Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
BZh_otvety.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
886.59 Кб
Скачать
  1. Особливості забруднення повітря парогазовими речовинами в галузі тк

На підприємствах телекомуиіканій є технологічні процеси, під час вико­нання яких у повітря робочої зони надходять шкідливі парогазові речовини. Це, наприклад, пари кислот і лугів під час зберігання, зарялкн та експлуатації акумуляторів; пари клеючих сполук на основі епоксидних смол під час вико­нання монтажних робіт, у разі їх зберігання та підготовки до використання; під час виконання робіт пайкою на увідно-комутаційному обладнанні; під час паяння апаратів, приладів, модемів, печатних плат; пари бензину під час чис­тки приладів; пари палива та мастил у процесі експлуатації пересувних елек­тростанцій; під час робіт з використанням газових паяльників та паяльних ламп; у разі зберігання та експлуатації балонів для стиснених і скраплених газів; у разі покриття виробів лаками та фарбами тощо.

У підземних лінійно-кабельних спорудах зв'язку та під час будівницт­ва телефонної каналізації (кабельних колодязів, приміщень вводу кабелів тощо) можуть накопичуватися вибухонебезпечні та шкідливі гази: метан, пропан, окис вуглецю, вуглекислий газ, сірководень, аміак та суміші газів. У підземні споруди можуть проникати гази, які використовують в промис­ловості та побуті.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 до небезпечного і шкідливого вироб­ничого чинника належить підвищена загазованість повітря. А тому в умовах виробництва погрібно контролювати надходження шкідливих паро-газових речовин у повітря робочої зони в терміни, які визначені чинними нормативно-правовими актами з охорони праці, та обов'язково перед виконанням і під час виконання робіт у підземних спорудах. Для нього можна використовува­ти лабораторні аналітичні газоаналізатори, експрес-методи із застосуванням індикаторних грубок та автоматичні газоаналізатори.

Найбільш точними с лабораторні методи аналізу, в основі яких лежить фізико-хімічннй аналіз відібраних проб повітря, Вони вимагають багато часу та кваліфікованих працівників. До лабораторних методів належать фотомет­ричні. люмінесцентні, хроматографічні, спектроскопічні та інші.

У галузі телекомунікацій найбільш поширеними с автоматичні та експрес-методн. Експрес-методн визначають концентрацію газоподібних домі­шок у повітрі робочої зони досить просто і дають змогу за короткий промі­жок часу (від 1 до 20 хв) здобути інформацію про наявність шкідливих речовин для того, щоб в умовах виробництва терміново вжити необхідних заходів для створення безпечних умов праці. Автомалічні методи відповідно до застосовуваних аналізаторів поділяють на гакі:

  • механічні, принцип дії яких грунтується на залежності щільності газо­вої суміші від концентрації визначуваного компонента, а також дифузійної властивості суміші від концентрації складових її речовин;

  • акустичні, які характеризуються залежністю швидкості поширення або поглинання звукових хвиль від концентрації визначуваного компонента;

  • оптичні, зумовлені залежністю оптичних властивостей суміші від концентрації речовин, які її утворюють;

  • теплові, які груїгтуються на залежності теплопровідності суміші або теплового ефекту хімічної реакції від концентрації складових суміші, їх по­діляють на термосорбційні (поглинання тепла в результаті хімічної реакції) та термокаталітичні (виділення тепла в результаті хімічної реакції).

  1. Контроль стану повітряного середовища на виробництві: загальні вимоги до контролю за додержанням максимально разової гранично-допустимої концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Періодичність контролю залежно від класу небезпек шкідливих речовин.

Конттроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони запро­ваджують для найбільш характерних робочих місць. За наявності ідентично­го устаткування або у процесі виконання однакових операцій контроль здійс­нюють вибірково на окремих робочих місцях, розміщених у центрі або на периферії приміщення. Уміст шкідливих речовин у конкретній точці визна­чають за загальним часом вибору проби: для токсичних речовин 15 хв: для речовин переважно фіброгенної дії - ЗО хв. За цей відрізок часу може бути відібрана одна або кілька послідовних проб через рівні проміжки часу. Проби потрібно відбирати у зоні дихання за характерних виробничих умов. Резуль­тати. отримані за одноразового вибору або за середньою пробою (якщо про­би послідовно відібрані), порівнюють з величиною ГДК. Упродовж робочої зміни або на окремих етапах технологічного процесу проводять вибір міні­мум трьох проб. Для аерозолів переважно фіброгенної дії допускають відбір однієї проби.

За вмістом шкідливих речовин у повітрі запроваджується контроль:

  • для речовин з гостронапрямлеинм механізмом дії - безперервний з сиг­налізацією у разі перевищення ГДК;

  • для інших речовин періодичний, залежно від класу небезпеки шкід­ливої речовини: для І класу - не менш, як раз на 10 днів; для II класу не менш, як раз на місяць; для III і IV класу - не менш, як раз на квартал.

Залежно від конкретних умов виробництва термін контролю може бути змінений у разі погодження з органами державного санітарного нагляду. За відповідності вмісту шкідливих речовин III і IV класів небезпеки рівню ГДК. контроль можна проводити не рідше ніж раз на рік.

Нині визнано необхідність нормування і визначення не тільки макси­мальних разових, а і середніх за робочу зміну концентрацій (за рівнем за­гальної запиленості), формуючих (у випадку аерозолю переважно фіброгенного типу) пилові навантаження на органи дихання.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]