51. Суміщене освітлення. Сфера його застосування. Нормування кпо та освітленості в системі суміщення освітлення

Суміщене освітлення в галузі телекомунікації потрібно передбачати у виробничих приміщеннях, у яких виконують роботи І...III розрядів; у ви­падках, коли за технологічних умов, організації виробництва або необхіднос­ті застосування об'ємно-планувальних рішень не забезпечено нормоване зна­чення КПО (приміщення великої ширини); у випадках, коли техніко-економічна доцільність суміщеного освітлення порівняно з природним під­тверджена відповідними розрахунками; відповідно до нормативних докумен­тів галузі зв’язку, які затверджені в установленому порядку.

Нормовані значення КПО та норми освітленості в системі суміщеного освітлення приймають за табл. 2.7. За визначених нормованих значень КПО освітленість від системи загального освітлення має складати не менше ніж 200 лк та розрядних лами і 100 лк за ламп розжарювання. Створювати освіт­леність більше 750 лк за розрядних ламп і 300 лк за ламп розжарювання до­зволено тільки за наявності обгрунтування. Коефіцієнт пульсації Кп для І...III розрядів не має перевищувати 10 %. Проектування штучного освітлення в системі суміщеного, вибір джерел світла і норм освітленості має здійснюва­тись відповідно до вимог ДВН В.2.5-28-2006 і ПУЕ.

Загальне штучне освітлення в системі суміщеного освітлення виробни­чих приміщень з постійним перебуванням людей забезпечують за рахунок розрядних джерел світла.

Застосування ламп розжарювання допускається в окремих випадках, ко­ли за умов технології, середовища або вимог до оформлення: інтер'єра вико­ристання розрядних джерел світла неможливе або недоцільне.

Для виробничих приміщень, які розташовані в районах з температурою найбільш холодної п'ятиденки мінус 28 °С і нижче, в приміщеннях з боковим освітленням, глибина яких за умов технології або вибору раціональних об’ємно-планувальних рішень не дає змоги забезпечити нормовані значення КПО, вказані в табл. 2.7 для суміщеного освітлення, та в приміщеннях, де ви­конують роботи І...III розрядів допускається приймати такі найменші нормо­вані значення КІІО, е_ц %, за суміщеного освітлення:

• за І розряду зорових робіт і верхнього або комбінованого освітлення - З %, за бокового освітлення 1,2%;

• за II розряду зорових робіт відповідно 2.5 % і 1.0 %;

• за III розряду зорових робіт відповідно 2.0 % і 0.7 %;

• за розряду зорових робіт IV - 1,5 % і 0.5 %,

• за V і VII 1,0 % і 0.3 %,

• за VI - 0,7 % і 0,2 % відповідно.

52. Безпека експлуатації освітлювальних установок в галузі тк.

Утримувати та експлуатувати освітлювальні установки у виробничих при­міщеннях галузі телекомунікаиій слід відповідно до вимог «Правил улаштуван­ня електроустановок», ДБН В.2.5-28-2006 та галузевих норм (та їх наявності) стосовно конкретних об’єктів галузі. Для усунення надмірного опромінення прямими сонячними променями на світлових прорізах установлюють сонцеза­хисні пристрої: штори, ширми, жалюзі, козирки тощо. Джерела штучного освіт­лення живляться напругою до 12 В включно, 42 В і 220 В залежно від умов їх експлуатації. Під час їх експлуатації потрібно виконувані такі заходи електро­безпеки. як і з електроустановками напругою до 1000 В. Переносні джерела штучного освітлення напругою до 12 В мають мати металеву сітку та вибухобезпечпе виконання, підключатись до електромережі через понижувальні транс­форматори або до акумуляторів. Металевий корпус і другу обмотку трансфор­матора заземлюють. Заборонено використовувані переносні джерела штучного освітлення напругою понад 12 В у підземних оглядових спорудах. Конструкція вилок і штепсельних розеток переносних світильників має унеможливлювати ввімкнення напруги, яка перевищує потрібну і г небезпечною. У приміщеннях, у яких використовують різні напруги, розетки мають відповідні напругам мар­кування і конструктивні особливості. Недоцільно використовувати газорозрядні лампи на приймальних радіостанціях, де вони можуть створювати радіопе­решкоди. Джерела штучного освітлення, що містять пари ртуті, та люмінесцен­тні лампи до їх застосування зберігають запакованими у спеціальному примі­щенні, а використані - в недоступних місцях і після збору у встановленій кількості здають на спеціалізовані підприємства для утилізації.

