21. Організація розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві.

Розслідування проводять у разі раптового погіршення стану здо­ров’я працівника, одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захво­рювання, отруєння, теплового удару, опіків, обмороження, ураження електрич­ним струмом, блискавкою, іонізуючим випромінюванням, ушкодження вна­слідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусів, зсувів, повені, ураганів), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один ро­бочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві.

Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його ви­явив (чи інша особа - свідок нещасного випадку), повинні негайно повідоми­ти безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємс­тва і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.

Безпосередній керівник робіт (уповноважена особа підприємства), який отримав повідомлення про нещасний випадок, зобов'язанні!:

• терміново організувати надання першої медичної допомоги потерпі­лому, забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально- профілактичного закладу;

• повідомити про те, шо сталося, роботодавця, керівника первинноъ ор­ганізації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не с членом профспілки;

• зберегти до прибуття комісії з розслідування нещасного випадку об­становку на робочому місці та устаткування у тому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров’ю ін­ших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків);

• вжити заходів щодо недопущення подібних випадків.

Лікувально-профілактичний заклад про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підпри­ємства протягом доби мас повідомити:

• підприємство, де працює потерпілий;

• робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі Фонд) за місцем розташування підприємства, де працює потерпілий, або за місцем на­стання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно;

• у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) уста­нову (заклад) державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, де працює потерпілий, або установу за місцем настання нещас­ного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно.

Роботодавець, отримавши повідомлення про нещасний випадок, зо­бов’язаний негайно повідомити:

• робочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцсрозташуванням під­приємства за встановленою Фондом формою;

• підприємство, де працює потерпілий, якщо потерпілий є працівником пішого підприємства;

• органи державної пожежної охорони за місцсрозташуванням підпри­ємства у разі нещасного випадку, шо стався внаслідок пожежі;

• у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) уста­нову державної санітарно-епідемічної служби, яка обслуговує підприємство.

Роботодавець зобов'язаний наказом негайно утворити комісію з розслі­дування нещасного випадку у складі не менше трьох осіб та організувати розслідування.

До складу комісії входять:

• керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій спеціаліста з пи­тань охорони праці (голова комісії);

• керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещасний випадок;

• представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцерозташуванням підприємства (включається за згодою). За настання тяжких нас­лідків від нещасного випадку та у разі гострого професійного захворювання (отруєння) його обов'язково включають до складу комісії;

• представник первинної організації профспілки, членом якої є потерпі­лий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, інші особи;

• представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство у разі виявлення гострого професійного за­хворювання (отруєння).

Па підприємствах, де немає структурних підрозділів, до складу комісії входить представник роботодавця. Не можна включати до складу комісії ке­рівника робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робо­чому місці, де стався нещасний випадок, та потерпілого або особу, яка пред­ставляє його інтереси.

Потерпілий або особа, яка представляє його інтереси, має право брати участі, у засіданнях комісії, висловлювати свої пропозиції, додавати докумен­ти, відповідні пояснення (в письмовій чи усній формі) щодо обставин, при­чин нещасного випадку та отримувати інформацію про хід розслідування. Члени комісії мають право одержувати письмові та усні пояснення від робо­подавця, посадових осіб та інших працівників підприємства, а також прово­диш опитування потерпілих та свідків нещасного випадку.

Комісія зобов'язана протягом трьох діб:

• обстежити місце нещасного випадку, отримані пояснення від потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

• визначкгти відповідність умов прані та її безпеки вимогам законодавст­ва про охорону праці;

• з'ясувати обставини та причини нещасного випадку, визначити чи пов'язаний цей випадок з виробництвом, установити осіб, які допустили по­рушення вимог законодавства про охорону праці;

• розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

• скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (у трьох примірниках), а також акт за формою Н-1 (у шести примірниках), якщо цей нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, або акт за формою НПВ, якщо нещасний випадок визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом, і передати їх на затвердження роботодавцю.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта за формою Н-1, складають карту облі­ку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.

Акти за формою Н-5, формою Н-1 або формою НПВ підписують голова та всі члени комісії. У разі незгоди із змістом зазначених актів член комісії окремо письмово викладає свою думку, яку долають до акта форми Н-5 і є його невід'ємною частиною, про що роблять запис в акті форми Н-5.

