Основи підприємницької діяльності вступ

Сучасне підприємництво можна розглядати з індивідуальної й суспільної позиції. З одної сторони, індивідуалізм підприємництва зводиться до отримання максимального прибутку від підприємницької діяльності. Це досягається внаслідок того, що підприємець зацікавлений у продажу товарів (робіт, послуг) за надвисокими цінами, в той же час він намагається мінімізувати витрати діяльності: придбати матеріальні й нематеріальні ресурси за найнижчими цінами, заплатити працівникам найменшу заробітну плату. Останнє пов’язано з експлуатацією найманої праці й часто-густо формує про підприємництво негативну громадську думку.

З іншої сторони, підприємницька діяльність зводиться до вивчення потреб суспільства та їх задоволення. В ринковій економіці саме підприємець повинен першим розпізнати товари й послуги, яких в найближчому майбутньому буде потребувати споживач. Саме підприємець покликаний виконувати певну суспільну функцію і його діяльність є безперечно необхідною будь-якому суспільству, де створюється продукція, існує розподіл праці й кооперування її результатів.

Отже, позитивні моменти підприємництва для суспільства полягають у тому, що:

• підприємець особисто зацікавлений у своїй діяльності й має шанси досягти кращих результатів, ніж у разі відсутності такої спеціалізації в суспільстві;

• підприємець може скоріше задовольнити потреби споживачів, оскільки він розраховує отримати вигоди раніше своїх конкурентів;

• підприємницька діяльність сприяє задоволенню потреб з меншими затратами ресурсів суспільства.

Держава вважається багатою, якщо 5-7% її активного населення мають схильність до підприємництва. Але саме держава встановлює загальні правила поведінки (законодавчі норми) у підприємницькій діяльності. Тому, перш ніж започатковувати підприємницьку діяльність, треба вивчити “правила гри”, тобто правові засади підприємництва.

Метою викладання навчальної дисципліни “Підприємництво та менеджмент” в її першій частині “Підприємництво” є засвоєння студентами теоретичних знань та практичних навичок з основ підприємництва.

Завдання дисципліни в частині “Підприємництво”:

• вивчення загальних положень цивільного і господарського права та основ правового регулювання підприємницької діяльності в Україні;

• розкриття природи і суті підприємництва, суб’єктів підприємницької діяльності;

• ознайомлення з правилами започаткування підприємництва, вибору відповідної його організаційно-правової форми, порядком припинення підприємництва;

• засвоєння особливостей різних галузей та видів підприємницької діяльності, способів організації бізнесу;

• ознайомлення з ресурсним забезпеченням підприємництва, фінансовою інформацією про підприємництво;

• в ивчення засад податкового регулювання підприємницької діяльності.

Тема 1. Основні засади підприємництва в Україні

1. Підприємництво як господарська діяльність.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність (господарювання) базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності. Учасниками відносин у сфері господарювання є:

1) суб'єкти господарювання;

2) споживачі;

3) органи державної влади та місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією;

4) громадяни, громадські організації та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Залежно від мети здійснення розрізняють комерційну і некомерційну господарську діяльність.

Комерційна господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів з метою одержання прибутку, є підприємницькою діяльністю (підприємництвом), а суб'єкти комерційного господарювання - суб'єктами підприємництва (підприємцями). На відміну від комерційної господарської діяльності, некомерційне господарювання спрямоване на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Отже, підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Оскільки підприємництво як соціально-економічне явище відноситься до господарської діяльності, на нього розповсюджується правове регулювання відносин у сфері господарювання.

Нормативно-правове регулювання господарської діяльності в Україні здійснюється Конституцією України, Господарським Кодексом України, спеціальними законами України, нормативно-правовими актами Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади та місцевого самоврядування.

Під нормативно-правовим актом розуміється прийнятий компетентним органом держави офіційний письмовий документ, у якому сформульовані правові норми. Правова норма - це загальне правило поведінки, встановлене (санкціоноване) державою.

Правові основи господарської діяльності (господарювання) встановлює Господарський Кодекс України (далі - ГКУ), який має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва й на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.

Правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Загальними принципами господарювання в Україні є:

1) забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою всіх суб'єктів господарювання;

2) свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;

3) вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;

4) обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави,

5) захист національного товаровиробника;

6) заборона незаконного втручання органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.