4. Виробництво шкіри та виробів із неї
Метою шкіряного виробництва є виготовлення шкіри, з якої виготовляють предмети широкого вжитку. Шкіри використовують для виробництва взуття, одягу, шкіргалантереї, технічних виробів та іншої різноманітної продукції. Вироби зі шкіри мають ряд властивостей, які важко відтворити в синтетичних матеріалах. Наприклад, добрі гігієнічні властивості, пружність і міцність, що забезпечують високі експлуатаційні характеристики шкіри та шкіряних виробів.
Виготовлення шкіряних виробів було одним із найдавніших і найпоширеніших промислів як в історії людства, так і на Русі. Зі шкіри виготовляли одяг, взуття, збрую, зброю, посуд та інше. Вироблення шкір пройшло довгий історичний шлях від ручної праці до сучасного автоматизованого виробництва.
Технологія виробництва шкіри розвивалася дуже повільно. Складність хімічних процесів перетворення шкури тварин на шкіру полягає в тому, що основа шкури— білок — є високомолекулярною сполукою з різними функціональними групами. У процесі виробництва шкіри з білком взаємодіють різні хімічні речовини, які змінюють його початкові властивості й надають йому зовсім нових властивостей.
Технологія виробництва шкіри визначається як знання про суть, способи і послідовність виконання хімічних та фізико-хімічних процесів і механічних операцій, які відбуваються під час обробки шкір до виготовлення шкіряного напівфабрикату з найменшими матеріальними та трудовими затратами і з певними споживчими властивостями.
Технологія виробництва шкіри вдосконалюється у міру нагромадження теоретичних знань, практичного досвіду виробництва, впровадження нового прогресивного обладнання та наукової організації праці.
У (шкіряному виробництві переробляють шкури усіх свійських тварин: великої рогатої худоби, коней, свиней, кіз, овець, верблюдів, оленів тощо. Також використовують шкури диких тварин: дикої кози, лося, марала, дикого кабана тощо, переробляються шкури морських тварин (тюленя, моржа, кита, нерпи та деяких видів риб і рептилій: акул, змій, ящірок, крокодилів тощо. Джерелом постачання є тваринництво, мисливство і промислове рибальство.
На шкурі, знятій з туші тварин, можуть залишатись прирізки сала, м'яса, підшкірний жир, частини хрящів, м'язів, сухожилля, мускульна плівка, кров, бруд та ін., що може спричиняти розвиток бактерій та гнильних процесів у шкурах. Тому після зняття шкур їх оббіловують і знежирюють.
Оббілування виконують за допомогою спеціальних машин і пристроїв, після чого шкури промивають водою.
Знежирення шкур здійснюють різними способами: механічним — скоблінням міздрі (підшкірної клітковини) спеціальними ножами, скобами й косами; обробкою емульгаторами — розчинами поверхнево-активних речовин (ПАР); обробкою органічними розчинниками та розчинами слабких лугів. Знежирення виконують для забезпечення якості сировини, запобігання окисленню та псуванню шкур.
Шкури тварин для зберігання своїх споживчо-товарних властивостей піддають консервуванню.
За призначенням шкіри поділяють на чотири класи:
взуттєві;
лимарно-сідельні (людське та кінське шкіряне спорядження);
технічні (приводних пасів, деталей машин, протезів тощо);
одягово- галантерейні.
Взуттєві шкіри найчисленніші за видами. Їх поділяють на дві групи:
для верху взуття, до яких відносять такі види: шкіри для важкого взуття (юхта взуттєва, юхта сандальна), шкіри для легкого · взуття (шкіра хромового дублення, шкіри лайкові, замша тощо) та шкіри підкладкові;
для низу взуття — шкіри для гвинто-шпилькових і для нитково-клейових методів кріплення.
За час розвитку шкіряної промисловості і технології виробництва шкіри склалася така загальна схема шкіряного виробництва:
видалення зі шкури дерми (поєднальнотканинної частини шкіри) з певною, необхідною для даного виду шкіри мікроструктурою та хімічним складом (отримання голини);
фіксація структури голини (шкури тварини позбавленої волосся), надання структурним елементам стійкості до дії вологи й термічних впливів (отримання дубленого напівфабрикату);
надання дубленому напівфабрикату необхідних фізико-механічних властивостей та зовнішнього вигляду (отримання шкіри).
Відповідно до цього усі технологічні процеси та операції шкіряного виробництва поділяють на три основні групи:
підготовчі, що закінчуються отриманням голини;
дубильні, внаслідок яких отримують дублений напівфабрикат;
• оздоблювальний, що закінчується отриманням готової шкіри. Такому поділу процесів і операцій відповідає поділ шкіряного
виробництва на цехи: відмочувально-зольний, дубильний та оздоблювальний.
Типова схема виробництва шкір для верху та низу взуття — основного виробу зі шкіри — зображена на рис. 2.8.2.
Дублення — обробка дубильними речовинами (солей хрому тощо) для надання їй міцності, пластичності та ін.
Відмочування — видалення зі шкур консервуючих речовин, розчинних білків, крові, бруду та ін.
Зневолошування — повне видалення зі шкури волосу та епідермісу (поверхневого шару шкіри).
Зоління — обробка сировини або голини сильнолужними реагентами, щоб розпушити волокнисту структуру дерми і видалити карбонатні плями, що виникають при зберіганні на повітрі.
Міздря — підшкірна клітковина.
Міздріння — видалення клітковини.
Двоїння — розпилення голини на два шари, які використовують для верху або низу взуття.
Знесолювання — видалення лужних компонентів, що використовувались при золінні.
Пікелювання — обробка шкур у розчині кислоти і нейтральної солі для пом'якшення й зміцнення шкіри.
Сучасні виробництва для виготовлення взуття застосовують напівавтоматичні й автоматичні лінії, на яких виконують основні технологічні процеси:
• моделювання й конструювання;
розкрій і комплектація крою;
виготовлення деталей верху та низу;
кріплення підошви (рантово-ниткове, клейове, нитково-клейове, гвинто-шпилькове тощо);
оздоблення (облагороджування лицьових поверхонь, оздоблювальне покриття тощо).
Рис. 2.8.2. Схема виробництва шкір для верху та низу взуття
Продуктивність таких ліній становить до 120 пар/год.
Перспективним напрямком розвитку виробництва шкір та шкіряного взуття є створення гнучких автоматизованих комплексів-модулей, які складаються з певного ряду спеціалізованих машин і автоматів, обладнаних системою автоматичних транспортних засобів та маніпуляторів, що забезпечують автоматизацію технологічних операцій і поєднують їх у єдиний автоматизований технологічний процес.