55. Нормування постійного та непостійного виробничого шуму. Параметри, що нормуються. Розрахунок середнього рівня шуму та рівнів звукового тиску в октавних смугах.

Нормування параметрів шуму здійснюють відповідно до «Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» ДСН 3.3.6.037-99. Нор­мованими параметрами для постійного шуму е:

• рівні звукового тиску, дБ, в октавних смугах із середньогеометричннми частотами 31,5; 63; 125; 500; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц;

• рівні звуку, дБА, які виміряні за шкалою «А» часової характеристики «повільно» шумоміра.

Октавна смуга характеризується відношенням частоти в кінці октави (f₂) до частоти на початку октави (f₁), як 2:1, тобто f₂ f₁=2/1=2. Напівоктавна смуга характеризується відношенням частот, як f₂/f₁= . Третннооктавна смуга характеризується відношенням частот, як f₂/f₁= .

Кожна смута має середньогеометрнчну частоту f_сч, Г'ц,

Нормованими параметрами для непостійного шуму (який коливається у часі та переривається) є еквівалентний (за енергією) та максимальний рівень шуму, дБА. Для імпульсного шуму нормованим параметром є еквівалентній рівень шуму, дБА_екв, та максимальний рівень шуму, дБА₁.

Еквівалентний (за енергією) рівень заданого непостійного шуму - це рівень постійного шуму, який має такий же вплив, як і непостійний шум за той же проміжок часу. Його визначають відповідно до методики ДСН 3.3.6.037-99.

Також його можна вігзначити за формулою

де Т - термін дії шуму, год;

P_A - поточне значення середньоквадратичного звукового тиску з урахуванням корекції «А» шумоміра. Па;

Р₀ - порогове значення звукового тиску, Па.

Для характеристики непостійного шуму застосовують дозу шуму та відносну дозу шуму. Доза шуму - це інтегральна величина, яка враховує акустичну енергію, що впливає на організм людини за певний проміжок ча­су, Па²·год:

де Р_A - поточне значення середньоквадратичного звукового тиску з ураху­ванням корекції «А» шумоміра. Па.

Відносна доза шуму:

де Д_доп - допустима доза шуму.

З фізичної точки зору еквівалентний рівень шуму і доза шуму є аналога­ми і можливий їх взаємний перерахунок. З фізіологогігієнічної точки зору це два різні параметри. Еквівалентний рівень шуму - це середне значення шуму за зміну, в доза характеризує сумарну енергію шуму за зміну.

Допустимі рівні звукового тиску в октавних смугах частот, рівні шуму та еквівалентні рівні шуму на робочих місцях для тонального та імпульсного шуму слід приймати на 5 дБ (дБЛ) менше зазначених у табл. 2.9.

Максимальний рівень шуму, що змінюється (коливається) у часі та переривається не має перевищувати 110 дБА, а імпульсіюго 125 дБА. Відомчими нор­мативними документами можуть визначатись допустимі рівні шуму для окремих видів трудової діяльності з урахуванням тяжкості та напруженості праці.

56. Засоби та заходи захисту від шуму в галузі тк.

У процесі проектування, виготовлення, монтажу, випробування та експлу­атації машин, апаратів, приладів, систем, технологічних процесів, а також під час організації робочих місць потрібно застосувати всі можливі заходи і засоби, що знижують рівні шуму до значень, які не перевищують нормативних.

Зменшують шум як у джерелі його утворення (найбільш ефективні за­ходи), так і на шляху його поширення. З меюю вибору раціональних заходів і засобів захисту слід врахувати характер ціноутворення. Для зниження шу­му механічного, аеродинамічного, гідродинамічного та електромагнітного походження можна застосовувати як загальні, так і специфічні заходи.

Зниження, наприклад, механічного шуму можна досягти удосконален­ням конструкції устаткування, підвищенням точності виготовлення та оброб­лення поверхонь деталей, підбором контактних пар, заміною металевих дета­лей на пластмасові, змащенням деталей, що труться, тощо.