У разі виникнення потреби у проведенні лабораторних досліджень, експер­тизи, випробовувань дія встановлення причин нещасного випадку строк розслідування може буги продовжено за погодженням з територіальним органом державного нагляду за охороною праці за місцем розташування підприємства, але не більше ніж на місяць, про що роботодавець видає відповідний наказ.

До першого примірника акта форми Н-5 долають примірник акта форми Н-1 або форми НПВ, пояснення свідків та потерпілого (у разі їх наявності), витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії, інші документи, що характеризують стан робочого місця (машини, механізму, устаткування, апараіури тощо), а зз потреби - висновок лікувально-профілактичного закла­ду про стан сп'яніння, наявність в організмі потерпілого алкоголю, наркотичних чи отруйних речовин.

Нещасні випадки реєструє роботодавець в спеціальному журналі за ви­значеною формою.

Роботодавець зобов’язаний затвердити акти форм Н-5, Н-1 або НПВ і про­тягом трьох діб надіслати:

• керівникові (спеціалісту) служби охорони праці або посадовій особі (спеціалісту), на яку роботодавцем покладено виконання функцій з питань охорони праці підприємства, працівником якого є потерпілий;

• потерпілому або особі, яка представляє ного інтереси;

• робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцем розташування підприємства;

• керівникові структурного підрозділу підприємства, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам;

• територіальному органу державного нагляду за охороною праці за місцерозташуванням підприємства;

• первинній організації профспілки, представник якої брав участь у ро­боті комісії, або уповноваженій найманими працівниками особі з питань охо­рони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки.

Копію акта форми Н-І надсилають до органу, до сфери управління якого належить підприємство, а за браком такого органу - місцевій адміністрації.

У разі гострого професійного захворювання (отрусния) копію акта фор­ми Н-1 надсилають разом з примірниками карти форми П-5 до установи дер­жавної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, працівником якого є потерпілий, і веде облік випадків гострих професійних захворювань (отруєнь).

Примірник акта форм Н-5. Н-1 або НПВ разом з матеріалами розслідування зберігають на підприємстві протягом 45 років; у разі реорганізації під­приємства передають правонаступникові, який бере на облік цей нещасний випадок, а у разі ліквідації підприємства - до державного архіву. У робочому органі виконавчої дирекції Фонду примірники актів форм Н-5, Н-1 або НПВ зберігають протягом 45 років.

По закінченню періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті потерпілого внаслідок травми, отриманої під час нещасного випадку, робо­тодавець, який бере на облік нещасний випадок, складас повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в десятиденний сгрок надсилає його організаціям і особам, яким надсилався акт форми Н-І (або форми НПВ). Повідомлення додають до акта форми Н-І (або форми НПВ) і зберіга­ють разом з ним 45 років.

Нещасний випадок, про який своєчасно не було повідомлено безпосеред­нього керівника чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата пра­цездатності наступила не одразу, розслідують і ставлять на облік, як нещас­ний випадок виробничого характеру, протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи особи, яка представляє ного інтереси (незалежно від строку, коли стався випадок). У разі реорганізації підприємства розслідуван­ня проводить його правонаступник, а у разі ліквідації підприємства встанов­лення факту нещасного випадку розглядають у судовому порядку.

Контроль за своєчасним і об’єктивним розслідуванням нещасних випад­ків, їх документальним оформленням та обліком, виконанням заходів щодо усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управ­ління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції. Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні органи та працівників, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці.

Органи та особи, які здійснюють контроль, мають право вимагати у ме­жах своєї компетенції від роботодавця повторного (податкового) розсліду­вання нещасного випадку та перегляду затвердженого акта форми Н-5, Н-1 або форми НПВ, якщо виявлені порушення вимог Порядку розслідування чи інших нормативно-правових актів з охорони праці.

Посадові особи органу державного нагляду за охороною праці мають право у разі відмови роботодавця скласти або затвердити акти форми Н-5, Н-І або НПВ чи незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом актів форми Н-5, Н-1 або НПВ, надходження скарги або незгоди з висновками розслідування чи приховання нещасного випадку видати обов'язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду приписи за формою Н-9 щодо необхідності проведення пов­торного розслідування иепіасного випадку, затвердження чи перегляду за­твердження актів форми Н-5, Н-1 або НПВ. Рішення посадової особи органу державного нагляду з охорони праці може бути оскаржено у судовому по­рядку На час розгляду справи у суді дія припису припиняється.

