4.2.6. Аудиторська діяльність.

Предметом аудиторської діяльності є здійснення аудиту, його організаційне і методичне забезпечення та надання інших аудиторських послуг. Аудит - це перевірка бухгалтерської звітності, системи обліку; первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, повноти обліку його і відповідності законодавству та встановленим нормативам. Аудит може проводитись за ініціативою суб'єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законодавством (обов'язковий аудит).

4.2.7. Зовнішньоекономічна діяльність.

Зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД) суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою.

Суб'єктами ЗЕД є вітчизняні суб'єкти господарювання, а також підрозділи іноземних суб'єктів господарювання, що не є юридичними особами за законодавством України (філії, представництва), але мають постійне місцезнаходження на території України і зареєстровані в установленому законом порядку. Суб'єкти ЗЕД мають право на здійснення будь-яких видів зовнішньоекономічної діяльності (операцій), якщо інше не встановлено законом. Види ЗЕД, перелік зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються на території України, умови та порядок їх здійснення суб'єктами ЗЕД, порядок ліцензування і квотування експортно-імпортних операцій та види ліцензій, а також перелік товарів (робіт, послуг), заборонених для експорту та імпорту, визначаються законом.

Тема 5. Ресурсне забезпечення підприємництва

5.1. Класифікація ресурсів з позицій процесного підходу.

Термін "ресурси" (від французького ressource - допоміжний засіб) тлумачиться як засоби, запаси, можливості, джерела доходів. Під засобами розуміють прийоми, способи дії для досягнення чого-небудь, а також предмети, пристосування (або їх сукупність), необхідні для здійснення будь-якої діяльності.

Для ефективного функціонування суб'єкт підприємництва повинен визначити й організувати численні взаємопов'язані види діяльності. Процесом можна вважати діяльність, у якій використовуються ресурси та яка управляється для уможливлення перетворення входів на виходи. Часто вихід одного процесу безпосередньо служить входом іншого.

Під підходом з позицій процесу розуміється застосування суб'єктом підприємництва системи процесів з урахуванням їх важливості, взаємозв'язків та управління ними. Перевагою такого підходу є передбачуваний безперервний контроль сумісності окремих процесів у рамках системи, їх сполучення і взаємодії.

Процесний підхід передбачає:

• розуміння і виконання вимог (як входів);

• розгляд процесів з погляду додавання цінності;

• одержання результатів виконання (як виходів) й ефективності процесу (як залежності між одержаним результатом і використаними ресурсами);

• постійне вдосконалення процесів на підставі об'єктивних вимірювань.

Процеси за їх призначенням і значущістю можна характеризувати в двох аспектах: як процеси, придатні для створення цінностей, і як процеси, придатні для вирішення стратегічних завдань. Залежно від спроможності створювати цінності процеси поділяються на три категорії:

•процесії що безпосередньо створюють цінності (як правило, пов'язані з основною спеціалізацією суб'єкта підприємництва: процеси проектування продукції, її виробництва, сервісу тощо);

•процеси, що забезпечують можливості для створення цінностей (переважно процеси управління суб'єктом підприємництва);

•підтримуючі процеси (інші процеси, що не віднесені до перших двох категорій, наприклад, процеси обліку, підвищення кваліфікації персоналу тощо).

Основними елементами, без яких упорядкувати та здійснити будь-який процес неможливо, є:

•предмети праці;

•засоби праці;

•праця людей;

•інформація.

До предметів праці належать матеріальні й нематеріальні об'єкти, на які спрямований процес з метою їх видозмінювання. Внаслідок остаточного видозмінювання предметів праці утворюється продукції як результат (вихід) процесу. Продуктом процесу можуть бути матеріальна й нематеріальна продукція, роботи, послуги. До матеріальних предметів праці відносяться, наприклад, сировина, матеріали, комплектуючі вироби, а також матеріальні об'єкти, щодо яких виконуються роботи чи надаються послуги. До предметів праці, які не мають матеріальної форми, можна віднести об'єкти проектування, теоретичних досліджень, а також права користування природними ресурсами тощо.

Засоби праці включають матеріальні й нематеріальні знаряддя, а також умови праці. За допомогою знарядь праці відбувається безпосередній вплив на предмети праці, внаслідок якого предмети праці видозмінюються. До матеріальних знарядь праці належать машини, устаткування, прилади, інструменти та інше. До нематеріальних знарядь праці можна віднести програмні продукти, виробничі „ноу-хау" тощо. Прикладом засобів праці, що створюють необхідні матеріальні умови праці є земля, будівлі, споруди, передавальні пристрої, господарський інвентар та інше. До засобів праці як умов праці, що не мають матеріальної форми, відносяться право на провадження діяльності, права користування земельною ділянкою, будівлею тощо.

До нематеріальних предметів і засобів праці можуть належати об'єкти прав інтелектуальної власності, особливості використання яких пов'язані з охороною прав інтелектуальної власності, що регулюються в законодавчому порядку. Об'єктами прав інтелектуальної власності у сфері підприємництва визнаються винаходи і корисні моделі; промислові зразки; сорти рослин та породи тварин; торговельні марки (знаки для товарів і послуг); комерційне (фірмове) найменування; географічне зазначення; комерційна таємниця; комп'ютерні програми; інші об'єкти, передбачені законом.

Праця людей полягає у виконанні трудових функцій, процедур й операцій, специфіка яких залежить від особливостей процесу, та зумовлюється складом і розподілом найманих працівників суб'єкта підприємництва (а також фізичних осіб, що виконують роботи (послуги) для суб'єкта підприємництва за договорами цивільно-правового характеру) за категоріями, спеціальностями, посадами, рівнем кваліфікації, набутими навичками та досвідом тощо.

Трудові відносини найманих працівників усіх суб'єктів підприємництва в Україні регулюються Кодексом законів про працю та іншими законами, в яких визначаються правові засади і гарантії здійснення працездатною людиною трудової діяльності. Відносини між суб'єктами підприємництва та виконавцями робіт (послуг) - фізичними особами, які не є найманими працівниками, регулюються Цивільним Кодексом України.

Інформація є мірою усунення невизначеності ситуації щодо стану та взаємозв'язків між першими трьома основними елементами процесу. Під інформацією розуміють сукупність даних, які мають новизну й корисність. Інформація може бути об'єктивною (уречевленою в будь-якому продукті: товарах, послугах, знаннях тощо) та суб'єктивною (віддзеркаленою, організованою людьми). Крім того, інформація може кваліфікуватись за різними ознаками, наприклад:

•за рівнем невизначеності (низька, середня, висока й надвисока),

•за галузями застосування (управлінська, технічна, біологічна тощо);

•за напрямами дії (внутрішня й зовнішня),

•за .масштабами (загальна й часткова),

•за часом дії (стратегічна, тактична й оперативна);

•за функціями (плануюча, організовуюча, координуюча, контролююча, активуюча тощо).

Процесний підхід до класифікації ресурсів підприємництва базується на їх групуванні відповідно до основних елементів процесу. В зв'язку з цим можна виділити:

•ресурси засобів праці (матеріальні й нематеріальні);

•ресурси предметів праці (матеріальні н нематеріальні);

•трудові ресурси;

•інформаційні ресурси.