1.10. Шляхи надходження ксенобіотиків в організм. Механізми знешкодження хімічних речовин в організмі.

Ксенобіотиками або чужорідними називають речовини, що надходять в

організм з навколишнього середовища і не використовуються ним у якості

джерел енергії, пластичних матеріалів чи каталізаторів. Вони можуть

потрапити в організм з їжею, з напоями, через шкіру або з повітрям, під час

дихання.

В навколишнє середовище, отож і в організм людини, надходить

величезна кількість штучно створених сполук. Їх умовно поділяють на три

груп и :

1) продукти промисловості, сільського господарства, транспорту;

2) побутова хімія (миючі засоби, інсектициди, парфюмерия);

3) більшість лікарських препаратів.

Вважають, що більше 90% пухлин у людини після 50 років мають

метаболічне походження і викликані хімічним забрудненням організму.

1Процеси, що призводять до зниження концентрації певної речовини в

крові, органах та тканинах називають елімінацією, що може здійснюватись

шляхами:

- екскреції – видалення ксенобіотиків з організму з сечею чи жовчю

(фекаліями). З сечею виводяться переважно водорозчинні речовини з

низькою молекулярною вагою, тоді як із жовчю – речовини вагою, що

перевищує 500 дальтон, які в воді розчиняються погано.

- біотрансформації (метаболізма) – попередніх хімічних перетворень

молекул ксенобиотика на водорозчинні сполуки завдяки модифікації

(окислення чи відновлення) та (або) коньюгації ксенобіотика з

полярними сполуками, наприклад, з сірчаною чи глюкуроновою

кислотами, - утворені метаболіти видаляються шляхом екскреції.

Отож,, на всіх етапах перебування ксенобіотика в

організмі виконується головний принцип – виведення водорозчинних

ксенобіотиків та перетворення ліпофільних ксенобіотиків на водорозчинні

сполуки, що здатні залишити організм.

2.5.Біологічний вплив довгохвильового, середньохвильового і короткохвильового ультрафіолетового випромінювання. Поняття пробіодозу, профілактичну і оптимальну дозу ультрафіолетового випромінювання.

Уся область ультрафіолетового випромінювання умовно ділиться на:довгі уф хвилі від 315 до 400 нм;середні ультрафіолетові хвилі від 280 до 315 нм.короткі ультрафіолетові хвилі від 10 до 280 нм

На людину і тварин малі дози УФ-випромінювання впливають благотворно — сприяють утворенню вітамінів групи D, покращують імунобіологічні властивості організму. Характерною реакцією шкіри на УФ-випромінювання є специфічне почервоніння — еритема (максимальну еритемну дію має випромінювання з довжиною хвилі 296,7 нм та = 253,7 нм), яка звичайно переходить в захисну пігментацію — «засмагу». Великі дози УФ-випромінювання можуть викликати пошкодження очей (фотоофтальмію) і опік шкіри. Часті і надмірні дози в деяких випадках можуть зумовлювати канцерогенну дію на шкіру.У рослинах УФ-випромінювання змінює активність ферментів і гормонів, впливає на синтез пігментів, інтенсивність фотосинтезу і фотоперіодичної реакції. Великі ж дози, поза сумнівом, несприятливі для рослин, про що свідчать існуючі у них захисні пристосування (наприклад, накопичення певних пігментів, клітинні механізми відновлення від пошкоджень).На мікроорганізми і культивовані клітини вищих тварин і рослин УФ-випромінювання діє згубно і викликає мутагенез.Звичайно спектр летальної і мутагенної дії приблизно збігається із спектром поглинання нуклеїнових кислот — ДНК і РНК, в деяких випадках спектр біологічної дії близький до спектру поглинаннябілків. Основна роль дії УФ-випромінювання на клітини належить хімічним змінам у ДНК. пігментоутворююча - біодоза -мінімальна доза сонячного випромінювання, що викликає на

незагорілій шкірі ледь помітне почервоніння через 8-20 год. після опромінення.(600-800мкВ\см2) вітаміноутворююча - мінімальна добова профілактична доза=1\8 біодози(75-80 мкВ\см2), загальностимулююча - оптимальна доза=1\4 – 1\2 біодози(200 – 400 мкВ\см2). бактерицидна – Область УФО.

2.17гієнічна оцінка комплексного впливу параметрів мікроклімату на теплообмін людини (кататермометрія, еквівалентно-ефективні, результуючі температури).