Після отримання припису роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний строк видати наказ про виконання запропонованих у приписі заходів та при тягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законо­давства про охорону праці. Про виконання цих заходів роботодавець письмо­во повідомляє посадову особу, яка видала припис, в установлений нею строк.

22. Спеціальне розслідування нещасних випадків, формування комісій спеціального розслідування та їх функції. Вирішення комісією спеціального розслідування соціальних питань, пов’язаних з нещасними випадками.

Спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки із смертель­ними наслідками; групові, які сталися одночасно з двома та більше працівни­ками. незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я; випадки смерті працівників на підприємстві; випадки зникнення працівника під час виконан­ня трудових (посадових) обов'язків; нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів державного нагляду за охороною праці).

За Класифікатором розподілу травм за ступенем тяжкості, який затвер­джує МОЗ, до нещасних випадків можна віднести також ті, що спричинили тяжкі наслідки з можливою інвалідністю потерпілого.

Про такі нещасні випадки роботодавець зобов'язаний негайно повідомити:

• територіальний орган державного нагляду за охороною праці за місцерозташуванням підприємства;

• прокуратуру за місцем настання нещасного випадку;

• робочий орган виконавчої дирекції Фонду за міспсрозташуванням під­приємства;

• орган, до сфери управління якого належить підприємство (у разі його відсутності місцевій держадміністрації);

• установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);

• первинну організацію профспілки, членом якої є потерпілий;

• орган з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуа­цій за місцем настання нещасного випадку та іншим органам (у разі потреби).

Зазначені органи (організації) повідомляють про нещасний випадок ор­гани (організації) вищого рівня.

Повідомлення надсилають також у разі, коли смерть потерпілого настала внаслідок нещасного випадку, що стався раніше. Спеціальне розслідування такого випадку проводять в установленому порядку з використанням матері­алів раніше проведеного розслідування.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводить комісія із спе­ціального розслідування нещасного випадку, призначена:

• наказом органу державного нагляду за охороною праці для розслідування групового нещасного випадку, під час якою загинуло 5 і більше осіб або трав­мовано 10 і більше осіб. До складу комісії входять керівники органу державного нагляду за охороною праці; органу, до сфери управління якого належить підпри­ємство; місцевого органу виконавчої влади; виконавчої дирекції Фонду; галузевого та територіального об'єднання профспілок; роботодавця; представники ор­ганізації профспілки, членом якої є потерпілі або уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо потерпілі не є членами проф­спілок; відповідного органу з питань захисту населення і територій від надзви­чайних ситуацій (за потреби); органів охорони здоров'я та інших органів;

• наказам органу державного нагляду за охороною праці або за його до­рученням наказом територіального органу державного нагляду за охороною праці для розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло від 2 до 4 осіб. До складу спеціальної комісії входять представники зазначених вище органів. Залежно від кількості загиблих, характеру та можливих наслід­ків аварії, причетності кількох підприємств склад спеціальної комісії може бу­ти доповнено представниками інших підприємств, установ і організацій;

• спеціальним рішенням Кабінету Міністрів України.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводять протягом 10 робочих днів. За потреби строк розслідування може бути подовжено органом, який призначив спеціальну комісію.

Спеціальна комісія зобов'язана:

• обстежити місце, де стався нещасний випадок, отримати письмові чи усні пояснення від роботодавця і його представників, посадових осіб, праців­ників підприємства, потерпілого, якщо це можливо, опитати інших осіб свід­ків нещасного випадку та осіб, причетних до нього; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

• з’ясувати обставини та причини нещасного випадку; визначити, чи пов'язаний цей випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, та розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

• зустрітися з потерпілими або членами їх сімей чи особами, які пред­ставляють їх інтереси, з метою розгляду питань щодо розв'язання соціальних проблем, які виникли внаслідок нещасного випадку, внесення пропозицій щодо їх розв'язання відповідним органам, а також дати потерпілим (членам їхніх сімей, особам, які представляють інтереси потерпілих) роз'яснення що­до їхніх прав у зв'язку з настанням нещасного випадку.

За потреби у проведенні лабораторних досліджень, випробувань, техніч­них розрахунків, експертизи для встановлення причини нещасного випадку та розроблення заходів щодо запобігання подібним випадкам за рахунок ро­ботодавця залучають відповідних експертів (спеціалістів).

