Природна вентиляція та її застосування

Природна вентиляція буває організованою (рис. 2.3) та неорганізова­ною. За неорганізованої вентиляції повітря надходить у виробничі примі­щення і виходить із них через кватирки, вікна, двері, фрамуги або їх нещіль­ності (інфільтрації). Організовану природну вентиляцію називають аерацією. За аерації повітря надходить у виробничі приміщення під дією теплового (температурного) тиску або вітрового тиску (під дією вітру).

Тиск, що забезпечує надходження зовнішнього повітря у приміщення, визначають за формулою, Па,

де h1 - висота стовпчика повітря від середини припливного отверу до пло­щини рівного тиску, м;

- щільність зовнішнього повітря, кг/м³;

- се­редня щільність повітря приміщення, яку визначають за середньої температури повітря приміщення, кг/м³.

- температура повітря в робочій зоні та повітря, яке видаляється з приміщення.

Рис. 2.3 Схема організованої вентияції

Тиск, що забезпечує видалення повітря, визначають за формулою, Па.

де h2 - висота стовпчика повітря від площини рівного тиску до центру витяжного отвору, м.

Загальний тепловий тиск Рт. Па. під впливом якого здійснюється повіт­рообмін у приміщенні:

Висота надходження повітря в теплий період року маг бути не менше ніж 1,5 м. а в холодний період року понад 4 м, щоб забезпечити захист пра­цюючих від переохолодження.

За рахунок аерації є можливість подавати великі об’єми повітря без вентиляторів і повітропроводів. У цому її переваги. Її недоліки в тому, що зовнішнє повітря надходить у приміщення без попередньою очищення і підігріву. Аерація малоефективна, коли температура повітря у приміщенні та зовнішнього середо­вища рівні між собою. Аерацію застосовують у тому випадку, коли концентрація шкідливих речовин у припливному повттрі не перевищує 30% від їх ГДК.

39. Штучна вентиляція, її переваги над природою, недоліки. Схеми загально обмінної припливної, витяжної, припливно-витяжної вентиляції, їх вибір, конструктивне оформлення.

За використання штучної (механічної) вентиляції рух повітря здійсню­ється за допомогою осьових та відцентрованих вентиляторів, а за наявності агресивного середовища або вибухонебезпечних газів - ежектора­ми. За організацією повітрообміну штучна вентиляція може бути загальною, місцевою та аварійною. Загальна вентиляція може бути приплив­ною, витяжною і припливно-витяжною. Вимоги до організації вен­тиляції регламентуються СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондеционирование воздуха».

Припливна вентиляція забезпечує надходження у виробничі приміщення чистого повітря. Таку вентиляцію можна застосовувати у приміщеннях з над­лишковим тепловиділенням і малою контрацією шкідливих речовин. Ви­далення забрудненого повітря із приміщень здійснюється через фрамуги, вен­тиляційні короби, дефлектори.

Витяжну вентиляцію застосовують у виробничих приміщеннях, де не виділяються шкідливі речовини та потрібна мала кратність повітрообміну, а також у допоміжних, побутових та складських приміщеннях.

Припливно-витяжну вентиляцію передбачено у приміщеннях, в яких пот­рібний підвищений і достатньо надійний повітрообмін. Вона може бути ви­конана з рециркуляцією повітря (в холодний період року). У процесі рецир­куляції частина повітря, яка видаляється із приміщення, може знову спрямовуватись у приміщення з метою економії тепла. Рециркуляцію не за­стосовують за надходження у приміщення шкідливих речовин I. II і III класів небезпеки.

Концентрація шкідливих речовин у повітрі, яке надходить у приміщен­ня. не має перевищувані 30 % від їх ГДР. Допустиму концентрацію шкідли­вих речовин у видаленому повітрі, яке надходить у навколишнє середовище (атмосферу), визначають санітарні служби залежно віл шкідливості речовин.

За штучної вентиляції повітря може нагріватися, охолоджуватися та очищуватися.

Під час розрахунків вентиляційних систем визначають їх конструктивні розміри, витрати повітря, швидкість видалення шкідливих речовин, надлишко­вого тепла і вологи. Правильність вибору вентиляційних систем визначають за розрахунком гідравлічного опору повітря, яке видаляється п приміщення.

У галузі телекомунікацій загальну вентиляцію повітря передбачають в приміщеннях зарядки акумуляторів, лінійно-апаратних цехах, телесту­діях. обчислювальних центрах, генераторних, у приміщеннях передаваль­них радіостанцій, телеграфних станцій та інших, які характеризуються підвищеним тепловиділенням або можливістю надходження шкідливих речовин.

Аварійну вентиляцію передбачено у тих виробничих приміщеннях, у яких можливе значне надходження шкідливих речовин. Така вентиляція має бути тільки витяжною та вмикатися автоматично. Датчики аварійної вентиляції налаштовують на ГДК шкідливих речовин.

Витяжні труби не розташовують в місцях можливого перебування лю­дей та поблизу повітроприймачів вентиляційних систем.