Контрольні запитання

1. Які варіанти класифікацій полімерів ви знаєте?

2. У чому відмінність одержання полімерів методом полімеризації і поліконденсації?

3. Назвіть основні етапи одержання поліетилену безперервним методом при високому тиску. Як відрізняються властивості поліетилену, отриманого при високому тиску, від властивостей поліетилену, отриманого при низькому тиску?

4. Основні компоненти складних пластмас, їхня роль у композиції.

5. Назвіть найбільш цінні фізико-механічні властивості пластмас та галузі застосування пластмас.

6. Якими методами одержують вироби з пластмас (термореактивних і термопластичних)?

7. У чому відмінність штучних полімерних волокон від синтетичних? Наведіть основні стадії одержання хімічних волокон.

8. Як роблять віскозне волокно?

9. Що таке каучук і гума? Їх класифікації та властивості. Сфери використання гуми.

Література

1. Владимирский Ρ. Α., Гинберг А. М. Технология важнейших отраслей промышленности: Учебник для вузов. — М.: Высшая шк., 1985 р. — 496 с.

2. Деречин В. В., Дубровин Φ. Ε., Павленко В. В. Системы технологий: Учебное пособие. — Одесса: Латсар, 2001. — Ч. 2. — 300 с.

3. Дичковська О. О. Системи технологій галузей народного господарства: Навч. посіб. — К., 1995.— 312 с.

4. Збожна О. М. Основи технології: Навч. посіб. — Вид. 2- ге. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 486 с.

5. Основы химической технологий: Учебник / И. П. Мухленов, А. Е. Горштейн и др. — Минск: Высшая шк., 1991.— 463 с.

Тема 2.5. Технології хімічних виробництв та нафтоперероблення

2.5.4. Нафтоперероблення та коксохімічна промисловість План

1. Нафта і нафтопродукти.

1. Склад і класифікація нафти.

2. Видобуток і підготовка нафти до переробки.

3. Класифікація та властивості нафтопродуктів.

2. Технологічні процеси перероблення нафти.

1. Пряма або фракційна перегонка нафти.

2. Крекінг нафтопродуктів, термічний і каталітичний.

3. Способи очищення нафтопродуктів.

4. Технологічні схеми сучасних нафтопереробних виробництв.

5. Методи підвищення ефективності нафтоперероблення.

3. Технології коксохімічного виробництва.

1. Склад і класифікація вугілля.

2. Технологічні процеси одержання коксу.

3. Уловлювання побічних (летючих) продуктів коксування.

4. Шляхи підвищення економічної ефективності коксохімічного виробництва.

1. Нафта і нафтопродукти

У світі пальне роблять з нафти. Нафта— це продукт природного розкладання органічних залишків живих організмів у товщі земної кори. Під дією температури і тиску в присутності каталізаторів органічні речовини перетворилися на суміш рідких вуглеводнів різної будови і їхніх сполук з іншими елементами.

Перший нафтопереробний завод в Україні був побудований у 1816 р. у м. Дрогобичі (Львівська обл.). Цим був розпочатий процес переробки нафти не тільки в Україні, а й у всій Європі.

1.1. Склад і класифікація нафти

Нафта являє собою маслянисту рідину від жовтого до чорного кольору з характерним запахом і щільністю в межах 780—1040 кг/м³. Органічна частина нафти складається в основному з вуглеводнів трьох рядів: парафінового (алкани), нафтенового (циклани) і ароматичного (арени).

Парафінові вуглеводні при нормальній температурі — рідкі речовини, молекули яких містять від 5 до 15 атомів вуглецю. Починаючи з гексадекану С₁₆ нормальні парафінові вуглеводні — тверді речовини, вміст яких у нафті в розчиненому або кристалічному вигляді коливається від 10 до 70 %.

З нафтенового ряду в нафті присутні моноциклічні похідні (ряди циклогексану і циклопентану) і поліциклічні нафтени з двома, трьома і великою кількістю кілець. Їхній вміст у нафті складає 25— 75 %. Арени (бензол, толуол, етилбензол, ксилол) — їхній вміст у нафті значно в меншій кількості порівняно з алканами і цикланами. Крім того, у нафті присутній ряд сполук, що містять кисень і сірку. До їхнього числа відносяться, наприклад, смолисті й асфальтенові речовини, звичайно їхній вміст— 10...20 %, але іноді може бути і 50...60 %.

Сірчисті та речовини, що містять кисень, є небажаними домішками нафти. Як правило, вони погіршують якість нафтопродуктів і ускладнюють їхню переробку.

Існують кілька класифікацій нафти, в основу яких покладені такі ознаки:

• щільність;

• груповий склад фракцій, що википають при температурі до 250— 300 °С;

• технологічна класифікація за потенційним вмістом основних компонентів.

Щільність нафти, як вже вказувалося, перебуває в межах 780... 1040 кг/м³. Нафту щільністю нижче 900 кг/м³ називають легкою, вище 900 кг/м³ — важкою.

Речовини, що входять до складу нафти, залежно від хімічної структури і розмірів молекул, характеризуються різною температурою кипіння, в залежності від якої вони поділяються на фракції — групи речовин, що википають із суміші при визначених температурах. В основу хімічної класифікації нафти покладений груповий склад фракцій. Нафту відносять до класу парафінових, нафтенових або ароматичних, якщо в ній має перевагу відповідний ряд вуглеводнів.

Якщо груповий склад фракцій характеризується вмістом вуглеводнів різних рядів не менш 25 %, то нафту відносять до одного зі змішаних класів: парафінонафтенових, нафтеноароматичних або парафінонафтеноароматичних.

Технологічна класифікація, передбачена стандартом, будується з урахуванням складу нафти і потенційного вмісту в ній основних компонентів. Відповідно до цієї класифікації, за потенційним вмістом палива (45...30 % і менш) розрізняють нафту трьох типів Т₁, Т₂, Т₃; за потенційним вмістом мастил (25...15 % і менш)— груп M₁, М₂, М₃ і М₄; за вмістом сірки (0,5...2 %) — трьох класів; за вмістом парафіну (1,5...6 %) — трьох видів П_1; П₂, П₃.