
- •Тема 2.3. Металургійна промисловість
- •1.1. Алюміній і сплави
- •1.2. Мідь і сплави
- •1.3. Титан і сплави
- •1.4. Цинк
- •2. Основи технології порошкової металургії
- •2.1. Сутність і значення порошкової металургії
- •2.2. Способи отримання металевих порошків
- •2.3. Отримання виробів з металевих порошків
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Лекція 15
- •Тема 2.4. Технології виробництва машин та устаткування
- •2.4.1. Ливарне виробництво План
- •1. Загальні відомості про ливарне виробництво
- •2. Виготовлення виливків у разових формах
- •3. Виготовлення виливків у кокілях
- •4. Виготовлення виливків під тиском
- •5. Виготовлення виливків за виплавними моделями
- •6. Виготовлення виливків відцентровим литтям
- •7. Виготовлення виливків електрошлаковим литтям
- •8. Контроль якості виливків
- •9. Основні техніко-економічні показники і напрямки розвитку ливарного виробництва
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.4. Технології виробництва машин та устаткування
- •2. Технологічний процес виготовлення заготовок прокаткою
- •3. Технологічний процес виготовлення заготовок пресуванням
- •4. Волочіння як технологічний спосіб отримання дроту, прутків та труб
- •5. Технологічний процес кування
- •6. Технологічний процес штампування. Види штампування
- •Контрольні запитання
- •Тема 2.4. Технологи виробництва машин та устаткування
- •2. Термічні способи зварювання
- •Електрошлакове зварювання
- •Газове зварювання
- •Електронно-променеве, лазерне та плазмове зварювання
- •3. Термомеханічні способи зварювання
- •Електроконтактне зварювання
- •Дифузійне зварювання
- •4. Механічні способи зварювання
- •5. Паяння металів
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Лекція 18
- •Тема 2.4. Технології виробництва машин та устаткування
- •2.4.3. Технології обробки металів. Технологічний процес складання машин План
- •1, Обробка металів різанням, точність обробки та шорсткість поверхні
- •2. Основні способи механічної обробки металів різанням
- •3. Автоматизовані системи механічної обробки металів різанням
- •4. Фізико-хімічні та інші способи обробки різанням
- •5. Антикорозійна обробка металевих виробів
- •Під дією механічних напружень.
- •6. Термічна обробка металевих виробів
- •7. Хіміко-термічна обробка сталевих виробів
- •8. Технологічний процес складання машин
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Лекція 19
- •Тема 2.5. Технології хімічних виробництв та нафтоперероблення
- •2.5.1. Структура хімічної промисловості та основні поняття про хіміко-технологічні процеси План
- •1. Структура хімічної промисловості та фрагменти історії хімічних виробництв
- •2. Поняття про хіміко-технологічні процеси, їх апаратурне оформлення та параметри роботи
- •2.1. Основні типи хімічних реакторів
- •2.2. Узагальнена типова схема хтп
- •2.3. Технологічні критерії ефективності хтп
- •3. Поняття про матеріальний і енергетичний баланси виробництва та їх роль у технологічних і економічних розрахунках
- •4. Загальні принципи інтенсифікації хімічних процесів, основні напрями їх вдосконалення і розвитку
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Лекція 20
- •Тема 2.5. Технології хімічних виробництв та нафтоперероблення
- •2.5.2. Виробництво неорганічних кислот, аміаку та мінеральних добрив План
- •1. Технології виробництва неорганічних кислот
- •1.1. Технологія виробництва сульфатної (сірчаної) кислоти контактним способом
- •1.2. Технологія виробництва нітратної (азотної) кислоти
- •1.3. Способи одержання хлоридної (соляної) кислоти
- •1.4. Шляхи підвищення ефективності процесів одержання неорганічних кислот
- •2. Технологія виробництва аміаку
- •3. Технології виробництва мінеральних добрив
- •3.1. Класифікація мінеральних добрив
- •3.2. Особливості технологій виробництва азотних добрив
- •3.3. Технологи виробництва фосфорних добрив
- •3.4. Особливості технологій виробництва калійних добрив
- •3.5. Комплексні добрива і шляхи підвищення ефективності застосування добрив
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Лекція 21
- •Тема 2.5. Технології хімічних виробництв та нафтоперероблення
- •2.5.3. Виробництво полімерів, каучуків, гум та виробів із них План
