Література

1. Дичковська О.В. Системи технологій галузей народного господарства: Навч. посіб. - К.: ІСДО, 1995.- 312 с.

2. Збожна О.М. Основи технології: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 486 с.

3. Материаловедение: Учебник / Арзамасов и др. — М.: Машиностроение, 1986. - 384 с.

4. Системы технологий: Основные промышленные отрасли: Учеб. пособие / Деречин и др. — Ч. 2. — Одесса: Латстар, 2001. — 300 с.

Лекція 15

Тема 2.4. Технології виробництва машин та устаткування

Сучасна економічна наука виходить із того, що визначальним фактором розвитку суспільства і економіки є розвиток технологій, технологічних способів виробництва.

Провідною структурною ланкою економіки держави, що створює і реалізує технології виробництва машин та механізованих знарядь праці для всіх галузей державного господарства, є машинобудівна промисловість (машинобудування).

Машиною називають механічний пристрій, що виконує визначені і доцільні рухи з метою перетворення енергії, матеріалів та інформації.

Розвиток машинобудування визначає технічний і технологічний рівень економіки і є матеріальною основою технічного переозброєння та економічного стану держави.

На початку 90-х років на машинобудування припадало понад 30 % обсягу промислового виробництва України і 40 % усіх працівників. На початок 2000-х років обсяги виробництва скоротилися більш як удвічі. За результатами 2002 р. темпи розвитку машинобудування зросли більше як на 15 % і продовжували зростати.

Проблемою сучасного машинобудування України, що стримує його прискорений розвиток, є недосконалість структури інвестицій та спрямованості інноваційних процесів. Пріоритетними в інвестуванні повинні стати розвиток виробництв та галузей вищих технологічних укладів (4-го та 5-го ТУ), які використовують сучасні маловідходні, ресурсозберігаючі і безвідходні технології; прискорення розробки і застосування інноваційних технологій; вдосконалення виробництв 3-го ТУ ( чорна металургія, металообробка, суднобудування, промисловостей: легкої, деревообробної, целюлозно-паперової, будматеріалів тощо).

Галузі машинобудування утворюють машинобудівний комплекс, стан і розвиток якого зумовлений станом відповідної інфраструктури: металургійного комплексу, енергетики, транспорту, хімічної промисловості, кваліфікованих кадрів тощо.

До складу машинобудівного комплексу України входять такі основні галузі:

• енергетичне машинобудування;

• важке та транспортне машинобудування;

• електротехнічна промисловість;

• хімічне та нафтове машинобудування;

• верстатобудівна та інструментальна промисловості;

• промисловість міжгалузевих виробництв;

• приладобудування;

• автомобільна промисловість;

• тракторо- та сільгоспмашинобудування;

• будівельно-дорожнє та комунальне машинобудування;

• машинобудування для легкої, харчової промисловості та побутових приладів;

• виробництво санітарно-технічного обладнання та виробів;

• авіаційна промисловість;

• суднобудівна промисловість;

• радіопромисловість;

• оборонна промисловість та інші галузі машинобудування.

Перебудову економіки і досягнення ефективності виробництва можна здійснити за умови забезпечення науково-технічного прогресу (НТП). Важливішими напрямами НТП в машинобудуванні є:

• застосування ефективної структури інвестицій, яка забезпечує швидкий розвиток виробництв вищих технологічних укладів;

• освоєння принципово нової техніки і технологій;

• створення якісно нової автоматизованої системи засобів праці;

• розробка, виробництво і масове впровадження в усі сфери діяльності сучасної електронно-обчислювальної техніки;

• створення і освоєння нових перспективних матеріалів.

Основною виробничою структурною одиницею машинобудівних галузей є машинобудівні підприємства. Виробничу структуру підприємств складають цехи, служби (ремонтні, енергетичні, інструментальні тощо), господарства (складські, підсобні тощо). Цехові виробництва поділяють на заготівельні (ливарні та обробки тиском), обробні (обробки різанням, термообробні та зварювальні) і випускаючі (складальні, оздоблювальні, випробувальні).

Заготівельні виробництва виготовляють заготівки (напівфабрикати) деталей близькі до них за формою і розмірами.

Обробні виробництва різними методами обробки заготовок виготовляють деталі машин та інших виробів (продукції).

Випускаючі (складальні) виробництва виконують складання (з'єднання) деталей у збірні одиниці (вузли), машини та інші види продукції.