За призначенням шкіри поділяють на чотири класи:
взуттєві;
лимарно-сідельні (людське та кінське шкіряне спорядження);
технічні (приводних пасів, деталей машин, протезів тощо);
одягово- галантерейні.
Взуттєві шкіри найчисленніші за видами. Їх поділяють на дві групи:
для верху взуття, до яких відносять такі види: шкіри для важкого взуття (юхта взуттєва, юхта сандальна), шкіри для легкого · взуття (шкіра хромового дублення, шкіри лайкові, замша тощо) та шкіри підкладкові;
для низу взуття — шкіри для гвинто-шпилькових і для нитково-клейових методів кріплення.
За час розвитку шкіряної промисловості і технології виробництва шкіри склалася така загальна схема шкіряного виробництва:
видалення зі шкури дерми (поєднальнотканинної частини шкіри) з певною, необхідною для даного виду шкіри мікроструктурою та хімічним складом (отримання голини);
фіксація структури голини (шкури тварини позбавленої волосся), надання структурним елементам стійкості до дії вологи й термічних впливів (отримання дубленого напівфабрикату);
надання дубленому напівфабрикату необхідних фізико-механічних властивостей та зовнішнього вигляду (отримання шкіри).
Відповідно до цього усі технологічні процеси та операції шкіряного виробництва поділяють на три основні групи:
підготовчі, що закінчуються отриманням голини;
дубильні, внаслідок яких отримують дублений напівфабрикат;
• оздоблювальний, що закінчується отриманням готової шкіри. Такому поділу процесів і операцій відповідає поділ шкіряного
виробництва на цехи: відмочувально-зольний, дубильний та оздоблювальний.
Типова схема виробництва шкір для верху та низу взуття — основного виробу зі шкіри — зображена на рис. 2.8.2.
Дублення — обробка дубильними речовинами (солей хрому тощо) для надання їй міцності, пластичності та ін.
Відмочування — видалення зі шкур консервуючих речовин, розчинних білків, крові, бруду та ін.
Зневолошування — повне видалення зі шкури волосу та епідермісу (поверхневого шару шкіри).
Зоління — обробка сировини або голини сильнолужними реагентами, щоб розпушити волокнисту структуру дерми і видалити карбонатні плями, що виникають при зберіганні на повітрі.
Міздря — підшкірна клітковина.
Міздріння — видалення клітковини.
Двоїння — розпилення голини на два шари, які використовують для верху або низу взуття.
Знесолювання — видалення лужних компонентів, що використовувались при золінні.
Пікелювання — обробка шкур у розчині кислоти і нейтральної солі для пом'якшення й зміцнення шкіри.
Сучасні виробництва для виготовлення взуття застосовують напівавтоматичні й автоматичні лінії, на яких виконують основні технологічні процеси:
• моделювання й конструювання;
розкрій і комплектація крою;
виготовлення деталей верху та низу;
кріплення підошви (рантово-ниткове, клейове, нитково-клейове, гвинто-шпилькове тощо);
оздоблення (облагороджування лицьових поверхонь, оздоблювальне покриття тощо).
Рис. 2.8.2. Схема виробництва шкір для верху та низу взуття
Продуктивність таких ліній становить до 120 пар/год.
Перспективним напрямком розвитку виробництва шкір та шкіряного взуття є створення гнучких автоматизованих комплексів-модулей, які складаються з певного ряду спеціалізованих машин і автоматів, обладнаних системою автоматичних транспортних засобів та маніпуляторів, що забезпечують автоматизацію технологічних операцій і поєднують їх у єдиний автоматизований технологічний процес.