- •1. Основи технології виробництва полімерів
- •1.1. Загальні відомості про полімери, класифікація полімерів
- •1.2. Методи синтезу полімерів
- •1.2.1. Метод полімеризації
- •1.2.2. Метод поліконденсації
- •1.2.3. Сировина для синтезу полімерів
- •1.3. Виробництво полімеризаційних полімерів
- •1.4. Виробництво поліконденсаційних смол
- •2. Пластичні маси і виробництво виробів з них
- •2.1. Класифікація пластмас
- •2.2. Загальні властивості пластмас
- •2.3. Технологія одержання виробів із пластмас
- •3. Виробництво полімерних волокон, штучних та синтетичних
- •4. Каучуки і гума, виробництво виробів з гуми
- •4.1. Класифікаиія та властивості каучуків
- •4.2. Класифікація та властивості гум
- •4.3. Особливості технологи виробництва гумових виробів
- •5. Фактори підвищення ефективності виробництва і використання полімерів, каучуків і виробів з них
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Тема 2.5. Технології хімічних виробництв та нафтоперероблення
- •2.5.4. Нафтоперероблення та коксохімічна промисловість План
- •1. Нафта і нафтопродукти
- •1.1. Склад і класифікація нафти
- •1.2. Видобуток і підготовка нафти до переробки
- •1.3. Класифікація та властивості нафтопродуктів
- •2. Технологічні процеси перероблення нафти
- •2.1. Пряма або фракційна перегонка нафти
- •2.2. Крекінг нафтопродуктів, термічний і каталітичний
- •2.3. Способи очищення нафтопродуктів
- •2.4. Технологічні схеми сучасних нафтопереробних виробництв
- •2.5. Методи підвищення ефективності нафтоперероблення
- •3. Технології коксохімічного виробництва
- •3.1. Склад і класифікація вугілля
- •3.2. Технологічні процеси одержання коксу
- •3.3. Уловлювання побічних (летючих) продуктів коксування
- •3.4. Шляхи підвищення економічної ефективності коксохімічного виробництва
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Лекція 23
- •Тема 2.6. Деревообробна промисловість План
- •2.4. Столярно-меблеве виробництво
- •1. Загальна характеристика галузі
- •2. Технології лісозаготівельних та деревообробних виробництв
- •2.1 Лісозаготівельні роботи
- •2.2. Лісопильне виробництво
- •2.3. Виробництво фанери
- •1 Кряж; 2 — ніж; 3 — шпон
- •2.4. Столярно-меблеве виробництво
- •3. Хімічна переробка деревини
- •4. Технології целюлозно-паперової промисловості. Виробництво паперу та картону
- •Контрольні запитання
- •Література
- •Тема 2.7. Виготовлення неметалевих мінеральних виробів будівельного призначення та технології будівництва
- •2. Виготовлення стінової будівельної кераміки
- •2.1. Будівельні вироби із кераміки та сировина для її виготовлення
- •2.2. Технологи виготовлення кераміки
- •3. Виробництво скла та скловиробів технічного призначення
- •Контрольні запитання
- •Література
1.2. Видобуток і підготовка нафти до переробки
Нафта, просочуючись через пористі породи, затримується в складках або зрушеннях щільних порід і формується в поклади. Для її видобутку свердлять шпари, глибина яких звичайно досягає 1...2 тис. м; глибинне ж свердління проводять на 3...4 і навіть 5 тис. м.
Видобуток нафти здійснюється двома способами: фонтанним та глибинно-насосним.
При фонтанному способі видобутку нафта під пластовим тиском до 40 МПа піднімається до гирла шпари і через спеціальну арматуру високого тиску надходить на очищення, а потім у герметизовані ємності або нафтопроводи. Фонтанний спосіб видобутку нафти застосовується тільки в початковий період існування шпар, коли тиск у шарі досить високий. Він продуктивний (20...40 т за добу) і дешевий.
При глибинно-насосному способі на дно шпари опускається спеціальний насос, що підкачує нафту до гирла шпари. Одержувана зі шпари нафта містить домішки: воду (10...ЗО %), розчинені в ній солі, частки породи (3...5 %), а також газоподібні фракції вуглеводнів— супутніх газів (1...4 %).
Для запобігання втрат супутніх газів нафта, що виходить зі шпари, направляється в спеціальні випарники — трапи, де відбувається відділення газів.
Вода, що знаходиться в нафті у вільному стані або у вигляді крапельок розміром 0,1—0,001 мм, які покриті оболонкою з органічних речовин — емульгаторів, відокремлюється від нафти в спеціальних відстійниках. Там же нафта звільняється від механічних домішок. Підготовлена в такий спосіб нафта надходить на переробку.
