6. Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці, які діють в галузь телекомунікацій до їх скасування або заміни

Міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці - це стандар­ти колишнього Радянського Союзу, які тимчасово діють на території України (НПАОП 0.00-4.03-04). Систему було розроблено і впроваджено 1972 р. До складу системи входять: державні стандарти (государственные стандарти ГОСТ), галузеві стандарти (отраслевые стандарты - ОСТ), республіканські стандарти ( РСТ) і стандарти підприємств (СТП). Побудована система за ієрар­хічним принципом.

Міждержавні стандарти системи безпеки праці кодують відповідно до такої структурної схеми:

Система стандартів і охорони праці у складі Єдиної Державної Системи стандартів мала код 12. Груп нормативів (підсистем) було 10 - від 0 ло 9 за­лежно ви об’єкта стандартизації. Чинні групи 0...5. резервні 6...9.

Підсистеми мають таке цифрове позначення: 0 - організаційно-мето­дичні; 1 - за видами шкідливих і небезпечних виробничих чинників; 2 - ви­моги безпеки до виробничого устаткування; 3 - вимоги безпеки до виробни­чих процесів; 4 - вимоги безпеки до засобів захисту працівників; 5 - вимоги безпеки до виробничих будівель, приміщень і споруд.

У галузі телекомунікацій тимчасово діють: ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Об­шие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны» (нині стан­дарт чинний в Україні тільки щодо гранично допустимих концентрацій шкід­ливих речовин у повітрі робочої зони); ГОСТ 12.0.003 74 «ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация»; ГОСТ 12.1.007 76 «ССБТ. Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности» (зі змінами за 1981 р. і 1990 р.); ГОСТ 12.1.006-84 «ССБТ. Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к про­ведении« контроля» (зі змінами за 1988 р.); ГОСТ 12.1.030-81 «ССБТ. Электро- безопасность. Защитное заземление, зануление» (зі змінами за 1987 р.); ГОСТ 12.1.038-82 «ССБТ. Электробезопасность. Предельно допустимые значения на­пряжений прикосновения и токов» (зі змінами за 1988 р.) тощо.

Інші нормативні акти, крім державних стандартів, наприклад, галузеві, а також типові інструкції, інструкції, правила тощо, що реєструють, як нормативно-правові акти з охорони праці. Наприклад: НПАОП 64.1-7.08-85 (ОСТ 58 09-85) «Роботи із засобами спеціального освітлення. Вимоги безпе­ки»; НПЛОП 64.2 1.02 87 «Правила техніки безпеки при експлуатації радіо­релейних ліній передач»; НПАОП 64.2-1.15-85 «Правила техніки безпеки при улаштуванні та експлуатації станцій проводового мовлення» та інші.

7. Інструкції з охорони праці, їх види. Структура, порядок опрацювання, узгодження, затвердження та впровадження інструкцій з охорони праці, що розробляються підприємствами.

Інструкція з охорони праці є нормативним актом, що містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці під час виконання ни­ми робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у вироб­ничих приміщеннях, на території підприємств і будівельних майданчиків або в інших місцях, де за дорученням власника чи уповноваженого ним органу (далі - роботодавець) виконують ці роботи, трудові чи службові обов'язки. У галузі телекомунікацій діють інструкції, що належать до нормативно-правових актів, дія яких поширюється на декілька видів економічної діяльно­сті, примірні інструкції та інструкції, що діють на підприємстві.

Інструкції, дія яких поширюється на декілька видів економічної діяльно­сті, розробляють для персоналу, який проводить вибухові роботи, обслуговує електричні установки та пристрої, вантажопідіймальні машини та ліфти, ко­тельні установки, посудини, що працюють під тиском, та для інших праців­ників, правила безпеки праці яких установлені НПАОП. Ці інструкції за­тверджують відповідні органи державного нагляду за охороною праці за узгодженням з міністерствами або іншими органами, до компетенції яких належить ця інструкція або окремі її вимоги. Дотримання вимог інструкції є обов’язковим для працівників відповідних професій або за виконання від­повідних видів робіт на всіх підприємствах незалежно від їх підпорядкова­ності, форми власності та виду діяльності.

Примірні інструкції затверджують міністерства або інші органи вико­навчої влади, виробничі, науково-виробничі та інші об’єднання підприємств, які мають відповідну компетенцію за узгодженням з органами держнагляду за охороною праці, до компетенції яких належить ця інструкція або окремі її вимоги, та Національний НДІ проблем безпеки та охорони прані.

Інструкції, що діють на підприємстві, належать до нормативних актів і охорони праці, чинних у межах конкретного підприємства. Розробляють їх на основі «Положення про розробку інструкцій з охорони прані» НПАОП 0.00 -4.І5-98, інших НПАОП, примірних інструкцій та технологічної доку­ментації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, які зазначені в експлуатаційній та ремонтній документації підприємств-виготовлювачів обладнання, яке використовують на цьому підприємстві. Інструкції затверджує роботодавець і вони є обов'язковими для дотримання пра­цівниками відповідних професій або за виконання відповідних робіт на під­приємстві.

Інструкції мають містити тільки ті вимоги щодо охорони праці, дотри­мання яких є обов'язковим для працівника. Порушення працівником цих ви­мог розглядають як порушення трудової дисципліни, за яке до нього може бу­ти застосовано стягнення згідно з чинним законодавством. Вивчення інструкцій працівниками забезпечує роботодавець. Постійний контроль за до­триманням працівниками вимог інструкцій покладено на роботодавця. Громадський контроль здійснюють трудові колективи через обраних ними упов­новажених і професійні спілки в особі своїх вибраних органів і представників.

Кожна інструкція має назву, порядковий номер або код, професію або види робіт, на які вона поширюється, та містить такі розділи: загальні поло­ження; вимоги безпеки перед початком робіт; вимоги безпеки під час вико­нання робіт; вимоги безпеки після закінчення робіт; вимоги безпеки в аварій­них ситуаціях. За потреби в інструкції можна включати і інші розділи. На­приклад, у примірних інструкціях може бути передбачений «Вступ».

Розроблення, узгодження та затвердження інструкцій, що діють на під­приємстві, здійснюють згідно з НПАОГІ 0.00-8.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження власником нормативних актів, що діють па підприємстві» та з урахуванням вимог НПАОП 0.00-4.15 98 «Положення про розробку інструк­ції з охорони праці». Загальне керівництво розробленням (переглядом) ін­струкцій на підприємстві покладено на роботодавця. Він несе відповідаль­ність за організацію своєчасного розроблення (перегляду) та забезпечення всіх працівників необхідними інструкціями. Перелік необхідних інструкцій визначають па підставі затвердженого на підприємстві штатного розпису від­повідно до ДК 003-95 «Державний класифікатор України. Класифікатор професій». Розроблення (перегляд) необхідних інструкцій, що діють на під­приємстві, здійснюють безпосередні керівники робіт (начальник виробницт­ва, цеху, дільниці, відділу, лабораторії та інших відповідних їм підрозділів підприємства), які несуть відповідальність за своєчасне виконання цієї робо­ти. Інструкцію узгоджують з керівником (спеціалістом) служби охорони пра­ці підприємства, юрнстконсультом, а за потреби з іншими зацікавленими службами, підрозділами та посадовими особами підприємства, перелік яких визначає служба охорони праці.

Інструкція набирає чинності з дня її затвердження. Її видають працівни­кам у руки безпосередні керівники робіт під розпис у журналі реєстрації ін­структажів із питань охорони праці під час проведення первинного інструктажу або вивішують на його робочому місці.