Параметри мікроклімату справляють безпосередній вплив на самопочуття людини та його працездатність. Зниження температури за всіх інших однакових умов призводить до зростання тепловіддачі шляхом^ конвекції та випромінювання і може зумовити пере охолодження організму. Підвищення швидкості руху повітря погіршує самопочуття, оскільки сприяє підсиленню конвективного теплообміну та процесу тепловіддачі при випаровуванні поту. При підвищенні температури повітря мають місце зворотні явища. Встановлено, що при температурі повітря понад ЗО °С працездатність людини починає падати. За такої високої температури та вологості практично все тепло, що виділяється, віддається у навколишнє середовище при випаровуванні поту. При підвищенні вологості піт не випаровується, а стікає краплинами з поверхні шкіри. Недостатня вологість призводить до інтенсивного випаровування вологи зі слизових оболонок, їх пересихання та розтріскування, забруднення хвороботворними мікробами. Вода та солі, котрі виносяться з організму з потом, повинні заміщуватися, оскільки їх втрата призводить до згущення крові та порушення діяльності серцево-судинної системи. ; Зневоднення організму на 6% викликає порушення розумове діяльності, зниження гостроти зору. Зневоднення на 15...209 призводить до смертельного наслідку. (ката... і термометрія) сумарна оцінка вологості та швидкості руху повітря за показаннями кататермометра. Результуюча температура - показник, що характеризує комплексний вплив на людину температури, вологості й швидкості руху навколишнього повітря, а також інфрачервоного (теплового) випромінювання навколишнього середовища; визначається за допомогою номограм або таблиць по величинах еквівалентно-ефективної й радіаційної температур.(ЭЭТ) - показник, що характеризує комплексний вплив на людину температури, вологості й швидкості руху навколишнього повітря; визначається за показниками термометра, психрометра й анемометра із застосуванням спеціальних таблиць або номограм.

3.4Порівняльна гігієнічна характеристика основних видів колодязів.

Шахтні колодязі .Місце для колодязя вибирають на підвищенні не ближче ніж 30м. від джерела забруднення.Дно шахти колодязя залишається відкритим а бокові стіни закріплюють водонепроникним матеріалом :Залізобетонні кільця.Поверхню стін цементують щоб запобігти проникненню води. Трубчасті колодязі.Дрібнотрубчасті колодязі бурять вручну і обладнують ручним насосом.Їх обладнують шляхом забивання труб у грунт-аббіцсінські.Вони легко забиваються,очищуються.Глибокі трубчасті колодязі використ. на комунальних водогонах для водопостачання сіл чи підприємств.Їх обладнують за доп. спец. бурових станків у землі бурять свердловину в яку забивають металеві труби-це вертикальна циліндрична шахта.Воду зі свердловини піднімають різними видами насосів.Верхня частина свердловини слід закріплювати двома колонами обсадних труб,простір між якими заливають цементним розчином.

3.28 Гігієнічне значення та методи знезараження води

Знезараження води можна проводити фізичними і хімічними методами.Фізичні: кип 'ятіння, УФ – опромінення, дія ультразвуковими хвилями, струмами високої частоти, швидкими електронами, -променями. Хімічні: газоподібний хлор, сполук, що містять активний хлор, озон, солі срібла, йоду і т.дХлорування води нормальними дозами: тільки 1 –2 % активного хлору витрачається на бактерицидну дію, а 99 % - вступає у взаємодію з мінеральними і органічними речовинами, що легко окислюються і поглинається завислими частками ( хлорпоглинання води). Якщо в вести в воду хлору в кількості, більшій за хлорпоглинання на 0,5 мг/л, вода буде непридатною до вживання. Допустима доза залишкового хлору – 0,3 – 0,5 мг/л.Хлорпотребність - кількість активного хлору в міліграмах, необхідного для знезараження 1л води. Її визначають шляхом пробного хлорування. Перехлорування (доза активного хлору встановлюється без попереднього пробного хлорування, скорочується час знезараження до 15 – 20 хв) – для води добре обладнаних зрубових колодязів – 10 мг/л активного хлору, при пониженій прозорості колодязної водиі для води річок і озер – 15- 20 мг/л, при використанні сильно забруднених вод і вод із джерел нептного призначення, - 25 – 30 мг/л . у випадку небезпеки застосування бактеріологічної зброї допускається до 100 мг/л активного хлору. Після 15 – 20 хвилин контакту надлишкову кількість залишкового хлору видаляють шляхом дехлорування тіосульфатом натрію або фільтруванням ч/з активоване вугілля. Для хлорування використовують 1% розчин хлорного вапна.

3.40 Роль грунту у виникненні та розповсюдженні інфекційних захворювань та інвазій

Грунт являє собою комплекс мінеральних і органічних частинок, заселених великою кількістю мікроорганізмів. Мінеральними компонентами грунту є дрібні частки материнських гірських порід. Органічна частина складається з рослинних і тваринних організмів та їх залишків, які перебувають на різних стадіях розкладання. Серед них велике значення мають стійкі гумінові речовини.  Особливу роль в утворенні грунту відіграють мікроорганізми. їх у грунті надзвичайно багато. На глибині 50 см загальна маса бактерій у грунті досягає 7 тонн на 1 га. Вони розкладають органічні рештки рослинного і тваринного походження аж до утворення безпечних для людей азотовмістних солей, гумінованих речовин (доб рива), синтезують білкові речовини.  грунті постійно знаходиться велика кількість мікроорганізмів. Є мікроби, які живуть у грунті постійно, інші можуть знаходитися тривалий час, а деякі швидко гинуть. Велике значення при цьому має здатність ряду мікроорганізмів утворювати спори, що захищають їх від згубної дії різних негативних природних факторів. Тоді вони можуть жити у грунті роками. До таких мікробів належать збудники ботулізму, правця, газової гангрени і сибірки.