Роботодавець, працівником якого є потерпілий, зобов’язаний створити належні умови для роботи спеціальної комісії та компенсувати всі витрати, пов'язані з її роботою.

За результатами спеціального розслідування складають акт форми Н-5, акт форми Н-1 стосовно кожного потерпілого від нещасного випадку, пов'язанного з виробництвом, або акт форми НПВ в іншому випадку та карту форми Н-5 стосовно кожного потерпілого у разі настання гострого професій­ною захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, та інші матеріа­ли спеціального розслідування. Кількість примірників актів форми Н-5 і Н-1 або НПВ, карти форми П-5 визначають залежно від кількості потерпілих та органів, яким надсилають зазначені документи. В акті спеціального розсліду­вання нещасного випадку, який стався внаслідок аварії, зазначають її катего­рію. Акт підписують голова та всі члени спеціальної комісії протягом 5 днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом актів член комісії окремо письмово викладає думку, яку додають до акта і є його невід'ємною частиною, про що зазначають в акті форми Н-5. Примірники актів форми Н-5, Н-1 або НПВ затверджує орган, який призначив спеціальну комісію, протягом доби після надходження матеріалів спеціально­го розслідування. На вимогу потерпілого або особи, яка представляє його ін­тереси, голова спеціальної комісії зобов’язаний ознайомити їх з документами, шо містяться в матеріалах спеціального розслідування.

Роботодавець у п'ятиденний строк після затвердження акта форми Н-5 зобов’язаний:

• видати наказ про виконання запропонованих спеціальною комісією за­ходів та запобігання виникненню подібних випадків;

• притягнути згідно із законодавством до відповідальності працівників, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, посадових (робочих) інструкцій;

• повідомити у письмовій формі органи, які брали участь у розслідуван­ні про виконання запропонованих заходів;

• надіслати за рахунок підприємства копії матеріалів спеціального роз­слідування органам прокуратури, іншим органам, представники яких брали участь у спеціальному розслідуванні.

Примірник затвердженого акта форми Н-5, Н-1 або НПВ, карту форми П-5 у разі гострого професійного захворювання (отруєння) надсилають:

• потерпілому, членам його сім’ї або особі, яка представляє його інтереси;

• робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцерозташуванням підприємства;

• територіальному органу Державного нагляду за охороною праці за місцерозташуванням підприємства.

Примірник матеріалів спеціального розслідування залишають на під­приємстві та 'зберігають протягом 45 років; у разі реорганізації підприємст­ва передають правонаступникові, який бере на облік цей нещасннй випа­док. а у разі ліквідації підприємства - до державного архіву.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) копію акта форми Н-1 надсилають разом з примірником карти форми П-5 також до установи державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем настання нещасного випадку, яка веде облік випадків гострих професійних захворю­вань (отруєнь).

За надходження скарги або незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник державного нагляду з охорони праці або його територіального органу має право призначити пов­торне (додаткове) спеціальне розслідування спеціальною комісією в іншому складі.

У разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім'ї чи особи, яка представляє його інтереси, із змістом затвердженого акта форми П-5, П-1 або НПВ рішення спеціальної комісії може бути оскаржено у суді.

Орган, до сфери управління якого належать підприємства, а за відсутно­сті - місцева адміністрація після отримання матеріалів спеціального розслі­дування мають розглянути обставини та причини нещасного випадку та роз­робити заходи щодо запобігання подібним випадкам.

У разі виявлення під час спеціального розслідування ознак злочину матеріали розслідування передають в установленому порядку органам прокуратури для притягнення винних до відповідальності.

23. Порядок розслідування професійних захворювань та отруєнь на виробництві. Мета розслідування, діагностування професійного захворювання, повідомлення власника підприємства та органів санітарного нагляду, створення комісії з розслідування, її склад, оформлення результатів розслідування.

Усі виявлені на підприємстві випадки хронічних професійних захворю­вань та отруєнь підлягають розслідуванню. Професійний характер захворю­вання визначає експертна комісія. Віднесення захворювання до професійного проходить відповідно до процедури встановлення зв'язку захворювання з умовами праці та переліку хронічних професійних захворювань, що визначе­ний Кабінетом Міністрів України.