1.3. Класифікація та властивості нафтопродуктів
Після переробки нафти отриману продукцію можна умовно розділити на три групи:
палива, що одержують з нафти, за призначенням поділяються на зріджені та стиснуті паливні гази, рідкі палива для карбюраторних двигунів (бензин, гас), для двигунів із запаленням від стиску (дизельне паливо), для реактивних двигунів (реактивне паливо), для котельних установок (котельне паливо);
мастила розділяються на моторні, індустріальні мастила, мастила для роботи при підвищеній температурі, консистентні мастильні матеріали та спеціальні мастила;
інші продукти — це всі продукти нафтопереробки, за винятком тих, котрі використовуються як сировина для подальшої хімічної переробки. Це розчинники, керосини для освітлення, парафін, вазелін, бітуми нафтові, пек, просочувальні матеріали, електродний кокс та сажа і т. п.
Особливу групу складають продукти, що є сировиною для органічного або нафтохімічного синтезу. До них належать низькомолекулярні насичені вуглеводні (метан, етан, пропан, бутан), низькомолекулярні ненасичені вуглеводні — олефіни (етилен, пропілен, бутилен і ін.), ароматичні вуглеводні і їхні похідні (бензол, толуол, ксилол, нафталін і ін.), сірчисті та сполуки, що містять кисень.
Марки, властивості й основні показники якості більшості нафтопродуктів регламентовані стандартами.
Для бензину найбільш важлива властивість— антидетонаційна стійкість, що визначається октановим числом. Октанове число визначається відсотковим вмістом малосхильного до детонації ізооктану (С8Н18) у порівнянні з присутнім у паливі нормальним гептаном (С7Н16), що згоряє з вибухом і викликає передчасний знос двигуна. Оскільки детонаційна стійкість ізооктану умовно прийнята за 100 одиниць, а н-гептана за 0, якість палива тим краща, чим більше в ньому ізооктану і, отже, чим вище октанове число. Автомобільні бензини мають октанові числа 66, 72, 76, 93, 95 та 98, авіаційні — 70, 91, 95, 100, тракторний бензин— 40 і 45.
Експлуатаційні властивості бензину також залежать від його хімічної і фізичної стабільності, теплоти згоряння, температури кристалізації розчинених речовин, вмісту домішок. Ці показники нормовані за видами і марками палива.
Однією з найважливіших властивостей дизельного палива є його здатність займатись при впирскуванні в камеру згоряння, де знаходиться стиснуте повітря. Займистість дизельного палива оцінюється цетановим числом, що дорівнює об'ємному вмістові цетану (С16Н34) у такій його суміші з метилнафталіном, що при стандартних умовах випробовувань має однакову займистість з досліджуваним паливом. Найбільше цетанове число (до 70—80) характерне для парафінових вуглеводнів нормального ряду, найменше — для ароматичних вуглеводнів. Таким чином, чим більше цетанове число, тобто чим більше в паливі парафінів і менше ароматичних сполук, тим вища якість дизельного палива. Для тихохідних двигунів (з числом обертів менше 1000 за хвилину) використовуються солярові масла з цетановим числом від 40 до 50.
Для дизельного палива, як і для бензину, найважливішою характеристикою є випаровуваність палива. Особливо строго регламентуються для дизельного і карбюраторного палива всіх марок кислотність, лужність, а також вміст сірки і вологи, оскільки вони скорочують термін служби двигуна.
Реактивне паливо застосовують у реактивних і газотурбінних двигунах. В основному це керосини, що містять бензинові й важкі фракції і різні присадки, призначення яких збільшити термічну стабільність палива, підсилити мастильні і послабити абразивні властивості продуктів згоряння.
Мастила застосовуються у всіх двигунах, що рухаються, для зменшення тертя і відводу тепла, що досягається завдяки утворенню на поверхні тіл, що труться, масляної плівки. Кращими температурнов'язкісними властивостями і найбільшою стійкістю характеризуються ароматичні вуглеводні з довгими парафіновими гілками. Для забезпечення необхідного терміну служби мастило повинно бути стійким до окислювання і дії високих температур, мати корозійну стійкість і т. п. Консистентні мастила одержують додаванням до мастил згусників — мила, сульфідів, силікатів і ін. і спеціальних присадок, що приводить до поліпшення в'язкісно-температурних властивостей і робить їх придатними до застосування в тих випадках, коли звичайне рідке мастило не може бути використане через особливі умови роботи або конструкції вузла тертя.