4.2. Методики визначення енерговитрат людини та потреб в основних нутрієнтах

Щоб розрахувати добові енерговитрати потрібно мати дані про масу ітла,зріст ,вік та стать.Ми повинні визначити основний обмін за формулою,специфічно-динамічну дію їжі-яка становить 10% від основного обміну,та робочу надбавку-це хронометраж усіх видів роботи протягом доби

2. Розрахувати потреби організму в харчових речовинах:щоб розрахувати потреби організму у харчових речовинах потрібно знайти енегроцінність спожитої їжі за доббу та енерговитрати за добу якщо ,наприклад енерговитрати становлять 2000 ккал,то енергоцінність також повинна становити 2000ккал,якщо є коливання ,то це викликатиме захворюваннязначить....відсоткове співвідношення поживних речовин повинне бути: білки-11 відсотків ЕЦ( енергоцінності)

жири-25%ЕЦ

вуглеводи -64% ЕЦ

тоді ми вираховуємо часту цих речовин

2000 ккал -100%,а х (білки)- 11%

2000ккал-100% ,а х(жири)-25%

2000ккал -100% ,а х(вуглеводи) -64%

білки=220

жири=500

вуглеводи=1,2

3.16 Вода як джерело неінфекційних захворювань Із забрудненою водою в організм людини можуть потрапляти цисти ляблії,яйця аскарид і волосоголовця,личинки анкілостоми,церкарії дворота печінкового,а також мікрофілярії ристи і церкарії шистостом які спричинюють дранкульоз і шистосомос.Збудники хвороб розвиваються в мешканців водойм-молюсків(шистостоми),рачків-циклопів(дракінкул).Люди зараж. через вживання сирої або погано очищеної води,при використ. фруктів,зелені або овочів,помитих забрудн. водою,або під час купання внаслідок ковтання води,чи при проникненні личинок шистосом в організм через шкіру.Таким чином,постачання достатньої к-сті доброякісної води є дуже важливим оздоровчим заходом і одним з основних елементів благоустрою населених міст

4.14. Гігієнічне значення макро- та мікроелементів у харчуванні людини. Захворювання, що зумовлені дефіцитом та надлишком мікроелементів. Джерелом мінеральних речовин для орг. є харч. реч. і вода. Мінеральний склад їжі включає > 60 різних хім. елементів. Деякі з них присутні в тканинах у більшій к-сті і назив. макроелементами, інші в меншій. Якщо їх вміст < 0,01 г/кг їх називають мікроелементами (Fe, Cu, Zn, Mo, Mn, Co). Мінеральні речов. входять до складу кісток, зубів, ферментів, гормонів, вітамінів, є каталізаторами реакцій проміжного обміну, входять в склад секретів. Підтримують на необхідному рівні осм. тиск і конц. водневих іонів. Нестача Ca i P → поруш. мінералізації кісток, остеопороз, остеомаляція. 

мiнеральнi речовини складають значну частину людського органiзму (близько 3300 — 3500 г). У кiстках вони представленi у виглядi кристалiв, у м’яких тканинах як iстинний або колоїдний розчин, що перебуває, головним чином, у тісному сполученнi з бiлками.  Головне призначення— забезпечення впливу на хід та спрямованість обмінних процесів.  Крiм того, до числа основних функцiй таких мікроелементів, як Са, Р, Mg вiдносять:  · формування нервової тканини, вплив на передачу нервового імпульсу; · формування кісткової тканини:  · вплив на процеси кровотворення; · вплив на регуляцію вмісту води у тканинах (передусім, за рахунок Са). До числа основних функцій таких мiкроелементів, як Na, Cu, Fe відносять:  · формування гормонів; · формування окислювально—тканинних ферментів; · вплив на процеси кровотворення; · забезпечення осмотичного тиску (передусім, за рахунок Nа). Хвороби та синдроми, зумовленi дефiцитом, надлишком, або дисбалансом мiкроелементiв, мають назву мікроелементози.  Мiкроелементози прийнято розподiляти на:  Ø екзогеннi (природнi, виробничi, ятрогеннi)  та Ø ендогеннi (спадковi, природженi). Крiм того, вельми доцiльним вважають розподiл мiкроелементозiв на:  Ø гiпомiкроелементози  та Ø гiпермiкроелементози.  Якi в свою чергу можуть бути первинними або вторинними, тобто такими, що виникають внаслiдок деяких захворювань. Серед гіпомікроелементозів найбільше поширення мають:  · залiзодефiцитна анемiя (Fe);  · ендемiчний зоб (I);  · перницiозна анемiя (Co);  · карiєс (F).  Серед гіпермікроелементозів:  · флюороз (F);  · борний ентерит (B);  · молібденовий артрит або ендемiчна подагра (Mo)