Очищення світильників від пилу та бруду проводять не рідше одного ра­зу у півріччя під наглядом працівника, який має кваліфікаційну групу з елек­тробезпеки не нижчу III. Перед очищенням світильники потрібно знеструмити. Вимірювання опору ізоляції проводів і кабелів освітлювальної мережі здійснюють один раз на три роки. Опір ізоляції має бути не меншим 0,5 МОм. Потрібно своєчасно проводити заміну ламп, які перегоріли, конт­ролювати рівень освітленості не менше одного разу на рік, а також після чист­ки або заміни ламп та за виробничої потреби (під час атестації робочих місць, під час розслідування нещасних випадків тощо). Фактична освітленість має бути рівна або більша за нормативну на коефіцієнт запасу.

Додаткові правила безпеки, які необхідно виконувати під час експлуатації освітлювальних установок, наприклад, у приміщеннях з ЕОМ, акумуляторних, вволу кабелів, цехах комутації каналів, під час монтажу та експлуатації необ- слуговуваних підсилювальних пунктів, розглянуті в наступному розділі.

53. Шум, його види та вплив на організм людини, шумові професійні захворювання. Джерела шуму на підприємстві галузі ТК. Класифікація виробничих шумів за спектром, за частотними характеристиками та терміном дії.

Шумом називають будь-який звук, який наносить шкоду здоров'ю людини. Як фізичне явище - не сукупність звуків різної частот та інтенсивності. Шум - це шкідливий виробничий чинник, який негативно впливає на органи слуху і на весь організм людини, в тому числі на центральну нервову систему, порушує її регуляторну функцію. Як наслідок знижується гострота зору, виникає головний біль, можливі запаморочення, підвищується артеріальний тиск, змінюється ритм дихання і серцевої діяльності, порушується процес травления, розвнвапься гастрит та інші захворювання шлунково-кишкового тракту. Шум послаблює увагу, сповільнює реакцію на небезпеку, що збільшує кількість похибок під час роботи, знижує продуктивність праці, збільшує брак у роботі, підвищує ймовірність не­щасних випадків і травм. Тривалий вплив шуму великої інтенсивності зумовлює патологічний стан органів слуху, який може перейти в професійне захворювання - туговухість і глухоту. Шкідливий вплив шуму на організм людини тим більший, чим більше його інтенсивність та термін дії. Джерелом звуків с коливання твер­дого, рідкого і газоподібного пружного середовища. Звукові хвилі виникають під впливом збуджуючої сили. За походженням шуми поділяють на: механічні, які виникають за роботи механізмів та устаткування, а також окремих деталей та конструкцій; аеродинамічні, які виникають внаслідок руху повітря, газів або га­зоподібного середовища з великою швидкістю трубопроводами, вентиляційними, іншими системами та у разі стравлювання в атмосферу; гідродинамічні, які вини­кають внаслідок стаціонарних і нестаціонарних режимів руху рідин (турбулент­ність потоку, гідравлічні удари, кавітація тощо); електромагніті, які виникають внаслідок впливу змінних магнітних полів на елементи електричних машин та пристроїв, під впливом яких вони здійснюють коливання. Вентилятор, на­приклад, є джерелом механічних і аеродинамічних шумів, а його приводний електродвигун - електромагнітних шумів.

Основними нормативними актами с ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми ви­робничого шуму, ультразвуку та інфразвуку»; ДСТУ 2325-93 «Шум. Терміни та визначення»; ДСТУ 2867-94 «Шум. Методи оцінювання виробничого шумового навантаження». Цими актами встановлено класифікацію виробничих акустичних коливань; методи гігієнічного оцінювання виробничого шуму; параметри, які нормують, та їх допустимі величини; вимоги до вимірювань на робочих місцях.