Зв'язок професійного захворювання працівника з умовами праці визна­чають на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, що складає та надає установа державної санітарно-епідсміологічиої служби, яка обслуговує підприємство, де працює хворий. Характеристику складають за участю представників підприємства, первинної організації профспілки, членом якої є хворий, або уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо хворий не є членом проф­спілки. та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцерозташуванням підприємства. Порядок складання та вимоги до санітарно-гігієнічної ха­рактеристики умов праці затверджує МОЗ.

У разі підозри на професійне захворювання лікувально-профілактичний заклад направлях працівника з відповідними документами на консультацію до головного спеціаліста з професійної патології міста, області, Автономної Республіки Крим. Для встановлення діагнозу тз зв’язку захворювання з впливом шкідливих виробничих чинників і трудового процесу, головний спеціаліст направляє хворого до спеціалізованого лікувальио-профілак- тичного закладу, який проводить амбулаторне та стаціонарне обстеження. Після встановлення діагнозу лікувально-профілактичний заклад направляє відповідне повідомлення роботодавцю, установі державної санітарно- епідеміологічної служби, яка обслуговує це підприємство, робочому органу виконавчої влади. Фонду за місцерозташуванням підприємства.

Роботодавець організовує розслідування причин виникнення про­фесійного захворювання. Для цього він наказом призначає комісію з розслі­дування, до складу якої входять представник санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство (голова комісії); представники лікува­льно-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство; підприємства, працівником якого є потерпілий; первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з пи­тань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, робочого ор­гану дирекції Фонду за місцем розташування підприємства. У разі потреби до розслідування можуть залучатся представники інших органів.

Розслідування проводять протягом десяти робочих днів після надхо­дження повідомлення віл спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу. За поданням голови комісії з розслідування строк розслідування може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць. Копію наказу надсила­ють усім членам комісії.

Комісія проводить розслідування обставин та причин виникнення про­фесійного захворювання і складає акт розслідування за формою П-4 у шести примірниках, у якому відображено заходи щодо запобігання розвитку профе­сійного захворювання та забезпечення нормалізації умов праці, а також вста­новлюють осіб, які не виконали відповідні вимоги законодавства про охоро­ну праці і про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення. У разі, коли роботодавець або інші члени комісії відмовляються підписані акт форми П-4, складають відповідний акт, який с невід'ємною ча­стною акта форми П-4.

Акт форми П-4 затверджує головний державний санітарний лікар облас­ті (міста, району). Протягом трьох діб після закінчення розслідування робо­тодавець надсилає акт форми П-4 потерпілому: до лікувально-профілак­тичного закладу, що обслуговує це підприємство; робочому органу виконавчої дирекції Фонду; первинній організації профспілки, членом якої є потерпілий або уповноваженій найманими працівниками особі з питань охо­рони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки; установі державної са­нітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство (для аналізу та контролю за виконанням заходів). Примірник акта форми П-4 лишають на підприємстві та зберігають протягом 45 років

Робоюдавець зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення роз­слідування розглянути його матеріал, видати наказ про заходи щодо запо­бігання професійним захворюванням та притягти до відповідальності осіб, з вини яких допущено порушення санітарних норм і правил, що призвели до виникнення професійного захворювання. Після виконання запропонованих комісією заходів щодо запобігання професійним захворюванням роботода­вець письмово інформує установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, протягом зазначеного в акті форми П-4 строку.

У разі втрати працівником працездатності внаслідок професійного за­хворювання лікувально-профілактичний заклад, що обслуговує підприємст­во. направляє потерпілого па медико-соціальиу експертну комісію для вста­новлення ступеня втрат ним професійної працездатності.

Коїпроль за своєчасним і об'єктивним розслідуванням причин професійних захворювань, документальним оформленням, виконанням заходів щодо усунення причин здійснюють установи державної санітарно- епідеміологічної служби, ро­бочі органи виконавчої дирекції Фонду, профспілки та уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці відповідно до їх компетенції.

Рсгстрація та облік професійних захворювань ведеться на підприємстві, у робочих органах виконавчої дирекції Фонду та в установах державної сані­тарно-епідеміологічної служби на підставі повідомлень про професійні за­хворювання та актів форми П-4. а також у лікувально-профілактичних закла­дах на підставі медичної картки амбулаторного хворого, виписки з історії хвороби, діагнозу, встановленого під час обстеження в стаціонарі, та по­відомлення про професійне захворювання.