3.6. Техніко-економічні показники виробництва і застосування силікатної цегли та виробів із силікатного бетону

Широке застосування силікатобетонні конструкції знайшли в житловому будівництві. Найбільш раціональним при цьому є використання газосилікатних бетонів, які мають малу щільність і теплопровідність та достатню міцність, для виготовлення панелей.

Найкращі техніко-економічні показники мають зовнішні стіни з газосилікатобетонних панелей, а блочні конструкції з щільного силікатного бетону мають перевагу перед конструкціями зі штучної кладки, наприклад, силікатної цегли. В групі внутрішніх стін найбільш економічно ефективними за всіма показниками є армосилікатобетонні панелі.

Значний економічний ефект при масовому виробництві може дати організація конвеєрного виробництва газобетону по вібророзрізній технології. Завдяки такій технології досягається висока якість виробів при значному скороченні парку форм, збільшенні коефіцієнта заповнення автоклавів, зниженні витрати на автоклавну обробку в зв'язку зі скороченням витрат пару, зменшенні амортизаційних витрат і витрат на поточний ремонт.

Розрахунки економістів Обухівського заводу з виготовлення пінобетону показують, що з застосуванням вібророзрізної технології виробництва піно- і газобетону досягається зниження собівартості в межах 13...15 грн/м³ і питомих капітальних вкладень на 25...30 грн/м³ порівняно з литтьовою технологією, прийнятою в типових проектах. Зниження питомих капітальних вкладень визначається зменшенням в 1,5...2 рази металоємкості технологічного обладнання в зв'язку з запарюванням на піддонах або спеціальних легких решітках, а також зменшенням кількості автоклавів, оскільки скорочується цикл запарювання до 12...15 годин і збільшується коефіцієнт заповнення автоклавів.

Зіставлення техніко-економічних показників конструкцій з різноманітних матеріалів з конструкціями з силікатобетону показує, що при сучасних техніко-економічних показниках виробництва і монтажу збільшення застосування силікатобетонних конструкцій у загальному обсязі конструкцій для домобудівництва дозволяє добитися значного зниження вартості будівництва.

3.7. Техніко-економічні показники виробництва залізобетонних виробів

Велике значення для підприємств, що виготовляють залізобетонні вироби, має вибір раціональної технологічної схеми виробництва залежно від потужності заводу, номенклатури продукції, що випускається, виду армування, габаритів виробів та інших факторів.

В однакових умовах (наприклад, при виробництві багатопустотних панелей перекриття) на вузькоспеціалізованих виробничих лініях, на яких випускаються по одному типорозміру виробів, стендова, агрегатна і конвеєрна технологи дадуть різні техніко-економічні показники:

• При стендовій технології: мають місце більші витрати праці, але мінімальні питомі капіталовкладення.

• Для конвеєрної технології при меншій трудомісткості питомі капіталовкладення максимальні.

• В агрегатній технології поєднуються відносно невеликі витрати праці із порівняльно низькими питомими капітальними вкладеннями.

При виборі технологічної схеми виробництва формування і пропарювання необхідно враховувати номенклатуру виробів, що випускаються, обсяги виробництва, що визначаються раціональним радіусом перевезення готової продукції, попитом на ринку будівельних матеріалів.

Для дрібносерійного виробництва залізобетонних виробів на заводах малої і середньої потужності найбільш вигідним є поточно-агрегатний спосіб виробництва. При нескладному технологічному обладнанні, невеликих виробничих площах і невеликих витратах на будівництво агрегатний спосіб дає можливість отримати високий зйом готової продукції з 1 м² виробничої площі цеху. Цей спосіб дозволяє також оперативно здійснювати переналадку обладнання і переходити до виготовлення від одного виду виробів до іншого без істотних витрат.

Продуктивність формувального агрегату залежить від виду і розмірів виробів, що формуються, і буде змінюватися при переході від одного виду виробів до іншого. Це викликане зміною тривалості циклу формування виробів, що може коливатися в великому діапазоні (5...30 хв). Проточно-агрегатний спосіб найбільш розповсюджений у сучасній технології збірного залізобетону.

За капітальними витратами перевага залишається за стендовим способом при формуванні виробів на горизонтальних стендах. Простота обладнання, незначна енергоємність, можливість легко перейти на виготовлення виробів самих різноманітних типорозмірів, мінімум транспортних операцій — основні переваги цього способу організації формування. Однак при горизонтальному формуванні виробів на стендах виявляється значна потреба у виробничих площах. Низький рівень механізації тягне високу трудомісткість, в 2...З рази, наприклад, трудомісткість, що перевищує виготовлення виробів за поточно-агрегатною технологією. Застосування малопотужних переносних вібраторів є можливим для ущільнення бетонної суміші з високою рухливістю, що викликає перевитрати цементу.

