Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori_reg_1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
749.57 Кб
Скачать
  1. Взаємозв’язок регіонів в економіці України.

Сучасне соціально-економічне життя демонструє складний і неоднозначний характер суспільної динаміки. Загальний її тренд є, беззаперечно, результатом взаємодії різноманітних процесів. Серед них особливої уваги заслуговують питання соціально-економічного розвитку. В останні роки цьому питанню приділяється значна увага. Але всі дослідження концентрують увагу на метрологічних аспектах розвитку без прив’язки до змісту цього процесу і його зв’язках з іншими.

Інституції світового рівня (World Bank) у найширшому розумінні визначають розвиток як «покращення якості життя ( підвищення якості освіти, рівня здоров’я й харчування, розв’язання проблем бідності, оздоровлення навколишнього середовища і т.і.)» [1, с. 3]. Проте впродовж усіх років незалежного господарювання структури управління пов’язували і пов’язують розвиток на національних теренах виключно з зростанням ВВП. Постає питання: Чи є тотожними ці поняття і чи впливає воно на реальний соціально-економічний розвиток? Оскільки соціально-економічний розвиток в цілому здійснюється через функціонування регіонів і тільки крізь їх призму можливо усвідомити його інтегральні результати, нами і було досліджено питання розвитку у взаємозв’язку зі зростанням на рівні регіонів. При цьому ми прагнули задіяти це поєднання в контексті моніторингу державної регіональної політики подолання асиметрій в регіональному розвитку. Для визначення результату розвитку нами було прийнято найбільш простий але значущий індикатор, а саме рівень споживання продуктів харчування, яке забезпечує фізичне існування індивідів, їх працездатність, характеристики робочої сили, тривалість життя. Щодо економічного показника економічного зростання то найбільш універсальним вважається обсяг валового регіонального продукту (ВРП) з розрахунку на душу населення.

  1. Відносини центру і регіонів.

Розглянемо сучасні тенденції розвитку відносин між центром і регіонами в Україні. Вони, безумовно, визначалися особливостями президентських виборів 1999 р., що виникли за ними змінами в парламенті і референдуму 2000 р. Під час своєї президентської кампанії Л. Кучма виступив із важливими ініціативами у сфері регіональної політики. Як відомо, під час передвиборної кампанії, виступаючи в Полтаві, Л. Кучма висунув гасло "Сильний центр через сильні регіони". Далі було створено Спілку керівників регіональних і місцевих властей, і підписано Декларацію про вдосконалення державної регіональної політики. Українська влада припускають створити двопалатний парламент, в якому верхньою палатою стане Рада Регіонів, що складається з представників місцевої влади. На порядок денний було поставлено тема розмежування повноважень між центром і регіонами.

Специфіка територіально-державного устрою Української держави викладена в дев'ятому розділі Конституції. У вступній для цього розділу статті 132 робиться наголос на засадах централізованого, але гнучкого державного будівництва: "Територіальний устрій України грунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у діяльності державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій ".

У той же час, незважаючи на унітарну регіональну політику, Україна не змогла уникнути асиметрії територіально-державного устрою у зв'язку з виникненням кримської проблеми.

Однією з головних причин зростання напруженості у відносинах між регіонами, між регіонами та центром є неефективність як місцевого самоврядування, так і державного управління. Сьогоднішня модель державно-територіального устрою вiдзначається значним дисбалансом на користь виконавчої влади, що стало наслiдком посилення централiзацiї публiчної адміністрації, відсутності чіткого розподілу повноважень і відповідальності між рівнями та органами місцевого самоврядування. Обрана Україною модель територіальної організації влади потребує пошуку оптимальніших варіантів розмежування повноважень між місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування, особливо на обласному рівні.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]