Рівень аеродинамічного та гідродинамічного шуму можна знизити за ра­хунок зменшення швидкості руху газів та рідин, вибором профілів тіл. що обтікаються, застосувавши глушники різних типів.

Для боротьби з електромагнітним шумом використовують такі методи: метод підбору оптимальних габаритних розмірів, поліпшення технології та якості виготовлення деталей, застосування феромагнітних металів з малою магнітострикцією, за допомогою надійного з'єднання пакетів пластин транс­форматорів. Дроселів, якорів двигунів тощо.

До загальних заходів і засобів колективного захисту належать:

- архітектурно-планувальні: раціональне акустичне планування будівель і споруд на території підприємств; раціональне розміщення технологічного обладнання і робочих місць, зон і режимів руху транспорлніх засобів та по­токів. створення шумозахисних зон та інші;

акустичні: засоби звукоізолювання, звукопоглинання, віброізоляції (віброізолювальні опори, пружна прокладка, конструкційні розриви); демфе- руванпя (елементи із сухим, в'язким і внутрішнім тертям); глушники (аб­сорбційні. реактивні (рефлексні), комбіновані).

організаційно-технічні: застосування малошумннх технологічних процесів; оснащення шумного устаткування засобами дистанційного керу­вання та автоматичного контролю; проведення планово-попереджувальних ремонтів; застосування малошумних машин і їх складальних одиниць; раціо­нальний режим прані і відпочинку тощо.

Зниження шуму досягають застосуванням звукоізолювальних перегоро­док, кожухів, екранів, перетинок. Звукополювальні перепони відбивають зву­кову енергію більше, ніж пропускають за огорожі (рис. 2.23).

Рис 2.23. Шляхи ро їсіюн.'імн* -тукової енергії піп час прохолженнк звуку через перепони: /1Л1 енергія звужу, що палас на перепони; екері і* зиуку. відбита віл перепони; /«. енергія звуку, поглинена перепоною; енергія звуку, то пройшла крізь перепону

Звукоізолювальні властивості перепон характеризуються коефіцієнтом звукопроникності т, який знаходять за формулою

Цей коефіцієнт залежить віл фізичних характеристик звукоізолювальної перепони, ії конструктивних особливостей (один, два і більше шарів), часто­ти коливань.

Ефективність звукоізолювапня перепони визначають за формулою

/? = 101Б-.

т

Звукоізоляцію однорідної одношарової перегородки визначають за фор-

Чим більша маса одного квадратного метра перегородки, тим її звуко­ізоляція вища, тобто вона змінюється за законом маси. Звукоізоляція перего­родки збільшується у разі збільшення частоти звуку. Наведена формула справедлива для середніх і високих частот тому, що вона не враховує впливу розмірів та жорсткості прегородок. Звукоізолювальпі властивості огорож за­лежать вщ матеріалу, його товщини та розмірів. Звукоізолюванням можна знизити рівні шуму до ЗО...40 дБА і більше.

Змсншуюті. шум звукопоглинанням завдяки перетворений) звукової енер­гії у теплову звукопоглинаючпми матеріалами. Чим більше звукової енергії поглинається, тим менше її надходить у приміщення. Звукопоглинальні влас­тивості матеріалів характеризуються коефіцієнтом звукопоглинання, який знаходять за формулою

Він залежить від частоти звуку, кута падіння звукових хвиль, товщини поглннальпого прошарку та виду матеріалу. Як звукопоглинальні матеріали використовують пористі та тонковолокнисті матеріали: повсть, мінеральну вату, азбест, азбосилікат, поролон, пінополіуретан, базальтове волокно і ма­теріали із нього та інші. Звукопоглинальними матеріалами, як правило, обли­цьовують стіни приміщень або стелю. Звукопоглинанням можна знизити рі­вень шуму на І О... 15 дБА.

інколи не економічно або практично неможливо зменшити шум до до­пустимих рівнів. Тоді застосовують 313. за допомогою яких можна знизити рівні шуму від 7 до 40 дБА. До них належать протишумові навушннкі, вкла­диші, шоломи, каски.

77