Всі ці фактори виключили доцільність організації виробництва виробів масового виготовлення (плит і панелей перекриття, панелей і блоків стін, фундаментних блоків і плит) за стендовою технологією. Однак, як показали останні роки в умовах ринкової економіки, при невеликому середньорічному обсязі таких виробів стендовий спосіб виявився найбільш раціональним і рентабельним. Доцільний він і при організації виробництва залізобетонних виробів на тимчасових полігонних заводах.

Раціональність застосування стендового способу зростає із збільшенням маси і розміру виробів, переміщення яких по технологічних постах тягне великі витрати або практично важко здійснити. Це стосується до ферм і балок довжиною 18 м і більше, конструкцій мостів масою до 100 т і більше, арок та інших унікальних елементів збірного залізобетону значної маси, що визначає техніко-еконо-мічні переваги стендового способу при виготовленні означених видів продукції. Стендову технологію найбільш широко застосовують на відкритих полігонах потужністю до 10...15 тис. м³/рік.

При стендовому способі виробництва обладнання може бути легко демонтоване і так само зібране на будь-якій ділянці будівництва. Продуктивність стенда залежить від тривалості витримування на ньому виробу. В залежності від виду виробів час, необхідний для витримування виробів на стенді, коливається від 20 годин до 5 діб.

Конвеєрний спосіб виробництва залізобетонних виробів дозволяє добитися комплексної механізації і автоматизації технологічних процесів виготовлення виробів. Організація виробництва за конвеєрним способом забезпечує значне підвищення продуктивності праці і збільшення виготовлення готової продукції при найбільш повному й ефективному використанні технологічного обладнання. Однак конвеєрна технологія вимагає більших капітальних вкладень. Застосування цього способу є раціональним на заводах, що виготовляють в масовому порядку вироби за обмеженою номенклатурою з мінімальною кількістю типорозмірів. В ринкових умовах за відсутності держзамовлення на великопанельні будинки, відсутності типового будівництва цей спосіб виготовлення виявився нерентабельним.

Касетний спосіб застосовують при виготовленні тонких і плоских виробів значної площі (перегородок стін, панелей перекриття). Питома потреба в площах виробничого цеху при касетному способі (у вертикальному положенні) наймінімальніша — в одному місці водночас формується до 12 виробів площею до 12 м² кожна. Відсутність вібромайданчиків і камер пропарювання є важливою перевагою касетного способу. Але він також має свої недоліки. Ефективно ущільнити в касеті, що має глибокі відсіки, можна тільки бетонну суміш, достатньо рухому, а це досягається при отриманні бетону заданої міцності з підвищеною витратою цементу. Обмеженість номенклатури — також недолік касетного способу. В касетах багатосекційної конструкції можуть виготовлятися тільки плоскі вироби. Технологічна схема і організація формування виробів визначаються багатьма факторами, серед яких є виробнича потужність підприємства, вид і розміри виробів, технічна можливість та економічна доцільність механізації й автоматизації процесів, якість і властивості бетону при тому або іншому способі. Правильна оцінка перерахованих факторів визначає в кінцевому підсумку раціональну технологію, найбільш вигідну для конкретних умов.

Найважливіше завдання розвитку промисловості збірного залізобетону на сучасному етапі — це підвищення рівня концентрації його виробництва, зростання технічного оснащення підприємств. Характерно, що поряд з наявністю значної кількості високомеханізованих і рентабельних підприємств у промисловості збірного залізобетону існує велика група дрібних цехів і заводів, що випускають продукцію з великими витратами і, як правило, недостатньо високої якості, що робить їх продукцію нерентабельною.

В теперішній час підприємства намагаються покращити використання обладнання, що є найважливішим резервом зростання фондовіддачі і підвищення рентабельності. Хоча показники роботи обладнання в промисловості збірного залізобетону в останні роки трохи покращилися, ще залишаються невикористані резерви.

Поряд із зростанням годинної продуктивності обладнання ще більші резерви підвищення прибутковості закладені також в підвищенні коефіцієнта змінності і скороченні внутрізмінних простоїв в галузях з перервним виробництвом.

При виробництві збірних залізобетонних виробів економічний ефект також досягається внаслідок електропрогрівання бетону, завдяки якому витрати тепла порівняно з пропарюванням скорочуються в 2...4 рази.

Можливе підвищення рентабельності за рахунок автоматизації процесу аудиту й управління на ділянці теплової обробки і покращення умов праці; спорудження власних котелень, тепломереж і пропарювальних камер.

Таким чином, основні шляхи зниження собівартості продукції підприємств збірного залізобетону— це покращення використання виробничих потужностей, впровадження нової техніки і технології, покращення організації праці, уніфікації конструкцій, зростання рівня спеціалізації І концентрації виробництва, застосування високомарочних цементів, вдосконалення тепловологої обробки виробів, підвищення рівня комплексної механізації виробництва, підвищення якості сировинних матеріалів.